Ук­раї­на — єди­на се­ред єв­ро­пей­ських дер­жав, що за­стряг­ла в між­кри­зо­во­му прос­то­рі. Піс­ля гло­баль­ної кри­зи 2008–2009 ро­ків ба­га­тьом кра­їнам уда­ло­ся від­но­ви­ти по­зи­тив­ну еко­но­міч­ну ди­на­мі­ку. На­ша зно­ву по­тер­пає від кри­зи, за­зна­ча­ють екс­пер­ти Цен­тру еко­но­міч­них і по­лі­тич­них до­слі­джень іме­ні О. Ра­зум­ко­ва.

Вкрай слабка економічна динаміка — в умовах військової агресії, поглиблення і розширення негативних тенденцій в економіці, низького рівня довіри до системи держуправління, високої корупції, слабкої фіндисципліни, незадовільної інвестпривабливості та надмірного боргового навантаження — свідчить про збереження переддефолтних ризиків і про втрату країною гідного місця у світовій економіці, констатують експерти.

Нині од­ним з най­більш ак­ту­аль­них пи­тань є за­без­пе­чен­ня на­леж­но­го со­ці­аль­но­го за­хис­ту на­се­лен­ня під час опла­ти жит­ло­во-ко­му­наль­них по­слуг.
Дер­жав­на до­по­мо­га гро­ма­дя­нам з опла­ти жит­ло­во-ко­му­наль­них по­слуг на­дає­ть­ся у ви­гля­ді жит­ло­вих суб­си­дій, які при­зна­чаю­ть­ся з ура­ху­ван­ням су­куп­но­го до­хо­ду та май­но­во­го ста­ну сім’ї.
Про но­ва­ції і но­вий по­ря­док їх­ньо­го при­зна­чен­ня роз­по­ві­дає ди­рек­тор Де­пар­та­мен­ту дер­жав­ної со­ці­аль­ної до­по­мо­ги Мі­ніс­тер­ства со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки Ук­раї­ни Ві­та­лій Музиченко.

Через Програму житлових субсидій держава компенсує сім’ям витрати на оплату житлово-комунальних послуг у межах нормативів споживання послуг, що перевищують обсяг обов’язкового платежу.
Обов’язкова частка плати за житлово-комунальні послуги одержувачів субсидій визначається для всіх категорій домогосподарств за єдиною формулою і залежить лише від доходу сім’ї.

На­пру­же­на си­ту­ація між Ро­сією, Єв­ро­со­юзом і Спо­лу­че­ни­ми Шта­та­ми Аме­ри­ки ви­ма­гає від­по­ві­ді на за­пи­тан­ня що­до об­ґрун­то­ва­но­сті і ме­ти дій Крем­ля. От­же: з якою ме­тою ро­сій­ські вій­сь­ко­ві об’­єк­ти по­ру­шу­ють те­ри­то­рію скан­ди­нав­ських кра­їн?

Щоб відповісти на це, необхідно звернутися до нинішньої військової доктрини Російської Федерації. Ця доктрина виражається словами Отто фон Бісмарка: «Росія ніколи не є такою слабою і такою сильною, як виглядає». Складовими частинами тут є не тільки рішення, що стосуються чисто фізичного (військовий потенціал) впливу, але й низка психологічних прийомів та маніпуляцій. Цим «рефлекторним управлінням» (або «рефлексійним управлінням») є комплексне застосування техніки маніпуляції, яка є складовою частиною інформаційної боротьби і має за завдання впливати на противника значно дешевше, ніж традиційними військовими засобами.

Од­ним із ре­зуль­та­тів не­дав­ньої ви­бор­чої кам­па­нії у Ве­ли­ко­бри­та­нії ста­ло рі­шен­ня про про­ве­ден­ня до кін­ця 2017 ро­ку ре­фе­рен­ду­му що­до пе­ре­бу­ван­ня у скла­ді Єв­ро­со­юзу (так зва­ний Брек­сіт). Як­що бри­тан­цям не вдасть­ся до­сяг­ти змін у функ­ціо­ну­ван­ні ЄС, то Спо­лу­че­не Ко­ро­лів­ство пе­ре­ста­не бу­ти йо­го чле­ном.

Критичне ставлення британців до Євросоюзу — це не новина: вони вже багато років один із найбільш євроскептичних народів у Євросоюзі.
Після Другої світової війни всі лондонські уряди ставилися до інтеграції щонайменше прохолодно. В обох найбільших угрупованнях — Консервативній і Лейбористській партіях — існували впливові фракції євроскептиків. Потепління на лінії Лондон — Брюссель почалося після приходу до влади Тоні Блера, який очолив лейбористський уряд у 1997 році. З того часу Лейбористська партія взяла однозначно проєвропейський курс.