Земля і люди
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Субота Сiчень 11, 2025

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

Усі зна­ють, що во­ди по­тріб­но пи­ти біль­ше, ніж хо­четь­ся. Але при цьо­му тіль­ки кож­на п’ята лю­ди­на на Зем­лі п’є стіль­ки, скіль­ки їй на­справ­ді не­об­хід­но.

Сара Сміт — 42-річна мати двох маленьких дітей із Великобританії. Вона, як і більшість інших, до початку цього наукового експерименту ніколи не пила рекомендовані лікарями 2–3 літри води на день. І страждала від поганого травлення, повільного метаболізму і регулярних головних болів. Після консультацій із медичними фахівцями вона погодилася взяти участь в експерименті, повідомляє lifter.com.ua.
Їй запропонували протягом найближчих 30 днів пити не менше 3 літрів води за день, причому підходити до кулера треба було не менш п’яти разів протягом робочого дня. Жінка вирішила зробити перевірку і для себе: зробила фото в день початку 30-денного експерименту, а потім — по завершенні його. І порівняла. Потрібно це їй було для того, щоб зрозуміти: працює підвищене споживання води чи ні.
Адже ясно, що фізичні відчуття — річ суб’єктивна, а на аналізи крові може вплинути безліч чинників.

На дум­ку де­яких екс­пер­тів із гі­гі­єни хар­чу­ван­ня, су­час­не люд­ство по­діб­но де­ре­вам, по­шко­дже­ним кис­лот­ни­ми до­ща­ми. Так са­мо, як ми за­бруд­ню­ємо пла­не­ту, ана­ло­гіч­но за­бруд­нює­ть­ся й ор­га­нізм лю­ди­ни. При­чо­му, як пра­ви­ло, ток­си­ни нав­ко­лиш­ньо­го се­ре­до­ви­ща є кис­ло­та­ми різ­ної си­ли.
А от­же, ор­га­нізм лю­ди­ни, на дум­ку тих же екс­пер­тів, має по­стій­но під­три­му­ва­ти кис­лот­но-луж­ний ба­ланс кро­ві та тка­нин на рів­ні сла­бо­луж­ної ре­ак­ції. Лю­ди­на не змо­же ви­жи­ти, як­що внут­ріш­нє се­ре­до­ви­ще ор­га­ніз­му за­ли­ша­ти­меть­ся кис­лим. У цьо­му ви­пад­ку бу­дуть уш­ко­джу­ва­ти­ся клі­ти­ни, тка­ни­ни, кіст­ки та на­віть ор­га­ни. Да­ти нам упо­ряд­ко­ва­не ро­зу­мін­ня проб­ле­ми ми по­про­си­ли фа­хів­ця — кан­ди­да­та ме­дич­них на­ук Окса­ну Куш­нір.

— Які органи страждають від кислотності внутрішнього середовища людини насамперед?
— Першими потрапляють під роздачу, так би мовити, щитовидна залоза, надниркові залози і печінка.

Не­що­дав­но на роз­гляд Вер­хов­ної Ра­ди по­да­но за­ко­но­про­ект № 1368 «Про вне­сен­ня змін до де­яких за­ко­но­дав­чих ак­тів Ук­раї­ни що­до по­ліп­шен­ня умов для ве­ден­ня сіль­сько­го гос­по­дар­ства». Ним, зок­ре­ма, пе­ред­ба­чає­ть­ся внес­ти змі­ни та до­пов­нен­ня до чин­но­го За­ко­ну «Про мо­ло­ко та мо­ло­ко­про­дук­ти» і, за­вдя­ки цьо­му, по­спри­яти де­ті­ні­за­ції віт­чиз­ня­но­го мо­лоч­но­го сек­то­ра.
Про­те де­які фа­хів­ці ви­сло­влю­ють сум­ні­ви що­до до­ціль­но­сті ухва­лен­ня зга­да­но­го за­ко­но­про­ек­ту і пе­ре­ко­на­ні, що він не ли­ше не по­ліп­шить спра­ви, а, нав­па­ки, сут­тє­во ус­клад­нить її. Та­кої дум­ки, зок­ре­ма, до­три­мую­ть­ся Єли­за­ве­та Свят­ків­ська, ме­не­джер з пи­тань взає­мо­дії з ор­га­на­ми дер­жав­ної вла­ди в АПК ком­па­нії «Да­нон», та Ми­хай­ло Пав­ли­чен­ко, ко­ор­ди­на­тор роз­вит­ку мо­лоч­но­го сек­то­ра, Між­на­род­на фі­нан­со­ва кор­по­ра­ція (IFC, Гру­па Сві­то­во­го бан­ку), про­ект «Роз­ви­ток аг­ро­фі­нан­су­ван­ня в Ук­раї­ні».

— Чим зумовлена потреба в розробці законопроекту?
Святківська: У молочної галузі такої потреби немає. Пропозиції, закладені в самому законопроекті, жодним чином не сприятимуть її розвитку.
Проблеми задекларовані правильно. Справді, в Україні є тіньовий ринок молока. З ним потрібно боротися. Є питання якості, є проблеми з організацією роботи здавачів молока, оформленням довгострокових, зрозумілих і легальних стосунків із ними. Але цей законопроект не передбачає жодної норми, яка б такі проблеми вирішувала.

Наш гість — на­род­ний ар­тист Ук­раї­ни Лесь За­дніп­ров­ський. Йо­го мож­на на­зи­ва­ти ві­зи­тів­кою На­ціо­наль­но­го ук­ра­їн­сько­го дра­ма­тич­но­го те­ат­ру ім. І. Фран­ка. І не тіль­ки за ди­нас­тич­ність, а й за ва­го­мі здо­бут­ки, участь у ле­ген­дар­них ви­ста­вах. А ще за доб­ро­зич­ли­вість, від­вер­тість і лю­дя­ність, з чо­го і скла­дає­ть­ся дух ви­со­ко­слав­но­го те­ат­ру.

Нагадаймо: Лесь Задніпровський — представник третього покоління славетної мистецької династії Задніпровських—Ткаченко. Дідусь Семен Ткаченко працював у столичному Театрі імені І. Франка режисером ще за часів художнього керівництва Гната Юри, а бабуся Катерина Рій — актрисою. Родинну справу продовжили батьки — провідні франківці, народні артисти України Юлія Ткаченко та Михайло Задніпровський. За паном Лесем твердо йде його син — цікавенний актор Назар Задніпровський.
У творчому багажі пана Леся (майже сорок років на сцені!) — українська і світова класика, сучасна драматургія. Це — різнопланові образи. Серед них і герої-коханці, і комедійні, мелодраматичні, героїко-романтичні... Загалом актор довів, що він поза амплуа.
Про колізії та метаморфози акторської долі, про сподівання та моральні основи — наша розмова.

То­го ве­чо­ра у за­лі Опер­ної сту­дії На­ціо­наль­ної му­зич­ної ака­де­мії Ук­раї­ни іме­ні Пет­ра Чай­ков­сько­го від­бу­ва­ло­ся не­зви­чай­не дій­ство. Адже Ки­їв­ський ака­де­міч­ний те­атр ук­ра­їн­сько­го фольк­ло­ру «Бе­ре­ги­ня» пред­став­ляв од­ну зі сво­їх най­кра­щих про­грам — те­ат­ра­лі­зо­ва­ну ви­ста­ву ча­сів Ки­їв­ської Ру­сі — «Ру­са­лії».

Колектив театру вже має понад чвертьвікову історію. Заснований за ініціативи українського фольклориста Миколи Буравського театр намагається на високопрофесійному художньому рівні інсценізувати складні зразки фольклорної спадщини та розвивати особливості культурно-історичних традицій українського народу.
У репертуарі «Берегині» — програми «Славні козаки запорожці», «Український вертеп», «Купальські вогні», «Веснянки», «Чумацький Шлях», «І чужому навчайтесь, і свого не цурайтесь», «Я, твоя доля» та інші. В усіх цих програмах можна побачити обряди, звичаї, ритуали, пісні, музику, танці, дотепний гумор.
А однією з перлин театру є театралізована вистава «Русалії». У цьому без перебільшення масштабному національному проекті підіймається цілий пласт культури часів Київської Русі. «Русалії» — це подорож до прадавньої Русі, яка ще раз засвідчує, наскільки багата наша культура, широка українська душа, глибока народна мудрість, багатий мелос та колоритний гумор.

На­пев­не, у ди­тин­стві най­кра­щим із мис­тецтв ми вва­жа­ли цирк. Став­ши до­рос­ли­ми, са­ме у ньо­му змо­же­мо зно­ву від­чу­ти се­бе діть­ми. Тіль­ки тут зав­жди сер­йоз­ні чо­ло­ві­ки та по­важ­ні жін­ки не стри­му­ють смі­ху від ви­ті­вок ку­мед­них кло­унів. Са­ме в цир­ку зга­дую­ть­ся ди­тя­чі мрії ста­ти смі­ли­вим ак­ро­ба­том чи вір­ту­оз­ним жон­гле­ром.

Можливо, хтось із циркових шанувальників уявляв себе повітряним гімнастом, що літає як птах під куполом цирку, чи неперевершеним еквілібристом. Найсміливіші мріяли бути безстрашними дресирувальниками смугастих тигрів, гривастих левів.
Найвідданіші прихильники циркової справи змогли реалізувати свої дитячі мрії. Навчились їздити верхи на коні, стали першокласними акробатами, змогли підкорити силу земного тяжіння. І тепер демонструють свої таланти у новій програмі Національного цирку України «Цирк нашого дитинства».
Ця програма випромінює позитивні емоції, дозволяє пережити потаємні дитячі бажання знову. Дарує подорож у минуле, коли дерева були великими, а похід до цирку сповнював маленьке серце надіями і передчуттям зустрічі зі справжнім дивом.

Хо­ча Ки­їв­ський ака­де­міч­ний те­атр «Ко­ле­со» сво­їми по­ста­но­в­ка­ми звер­тає­ть­ся пе­ре­важ­но до до­рос­ло­го гля­да­ча, але тут на­ма­гаю­ть­ся знай­ти клю­чи­ки і до ди­тя­чих сер­дець.
Не­що­дав­но від­бу­ла­ся прем’­єра спек­так­лю «День при­льо­ту Лас­тів­ки, або По­ці­лу­нок Прин­це­си», ство­ре­но­го за п’єсою ві­до­мо­го су­час­но­го бі­ло­ру­сько­го дра­ма­тур­га Олек­сія Ду­да­рє­ва, що, у свою чер­гу, бу­ла на­пи­са­на за мо­ти­ва­ми ка­зок Ган­са Кріс­ті­ана Ан­дер­се­на. Но­ва по­ста­но­вка ста­ла пер­шою сер­йоз­ною ре­жи­сер­ською ро­бо­тою од­нієї з про­від­них акт­рис те­ат­ру Ма­рії Гру­ні­че­вої.

«Ми дуже довго шукали твір для нової дитячої вистави. Але врешті-решт нам поталанило знайти саме цю казку. Адже вона надзвичайно добра, у ній так багато позитиву, якого так не вистачає всім нам, незважаючи на те, скільки кому років. А також цей твір має велике виховне значення. Це — робота всього нашого колективу, бо актори були співтворцями вистави.
Ми практично не змінювали сюжету твору. Лише додали деякі моменти, скажімо, як Чортеня робить вигляд, що помирає. Автор був дуже радий, коли дізнався, що його казку поставлять в Україні. На жаль, він не зміг приїхати на прем’єру, але пообіцяв обов’язково завітати до Києва», — розповіла пані Марія.

Ми до­сить час­то чу­ємо ін­фор­ма­цію про за­мі­ну­ван­ня різ­них об’­єк­тів. У Хар­ко­ві в чо­ти­ри ра­зи збіль­ши­ла­ся кіль­кість дзвін­ків про тер­ак­ти, у Льво­ві — в де­сять ра­зів. Які сце­на­рії роз­вит­ку аг­ре­сії Ро­сій­ської Фе­де­ра­ції в Хар­ко­ві і Льво­ві, роз­по­ві­ли ко­рес­пон­ден­ту «ДУ» львів­ські екс­пер­ти: за­ступ­ник го­ло­ви Львів­ської ОДА Юрій Під­ліс­ний, кон­суль­тант на­чаль­ни­ка управ­лін­ня СБУ у Львів­ській об­лас­ті з пи­тань ан­ти­те­ро­рис­тич­ної ді­яль­но­сті пол­ков­ник Рус­лан Біш­ко, рад­ник місь­ко­го го­ло­ви Льво­ва з пи­тань без­пе­ки Ігор Бра­слав­ський, пол­ков­ник у від­став­ці, коман­дир різ­них авіа­цій­них під­роз­ді­лів і час­тин, кот­рі слу­жи­ли за ча­сів Ра­дян­сько­го Со­юзу в Ні­мець­кій Де­мо­кра­тич­ній Рес­пуб­лі­ці і на Да­ле­ко­му Схо­ді, Ва­лен­тин Дей­не­ко.
А крім то­го, хар­ків­ські екс­пер­ти: пол­ков­ник у від­став­ці, го­ло­ва Хар­ків­ської об­лас­ної ор­га­ні­за­ції по­лі­тич­них кон­суль­тан­тів і ГО «Сло­бо­жан­ський ре­гіо­наль­ний центр» Ва­ле­рій Дуд­ко, на­чаль­ник від­ді­лен­ня впро­ва­джен­ня пси­хо­тре­нін­го­вих тех­но­ло­гій на­уко­во-до­слід­ної ла­бо­ра­то­рії екс­тре­маль­ної і кри­зо­вої пси­хо­ло­гії НДЦ На­ціо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту ци­віль­но­го за­хис­ту Ук­раї­ни, кан­ди­дат пси­хо­ло­гіч­них на­ук, ка­пі­тан Ан­дрій По­бі­даш.

Зброй­ні Си­ли Ук­раї­ни на­реш­ті по­чи­на­ють від­чу­ва­ти: во­ни є дер­жав­ною струк­ту­рою, яка грає чи не пер­шу скрип­ку у її обо­ро­но­здат­но­сті. Од­не зі свід­чень цьо­го — бю­джет вій­сь­ко­во­го ві­дом­ства на 2015 рік: ви­дат­ки на йо­го по­тре­би ста­но­влять 44,6 міль­яр­да гри­вень, тоб­то 2,6% ва­ло­во­го внут­ріш­ньо­го про­дук­ту. Із цієї су­ми 4,4 міль­яр­да — дер­жав­ні га­ран­тії.
Чи­та­чам — плат­ни­кам по­дат­ків, з ки­шень яких і фі­нан­су­єть­ся ук­ра­їн­ське вій­сько, спо­ді­ва­ємо­ся, ці­ка­во діз­на­ти­ся, ку­ди бу­дуть спря­мо­ва­ні ці кош­ти.

 

МІНІСТР ОБОРОНИ СТЕПАН ПОЛТОРАК СПОДІВАЄТЬСЯ, ЩО ЗБІЛЬШЕНЕ
В КІЛЬКА РАЗІВ ФІНАНСУВАННЯ ЗС ЗНАЧНО ПІДВИЩИТЬ ЇХ БОЄГОТОВНІСТЬ

Так ось, із цієї суми понад 18 мільярдів планується витратити на грошове забезпечення військовиків та заробітну плату цивільних працівників, близько 5 мільярдів — на речове забезпечення і харчування захисників країни. Дехто вже встиг назвати цей кошторис кошторисом проїдання, мовляв, а що ж залишиться на бойову підготовку?
— Розмірковувати так можуть тільки люди, далекі від проблем армії, які не розуміють банальних речей, — вважає військовий експерт Дмитро Тимчук. — Адже для того, щоб солдат достойно виконував свій обов’язок, його потрібно як слід одягти, нагодувати.

То­рік, ко­ли си­ту­ація на Дон­ба­сі за­гос­три­ла­ся, до ЗС, ін­ших вій­сь­ко­вих фор­му­вань дер­жа­ви бу­ли при­зва­ні чи­ма­ло укра­їн­ців.

— Це дозволило підвищити бойову готовність частин і підрозділів, задіяних у боротьбі з російсько-терористичними бандами, — говорить перший заступник начальника головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України генерал-майор Володимир Талалай. — Для особового складу, який поповнив сили АТО, законодавці передбачили соціальні пільги і гарантії. Зокрема, збереження середнього заробітку та робочих місць, термін дії яких скоро закінчується.
Отже, цих людей потрібно демобілізувати. Тож для їхньої заміни і недопущення зниження рівня боєготовності військ проводяться і чергові хвилі мобілізації, яка розпочалася 20 січня і триватиме 210 діб. Проходить вона за рішенням Верховної Ради, яка затвердила відповідний указ Президента України.
У 2015 році буде призвано стільки осіб, скільки потрібно для здійснення періодичної ротації особового складу, який уже виконує бойові завдання. При цьому майже третина мобілізованих потрапить у зону бойових дій, а третина проходитиме бойове злагодження, решта перебуватиме у відпустках. Проведення нинішньої мобілізації дозволить створити і резерв для виконання бойових завдань.
Кого призивають? Військовозобов’язаних громадян України віком від 25 до 60 років, які за станом здоров’я придатні до військової служби.

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».