Ім’я ве­ли­ко­го іта­лій­сько­го ком­по­зи­то­ра, скри­па­ля-вір­туо­за Нік­ко­ло Па­га­ні­ні дав­но є уза­галь­не­ною на­звою для тих, хто на­ба­га­то пе­ре­вер­шив ін­ших у ви­ко­нав­сько­му мис­тец­тві гри на скрип­ці. Звіс­но, та­ких лю­дей — не­ба­га­то у сві­ті. І од­ним із них був не­за­бут­ній Бо­го­дар Ко­то­ро­вич (1941–2009).

Видатний музикант, народний артист України, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка, премії ім. Володимира Вернадського, професор, член-кореспондент Академії мистецтв України, фундатор української скрипкової школи, засновник і художній керівник Національного камерного ансамблю «Київські солісти».
Всесвітньо відомий український скрипаль Богодар Которович, ім’я якого ще за життя стало легендою й назавжди вкарбоване в золотий фонд вітчизняного та світового мистецтва, свого часу був єдиним українським скрипалем, який серед небагатьох виконавців світового рівня удостоєний честі грати на унікальній скрипці Нікколо Паганіні Cannone («Вдова Паганіні») роботи відомого італійського майстра Гварнері д’Ельджезу.
Сам Нікколо Паганіні заповідав не грати на цій скрипці після його смерті. Проте заповіт порушено, і час від часу на ній грають скрипалі-віртуози з різних куточків світу.

Все­ук­ра­їн­ська ви­став­ка «Су­час­не мис­тец­тво вог­ню» у Цен­траль­но­му бу­дин­ку ху­дож­ни­ка на Львів­ській пло­щі пред­став­ляє ви­ро­би де­ко­ра­тив­но­го мис­тец­тва з ху­дож­ньо­го скла, ке­ра­мі­ки та ме­та­лу, про­цес ство­рен­ня яких по­в’яза­ний із ви­ко­рис­тан­ням вог­ня­ної сти­хії.

Термін «мистецтво вогню» (від франц. groupe des arts du feu) народився і поширився в Європі доби розквіту стилю модерн (1886–1914), коли тяжіння до синтезу мистецтв посприяло надзвичайному розвитку декоративного мистецтва. Саме за доби модерну в Україні, як і в інших європейських державах, у галузі декоративної кераміки, скла і художнього металу відбувалося створення численних виробів, у яких стиралися межі між декоративним та ужитковим мистецтвом.
Вивчення історії мистецтва «повороту століть» дає змогу провести певні паралелі між новаціями стилю модерн і схильністю сучасних майстрів до сміливого прийняття нетривіальних форм і мотивів, що іноді випереджують розуміння сучасників. Доба модерну в Україні була відзначена спільними пошуками національного стилю і прагненням до створення «нового мистецтва».

У нас не так ба­га­то жі­нок-ди­ри­ген­тів. Але як­що за ди­ри­гент­ським пуль­том — пред­став­ни­ця пре­крас­ної по­ло­ви­ни люд­ства, то вже це на­лаш­то­вує гля­да­чів на те, що зов­сім ско­ро пе­ред ни­ми від­криє­ть­ся ви­шу­ка­не му­зич­не дій­ство.

Саме так і сталося в Національній опереті України, де два дні поспіль можна було насолодитися дивовижною музикою родини Штраусів під час концертів «Штраус в опереті». А диригентом-постановником цього мистецького свята виступила заслужена артистка України Оксана Мадараш.
— Цей проект має шалений успіх. Ми граємо концерти два дні поспіль і маємо аншлаги. Це пояснюється тим, що музика Штраусів завжди сприймається з особливим піднесенням. Однак при легкості звучання вона надзвичайно складна у виконанні, енергетично витратна для оркестру. Музика родини Штраусів — це бренд. Її варто виконувати в найкращих віденських традиціях, передаючи через звуки змістовну картинку, певний сюжет, але обов’язково це треба робити легко, вишукано, стильно і з шиком, — розповіла пані Оксана.
Як завжди, трупа театру, яка ніколи не шукала легких шляхів, поставила перед собою надскладне завдання, адже для успіху мало бути лише закоханим у музику Штраусів — потрібно ще грати майстерно, з душею і натхненно. Як засвідчив концерт, і цього разу театру вдалося впоратися із завданням, адже кожен номер глядачі проводжали бурхливими оплесками.

Ук­ра­їн­ський уряд, по­тра­пив­ши в енер­ге­тич­ну паст­ку, ось уже кіль­ка мі­ся­ців по­спіль в ав­раль­но­му по­ряд­ку на­ма­гає­ть­ся ви­пра­ви­ти си­ту­ацію з ка­тас­тро­фіч­ною не­ста­чею енер­го­но­сі­їв. Шля­хи роз­в’язан­ня уря­дов­ця­ми енер­ге­тич­ної кри­зи в Ук­раї­ні, яка мо­же будь-яко­го дня спро­во­ку­ва­ти со­ці­аль­ний ви­бух, у прин­ци­пі, но­виз­ною не ви­різ­няю­ть­ся.
Хо­ча, ви­зна­ють на­віть за­тя­ті скеп­ти­ки, жор­сто­кі ад­мі­ніс­тра­тив­ні за­хо­ди, спря­мо­ва­ні на су­во­ре за­ощад­жен­ня, зок­ре­ма га­зу, в ни­ніш­ній си­ту­ації ви­прав­да­ні. Вод­но­час ни­ні де­да­лі час­ті­ше чу­ти го­ло­си що­до ма­лої ре­зуль­та­тив­но­сті спроб ли­ше са­ми­ми ди­рек­тив­ни­ми ме­то­да­ми впли­ну­ти на си­ту­ацію на енер­ге­тич­но­му рин­ку, який на­га­дує тяж­кох­во­ро­го па­ці­єн­та на ру­ках ма­ло­ква­лі­фі­ко­ва­них лі­ка­рів.

Ключове слово «заощадити»...
Одним із документів, на котрий урядові чиновники покладали певні надії в намаганні запобігти енергетичній кризі, була постанова Кабінету Міністрів України від 9 липня 2014 року «Деякі питання забезпечення населення, підприємств, установ та організацій природним газом до кінця опалювального сезону 2014/2015 року». Згідно з цим документом, з 1 серпня 2014 року кожна область мала на 30 відсотків скоротити використання природного газу.