У то­му, що сти­хій­на тор­гів­ля, а са­ме про неї йдеть­ся в цьо­му ма­те­рі­алі, в міс­ті на Вор­склі ви­йшла з-під впли­ву місь­ко­го ке­рів­ниц­тва і жи­ве сво­їм жит­тям та за влас­ни­ми за­ко­на­ми, пе­ре­ко­на­ти­ся мо­жуть не тіль­ки са­мі пол­тав­ці, але й гос­ті міс­та. Вар­то їм ли­ше ви­йти на при­вок­заль­ну пло­щу го­лов­них за­ліз­нич­них во­ріт об­лас­но­го цен­тру стан­ції «Пол­та­ва-Пів­ден­на», як у ві­чі впа­дає справж­ній люд­ський му­раш­ник, кот­рий роз­повз­ся всією при­вок­заль­ною пло­щею та пар­ком Сла­ви, що по­руч із вок­за­лом.

Ситуація останніми тижнями там загострилася вже настільки, що в розпал стихійного торжища — у вихідні дні із сьомої до одинадцятої ранку — до вокзалу навіть не під’їжджають тролейбуси.

Па­ла­та пред­став­ни­ків — ниж­ня па­ла­та япон­сько­го пар­ла­мен­ту — ухва­ли­ла за­кон, який роз­ши­рює роль сил са­мо­обо­ро­ни.

Після серії бурхливих виступів опозиційна Демократична партія (ДП) і чотири інші партії бойкотували голосування. Закон прийнято завдяки голосам правлячої Ліберально-демократичної партії (ЛДП) прем’єра Сіндзо Абе і його коаліційного партнера — Комейто. Перед парламентом проти воєнного закону протестували сотні осіб.
Новий закон виник унаслідок затвердження консервативним урядом Абе у липні 2014 року нової інтерпретації Конституції, яка до цього часу дозволяла використовувати збройні сили суто для оборони території Японії.