Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
Хто не чув поширеного вислову «старечий маразм»? Він лякає не тільки літніх, але й людей середнього віку. За твердженням фахівців, перші дзвіночки лунають, коли вам ще немає й сорока. Що ж робити, аби уникнути в майбутньому старечого маразму? Про це ми попросили розповісти фахівця — кандидата медичних наук, доцента Наталію Карвацьку.
— Все, що не працює, відмирає. Мозок — не виняток. Якщо ви його не використовуєте, то втрачаєте. І одного разу може настати момент, коли слово «маразм» стане не фігурою мови, а гіркою реальністю. Однак неприємних сюрпризів можна уникнути. Тільки починати працювати над собою варто ще тоді, коли з головою у вас усе в повному порядку.
— Прийнято вважати, що погіршення пам’яті та зниження інтелекту з віком — звичайна справа. Чи це так?
— Дослідження у сфері старіння мозку свідчать, що погіршення пам’яті та інтелектуальних можливостей у середині життя не можна вважати нормальним. І все ж таки це трапляється практично з кожним. Для багатьох із нас перші симптоми проявляються ще задовго до виходу на пенсію.
Підсилити захисні властивості дитячого організму в період загострення респіраторних захворювань можливо, якщо виконувати рекомендації фахівців.
Нехай діти більше рухаються. На жаль, у багатьох сім’ях традиція робити ранкову зарядку вже стала немодною. І даремно, адже всього 10–15 хвилин фізичної активності після пробудження активізують опірність організму перед вірусами. Звичайно, краще робити її разом із дітьми. Вправи необхідно час від часу міняти, як і музичний супровід. Отже, тоді гімнастика не буде для малюка як обов’язковість, він зможе отримати від занять не лише фізичну користь, але й емоційну.
Погодьтеся, йти в дитячий садок чи до школи з усмішкою і гарним настроєм приємніше, ніж сонним і безрадісним. Деякі експерти, до речі, стверджують, що усмішка сама по собі є потужним імунощитом від ОРВІ, ОРЗ, грипу та інших вірусних інфекційних захворювань.
Використовуйте фітотерапію. З настанням періоду епідемій слід забезпечити дитині підвищене вживання вітаміну С. Цього можна досягти за допомогою фітотерапії. Підійде для зміцнення імунітету чай із лимоном, ехінацеєю та медом. Їх можна чергувати з імбиром.
Людина від народження перебуває в постійному русі. Придивіться до новонародженого або малюка-дошкільняти — і перший (особливо), і другий — увесь час рухаються, щось роблять, намагаються вхопити, підняти, віднести, розламати тощо. З віком фізична активність помітно падає, що обумовлено програмою розвитку організму, закладеною природою.
Учені стверджують: якби доросла людина здійснювала таку ж кількість рухів, як і новонароджене дитя, то вже за кілька годин загинула б від перевтоми. Але все ж регулярна фізична активність потрібна всім людям незалежно від віку і статі. Систематичні тренування зміцнюють м’язову систему, в тому числі і серце. Вони слугують профілактикою застійних явищ у легенях, поліпшують циркуляцію крові в судинах. Люди, які регулярно займаються фізичними вправами, мають хорошу пам’ять, високу працездатність і стабільний імунний статус.
Гіподинамія — одна з найбільш гострих проблем у сучасному світі. Чим же вона небезпечна і як уникнути порушень здоров’я? Про це розповідає фахівець — доктор біологічних наук, професор Анатолій Магльований.
Наш співрозмовник Андрій Білоус — художній керівник Київського академічного Молодого театру (з 2012 р.).
А до цього дипломований актор і режисер подолав закономірні і важливі сходинки: від 2003 року він був режисером Київського академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра; з 2005-го став ще викладачем режисури та майстерності актора Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого; з 2009-го — художнім керівником Театру «Театральна майстерня Андрія Білоуса».
Наша розмова — про певні підсумки, творчі підходи і режисерську позицію.
— Пане Андрію, у Молодому театрі за два роки Вашого керівництва відбулися разючі зміни: це і численні прем’єри, і театрально-господарські перетворення (ремонти, реконструкції, придбання). Певно, рентабельність театру, успішність вистав дозволили здійснити реформування?
— Зробити театр рентабельним (тобто заробляти на утримання і розвиток театру, на постановку нових вистав, зарплату акторам і працівникам) у принципі неможливо за існуючої ціни на квитки (максимум 120 гривень). Тому ми отримуємо допомогу від держави — на 80% заробітної платні. Решту грошей маємо заробляти самі.
Закарпатська школа живопису — художня традиція, яка сформувалась іще у 1920–1950-х рр. на засадах західноєвропейського малярства початку ХХ ст., з одного боку, та естетики народного мистецтва регіону — з іншого. «Протягом значного проміжку часу твори закарпатців були об’єднані тяжінням до декоративності, принципом реалістичності мистецтва та складною парадигмою стосунків із народним мистецтвом Карпат»,— так, зокрема, визначає особливості місцевої традиції Л. Біксей, заступник директора з наукової роботи Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая.
Розвиток Закарпатської школи пов’язаний у першу чергу з іменами художників Адальберта Ерделі (1891–1955) та Йосипа Бокшая (1891–1975), які після навчання в Будапештській академії мистецтв започаткували на Закарпатті викладання рисунка спочатку в Публічній школі малювання (заснованій 1927 р.), а згодом і в Ужгородському художньо-промисловому училищі (заснованому 1946 р.).
Після входження Закарпаття до складу Української РСР живопис місцевих майстрів А. Ерделі та Й. Бокшая та їхніх учнів: А. Коцки (1911–1987), А. Борецького (1910–1990), З. Шолтеса (1909–1990), Е. Контратовича (1912–2009) увійшов до офіційного мистецтва СРСР як творчість «перших художників Підкарпатської Русі, вихованих у рідному краї». Твори класиків Закарпатської школи і нині є основою візуальної освіти сучасних художників регіону, а мандрівки мальовничими Карпатами — важливою складовою їхнього досвіду, що й знаходить відображення у яскравих і самобутніх полотнах.
Однією з характерних ознак нашого часу є повернення несправедливо забутих імен борців за національну незалежність, відомих свого часу письменників, митців, дослідників. Серед них — ім’я Івана Омеляновича Левицького, який був одним із першопрохідців у царині української бібліографії.
18 СІЧНЯ — 165 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ІВАНА ОМЕЛЯНОВИЧА ЛЕВИЦЬКОГО (1850–1913),
УКРАЇНСЬКОГО БІБЛІОГРАФА, ПИСЬМЕННИКА, ЖУРНАЛІСТА
А бібліографія, як відомо, дуже важлива справа: вона, зокрема, допомагає зорієнтуватися в потоці публікацій, інформує про книги, статті, рецензії, які вийшли з друку, знайомить із літературою з певної проблематики за минулий час та з книгами, що готуються до друку.
Поміж найважливіших праць І. Левицького дослідники називають такі: «Галицько-руська бібліографія ХІХ ст.» (Львів, 1887–1888), «Українська бібліографія Австро-Угорщини» (Львів, 1909–1911), «Прикарпатська Русь ХІХ ст. у життєписах і портретах її діячів», «Реєстр наукових і літературних праць проф. Михайла Грушевського» (1898–1901). Характеризуючи «Галицько-руську бібліографію», Іван Франко писав: «Докладні і послідовно подані змісти часописів, які, починаючи від 1861 р., поглинають майже всі розумові і літературні зусилля українців і є найточнішим відбиттям їхнього розумового і політичного розвитку».
Нещодавно відбулася презентація кліпу пісні «Укроп». Її автор — не іменитий музикант чи поет із численним доробком пісень, а молодий офіцер українських збройних сил, у минулому журналіст Олександр Ткачук. Він народився у Чернівцях і є справжнім патріотом рідної країни.
Коли Олександр зі взводом солдатів охороняв кордон України біля Азовського моря, у нього виникла ідея написати пісню, яка б символізувала національну єдність українців. Ідея була надто амбітною. Адже у цей непростий і не дуже веселий час нелегко знайти слова, які б сподобалися солдатам, які йдуть у бій, захищаючи незалежність нашої держави. Їх рідним, котрі чекають оборонців у тилу, і намагаються допомогти чим можуть.
На жаль, часто у вільну годину бійці в окопах і на блокпостах слухають російські пісні, російський реп і шансон, навіть із ненормативною лексикою. І не тому, що ті їм до душі, а тому, що української музичної творчості надто мало у нашому радіопросторі.
Пісня, яку Олександр назвав «Укроп», вийшла життєстверджуючою, у ній немає жодного натяку на притаманні українському фольклору і військово-патріотичним творам журбу, нарікання на тяжку долю, страждання народу. Вона випромінює лише позитив, оскільки саме з ним, на думку автора, треба жити.
Які б складні часи не доводилося переживати людині, але час від часу душа прагне свята. І як би не було важко на серці, однак інколи так хочеться відволіктися від проблем, на якийсь час забути про все злободенне.
Саме таку добру нагоду дає Київський академічний театр драми та комедії на лівому березі Дніпра, де нещодавно молодий режисер Тамара Антропова під керівництвом свого вчителя народного артиста України та Росії Едуарда Митницького здійснила постановку комедії «Жіноча логіка».
Автора пропонованої п’єси Анатолія Крима з упевненістю можна назвати найвідомішим сучасним українським драматургом. Нині його п’єси з успіхом йдуть не лише в Україні та близькому зарубіжжі, але й у країнах Західної півкулі. Чи то митець робить нові версії класичних сюжетів («Заповіт цнотливого бабія», «Правдива історія Ромео і Джульєтти»), чи пише на сучасну тематику («Квартет для двох», «Нелегалка»), як правило, виходять досить цікаві твори.
Кілька років тому на малій сцені Театру драми та комедії актор В. Цивінський дебютував як режисер удалою постановкою п’єси А. Крима «Дзвінок із минулого». Очевидно, це послужило причиною того, що драматург довірив здійснити перше сценічне прочитання ще однієї зі своїх п’єс саме цьому театру.
Україна перебуває в очікуванні масштабних та глибоких економічних реформ. За різними оцінками, їх може бути кілька десятків. Та всі фахівці — і вітчизняні, і закордонні — збігаються на тому, що потребує першочергового запровадження, безумовно, земельна реформа. Бо нині ситуація в земельній сфері склалася непроста. На жаль, питання, пов’язані з орендою земельних ділянок, їх використанням сільгоспвиробниками, державною реєстрацією, можливостями запровадження повноцінного земельного ринку та інші останніми роками або зовсім не вирішувалися, або вирішувалися лише частково і не тими темпами, як того потребувала ситуація.
Тож як наш уряд має нині діяти з тим, щоб максимально врахувати інтереси і землевласників, і тих, хто обробляє їх гектари, і держави? Як слід вибудовувати нову земельну політику з урахуванням сучасних економічних та політичних реалій? Про це поговоримо з постійним радником проекту Твіннінг «Допомога в розвитку відкритого і прозорого ринку сільськогосподарських земель в Україні», що фінансується ЄС та реалізується консорціумом Нідерландів, Німеччини та Литви, Стефаном Вербунтом.
— Які проблеми, на Ваш погляд, гальмують здійснення земельної реформи в Україні?
Як відомо, зі святом Хрещення пов’язана одна з прадавніх традицій — купання у відкритих водоймах. Це — данина пам’яті хрещення Ісуса Іоанном Предтечею у водах Йордану. Саме купання є триразовим зануренням у воду з головою. При цьому віруючий хреститься і вимовляє: «Вім’я Отця, і Сина, і Святого Духу!»
Але треба враховувати і застереження медиків: якщо людина страждає на гіпертонію, захворювання нирок, епілепсію, вже пережила інфаркт, хвора на цукровий діабет, має слабкі легені, нездорову щитовидну залозу або інші проблеми зі здоров’ям, їй краще від зимової ополонки відмовитися. Медики також заперечують купання у відкритих водоймах вагітних жінок.
Тому перша порада, що стосується купання в ополонці на Хрещення, така: протестуйте свій організм на наявність медичних протипоказань. Є застереження і новачкам — їм не варто купатися, якщо температура води нижча ніж 10°С. Бувалі моржі мають бути обережні при зниженні температури до мінус 20. У всіх випадках треба виходити з того, що купання в ополонці на Хрещення — це не канон, а традиція. Втім, багато християн вважають, що на Хрещення поринути можна у будь-яку воду — необов’язково в ополонку! Головне — віра.
Ось ще кілька порад бувальців. Перед купанням треба добре поїсти (ситий організм зберігає тепло краще), а пити не можна — алкоголь звужує судини. Вдягнутися треба тепліше, а одяг вибрати такий, що легко застібається, адже після ополонки пальці слухаються погано.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».