Аг­ро­стра­хо­вий ри­нок ни­ні пе­ре­жи­ває гли­бо­ку кри­зу. Ро­бо­та Аг­ро­стра­хо­во­го пу­лу па­ра­лі­зо­ва­на, об­ся­ги аг­ро­стра­ху­ван­ня не­ве­ли­кі. Ухва­ле­ний 2012 ро­ку За­кон «Про осо­бли­во­сті стра­ху­ван­ня сіль­сько­гос­по­дар­ської про­дук­ції з дер­жав­ною під­трим­кою» по­тре­бує тер­мі­но­во­го онов­лен­ня. Та й це ще не все. Ук­раї­ні по­тріб­но ре­фор­му­ва­ти сис­те­му аг­ро­стра­ху­ван­ня, бо інак­ше ни­ніш­ні успі­хи, здо­бу­ті сіль­гос­пви­роб­ни­ка­ми, до­сить ско­ро зі­йдуть на­ні­вець. У цьо­му пе­ре­ко­на­на ві­це-пре­зи­дент На­ціо­наль­ної асо­ці­ації сіль­сько­гос­по­дар­ських до­рад­чих служб Ук­раї­ни Те­тя­на Брив­ко.

— Чи відчули сільгоспвиробники хоч якусь користь від дворічної роботи Агрострахового пулу?
— За моїми спостереженнями, сільгоспвиробники навіть не помітили існування Пулу. Та це не означає, що він нічого не робив. Пул спробував заявити про себе. Ще у 2012 році, коли були гроші на субсидоване агрострахування. Однак проблема полягала в тому, що скоро їх не стало. Ними встигли скористатися лише окремі сільгоспвиробники.
У Законі «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою» Пулу відводилася особлива роль. Він мав підтримувати субсидоване агрострахування. Та бюджетні кошти на ці цілі не виділяли ні торік, ні цього року, тож необхідність у Пулі відпала.

Наш спів­роз­мов­ник — Ва­лен­тин Бад­рак, пись­мен­ник (ав­тор по­над де­сят­ка за­хоп­ли­вих ро­ма­нів), тво­рець ме­то­ди­ки са­мо­роз­вит­ку «ге­ній-те­ра­пія», ди­рек­тор не­уря­до­во­го ана­лі­тич­но­го «Цен­тру до­слі­джень ар­мії, кон­вер­сії і роз­збро­єн­ня», ке­рів­ник аген­ції обо­рон­них но­вин Defense Express і шеф-ре­дак­тор ці­льо­во­го що­мі­сяч­но­го жур­на­лу «Екс­порт зброї і обо­рон­ний ком­плекс Ук­раї­ни».

Має кілька освіт: Рязанське повітрянодесантне училище, Київський державний лінгвістичний університет, Школа управління ім. Дж. Кеннеді Гарвардського університету. Кандидатська дисертація присвячена практиці використання засобів масової інформації у виборчих кампаніях.
Написав (у співавторстві) перші в Україні книги про особливості національного збройового бізнесу — «Культ: збройовий бізнес по-українськи» та про українські розробки військового і подвійного призначення «Техносила».
Протягом останніх двадцяти років вивчає особливості мотивації в різних сферах людської діяльності.
— Валентине Володимировичу, Ви є автором, зокрема, п’ятитомної серії книг «Стратегії геніїв»: «Стратегії геніальних чоловіків», «Стратегії геніальних жінок», «Стратегії злих геніїв», «Стратегії щасливих пар», «Стратегії видатних особистостей (підручник для кожного)». Ви створили практичне керівництво «Геній-терапія для кожного». Що вмотивувало зосередитися на цій темі?

У ві­сім­де­сят мож­на бу­ти не ли­ше зба­га­че­ним до­сві­дом, а ще юним сер­цем і ду­шею, спов­не­ним енер­гією та ма­ти без­ліч твор­чих пла­нів. У цьо­му змог­ли пе­ре­ко­на­ти­ся всі, хто мав щас­тя по­тра­пи­ти на свят­ко­вий ве­чір Bravo l’Operette!, що був при­свя­че­ний 80-річ­но­му юві­лею од­но­го з най­ста­рі­ших му­зич­но-те­ат­раль­них за­кла­дів куль­ту­ри та єди­но­го у сво­єму жан­рі те­ат­ру в кра­їні — Ки­їв­сько­го на­ціо­наль­но­го ака­де­міч­но­го те­ат­ру опе­ре­ти.

Як відомо, щоб побудувати достойне майбутнє, треба добре знати минуле. Це розуміють у Національній опереті, а тому шанобливо ставляться до творчих досягнень своїх попередників. Саме тому ювілейного дня у театрі було відкрито «Історичну вітальню». А в планах — відкриття музею, в якому буде зібраний багатий матеріал не лише про Театр оперети, а ще й описана історія Троїцького народного дому, в якому міститься театр.
Іншою подією стало відкриття в Опереті театральної кав’ярні «Браво». І така назва була вибрана невипадково, адже це слово, яке найбільше хочуть почути творці вистави під завісу. По дорозі до кав’ярні розташувалася галерея «Від задуму — до втілення», що через фотознімки дає глядачам унікальну нагоду зазирнути у «святая святих» — за лаштунки і підгледіти процес створення спектаклів та втілення творчих проектів на сцені.

Легендарна студія анімаційних фільмів «Укранімафільм» добре відома в нашій країні і на теренах СНД завдяки чудовим мультфільмам «Острів скарбів», «Пригоди капітана Врунгеля», «Як козаки...», «Пригоди Петрика П’яточкіна» та багатьом іншим. На жаль, тривалий час її фахівці не радували дітей і дорослих своїми блискучими роботами — фінансова скрута. І ось, нарешті, прем’єра першого українського повнометражного мультфільму «Бабай».
Створювати повнометражну анімацію в нинішніх умовах було непросто. Робота над 70-хвилинним анімаційним проектом тривала сім років. Починали у 2007-му, планували бюджет у 10 млн грн. Але вибухнула фінансова криза, й про суттєве державне фінансування довелося забути. У 2012 році нова команда, до якої увійшли режисер Марина Медвідь, сценарист Вадим Шинкарьов, продюсер та генеральний директор студії «Укранімафільм» Едуард Ахрамович, відродила ідею мультфільму для дорослих і дітлахів.
Виробничий бюджет фільму становить два мільйони доларів. За два роки творча група створила понад двісті тисяч малюнків. Українські діалоги для мультфільму прописувала письменниця Софія Андрухович, додавши мові особливої автентичності. Озвучували мультфільм Остап Ступка (Чорт), Мирослав Кувалдін (Кіт-скрипун), Ірма Вітовська (Відьма), Олеся Чечельницька (чарівна пташка Алконост), Борис Георгієвський (Бабай).