Пол­тав­ці по­тер­па­ють від квар­тир­них кра­ді­їв. За мі­лі­цей­ською ста­тис­ти­кою 2014 ро­ку, в ре­гіо­ні ско­єно 683 кра­діж­ки з квар­тир та при­ват­них бу­дин­ків, що на 21% біль­ше, ніж 2013 ро­ку. Кіль­кість по­страж­да­лих від «до­муш­ни­ків» на Пол­тав­щи­ні знач­но біль­ша, ніж в ін­ших ре­гіо­нах Ук­раї­ни. У цій не­ве­се­лій гон­ці по­пе­ре­ду Пол­тав­щи­ни ли­ше гус­то­на­се­ле­ні об­лас­ті — Львів­ська, Дніп­ро­пет­ров­ська, Оде­ська, Хар­ків­ська, Лу­ган­ська, До­нець­ка, Він­ниць­ка та міс­то Ки­їв.

Цікаво, що самі міліціонери, коли їх запитують про прогнози щодо подальшої тенденції з квартирними крадіжками в регіоні, не додають оптимізму, а радять порівняти статистику крадіжок, приміром, перших місяців 2015 та минулого років. Цифри свідчать, що злочинів, пов’язаних із квартирними крадіжками в регіоні, не лише не поменшало, а й «трохи» побільшало — до сорока крадіжок щомісяця. Звісно, такі перспективи аж ніяк не задовольняють полтавців, котрі нині живуть у страху повернутися додому і побачити там усе догори дригом, не знайти грошей, цінних речей тощо — усього, що потрапило під руку крадіїв, котрі посеред білого дня вдираються в їхні оселі.

Ко­руп­цію в зе­мель­ній сфе­рі на­зи­ва­ють од­нією з най­біль­ших ви­ра­зок ук­ра­їн­ської еко­но­мі­ки. Тож на­вес­ні ми­ну­ло­го ро­ку фа­хів­ці Асо­ці­ації «Зе­мель­на спіл­ка Ук­раї­ни» за ак­тив­но­го спри­ян­ня про­ек­ту USAID «Аг­ро­Ін­вест» роз­ро­би­ли про­гра­му «10 кро­ків для по­до­лан­ня ко­руп­ції у зе­мель­них від­но­си­нах» і не­вдов­зі пре­зен­ту­ва­ли її гро­мад­сько­сті та за­про­по­ну­ва­ли до роз­гля­ду й під­трим­ки цен­траль­ним ор­га­нам вла­ди.
Чи вда­ло­ся до­сяг­ти від­чут­них ре­зуль­та­тів у ре­алі­за­ції цієї про­гра­ми? Про це йшло­ся під час чер­го­во­го за­сі­дан­ня На­ціо­наль­но­го прес-клу­бу з аг­рар­них та зе­мель­них пи­тань.

Неквапні реформи
Момент підготовки програми був обраний напрочуд вдало. На той час відбулися суттєві зміни в українській владі, які додали сподівань на здійснення швидких та радикальних реформ із користю для країни та її громадян.
З цього почав свій виступ доктор економічних наук, завідувач кафедри землевпорядного проектування Національного університету біоресурсів і природокористування України Андрій Мартин. Проте сподівання авторів програми на отримання позитивних результатів у стислі терміни не виправдалися. За цей час оновився склад Верховної Ради, двічі «перезавантажений» уряд, але справи далі слів не просуваються.

Для по­чат­ку ХХІ сто­річ­чя ха­рак­тер­ні дві важ­ли­ві тен­ден­ції, за­зна­чив на за­сі­дан­ні між­на­род­но­го круг­ло­го сто­лу, ор­га­ні­зо­ва­но­го Цен­тром Ра­зум­ко­ва та Фон­дом ім. Кон­ра­да Аде­на­уера, за­від­увач ка­фед­ри сві­то­во­го гос­по­дар­ства і між­на­род­них від­но­син КНУ ім. Т. Шев­чен­ка Олек­сандр Шнир­ков.

Перша — фрагментація виробничих процесів. Зараз обсяги міжнародної торгівлі включають понад 20 млн видів товарів і послуг. Жодна держава, навіть США, розвинуті європейські країни, Китай, Росія, Україна, справитись із такою номенклатурою не можуть. Тож країни мусять брати участь у міжнародному поділі праці, тобто долучатися до міжнародних, регіональних, субрегіональних виробничих мереж.
Якщо країна бере участь у таких мережах, її економіка є міжнародно інтегрованою. Якщо ні, то вважається периферійною. У міжнародному поділі праці можна брати участь, продаючи сировину (нафту, газ, зерно, цукор). Завдяки цим товарам можна вийти на світовий ринок.

Гір­ко­ту роз­ча­ру­ван­ня та влас­ну без­по­рад­ність пе­ред чи­нов­ниць­кою бай­ду­жіс­тю від­чу­ва­ють муж­ні пол­тав­ці — учас­ни­ки АТО, кот­рі за­хо­ті­ли ско­рис­та­ти­ся сво­їм пра­вом на от­ри­ман­ня зе­мель­ної ді­лян­ки. Пра­ва, яке їм на па­пе­рі га­ран­ту­ва­ла дер­жа­ва, а в жит­ті, як з’ясу­ва­ло­ся, ско­рис­та­ти­ся ним ви­яви­ло­ся ду­же склад­но. Як­що вза­га­лі це ста­не мож­ли­вим...

В окопах другого фронту
У тому, що в обласному центрі далеко не все гаразд із виділенням земельних ділянок воїнам АТО, могли переконатися учасники позачергової сесії Полтавської міськради, яку в Полтаві скликали 30 січня 2015 року. Ще до її початку тих, хто сходився до міськради, зустрічав пікет із плакатами, які закликали владу віддати учасникам АТО земельні ділянки, які держава пообіцяла фронтовикам. Держава пообіцяла і гарантувала, а от чиновники, від яких залежить виділення землі, ховають їхні заяви у довгий ящик.
Утім, пікетом усе не скінчилося. Після того як до сесійній зали не впустили людей у камуфляжній формі, атошники за допомогою одного з депутатів міськради силоміць прорвалися всередину, зім’явши охорону. А там після бурхливих заяв щодо невиправданих зволікань з розглядом їхніх земельних заяв та обурених вигуків у бік президії кремезні чоловіки прорвалися до президії і вже ладні були потягати за петельки полтавського міського голову Олександра Мамая.