17 березня 2014 року виконувач обов’язки Президента України Олександр Турчинов видав Указ про часткову мобілізацію. Тривала вона 45 діб, увійшовши в новітню історію України як її перша хвиля. До Збройних Сил, інших військових формувань призивали насамперед добровольців, офіцерів і сержантів запасу, які пройшли армійську школу і мають затребувані військові спеціальності.
У тому ж році — 6 травня і 21 липня — стартували друга і третя хвилі, під час яких військові однострої одягли і резервісти, громадяни віком 25–60 років. Вже тоді, влітку минулого року, було зрозуміло, що в недалекому майбутньому багато наших співвітчизників теж їстимуть солдатську кашу: ситуація на сході країни загострювалася з кожним днем.
До речі, хоча мобілізація стосується осіб до 60 років, тих, хто перетнув 50-річний рубіж, до війська беруть лише як добровольців. І таких вояків у районі бойових дій можна зустріти, в тому числі і на передньому краї оборони!..
Загалом уже відбулося п’ять хвиль мобілізації, які торкнулися всіх регіонів, за винятком тимчасово окупованого Криму і тих населених пунктів Донбасу, які нині не підконтрольні Україні. Військо поповнили десятки тисяч наших співвітчизників.
Армійські однострої одягли лікарі, педагоги, підприємці, державні службовці, представники інших професій. Для українців мобілізаційні заходи 2014–2015 років стали найбільшими за останні 28 років. Адже після 1986-го, коли сталася Чорнобильська катастрофа і основний тягар із ліквідації її наслідків ліг на армію, до війська теж мобілізовували чоловіків, проте значно менше.
Чого не врахував Кремль?
Перед написанням цих рядків я розмовляв із посадовими особами, тією чи іншою мірою причетними до мобілізаційних заходів. І всі вони кажуть, що вже перша хвиля виявила чимало недоліків у готовності нашої держави до захисту своїх кордонів. І це не дивно, оскільки протягом більш ніж 20 років ні перші особи України, ні керівники силових відомств, у першу чергу Міністерства оборони, не приділяли їй достатньо уваги. Приміром, штати військових комісаріатів, які виконують левову частку роботи щодо поповнення армійських частин і підрозділів особовим складом, були скорочені у кілька разів!...
Це — лише один приклад того, як успішно горе-реформатори удосконалювали нашу армію. І робилося це, підкреслю, не тільки за часів президентства Віктора Януковича, а й усіх його попередників, які теж як верховні головнокомандувачі несли персональну відповідальність за національну безпеку країни.
— Кремль, плануючи анексію Криму, створення так званої Новоросії, знав про всі викрутаси української влади у сфері оборони, — говорить військовий експерт Валентин Бадрак. — Це, як мовиться, було видно неозброєним оком, зважаючи хоча б на те, що армія весь час невпинно скорочувалась, а парк озброєнь і військової техніки безнадійно старів. І морально, і фізично. Путін і його оточення були впевнені, що Україна для них — це такий собі колос на глиняних ногах, якого достатньо легенько пнути, і він завалиться.
Так воно, можливо, і сталося б. Та московські стратеги не врахували одного — масового патріотизму українців. Незважаючи на складнощі і проблеми, навесні і влітку 2014 року тисячі громадян поповнили військові частини і підрозділи, збільшивши їхні кількісні показники у кілька разів. А підприємства оборонно-промислового комплексу, волонтери за короткі терміни зуміли налагодити ремонт старої техніки і випуск нової.
Кого не призивають до війська
Нині деякі політики кажуть про «масові порушення прав людини», які допускаються владою і МО під час проведення мобілізації. Заради справедливості зауважу, що недоліки під час проведення призовних кампаній усе ж є. Але назвати їх масовими — погрішити проти істини. Принаймні жоден із бійців, які беруть участь в антитерористичній операції і з якими я спілкувався, про це не кажуть.
— В Україні завершується шоста хвиля мобілізації, — говорить заступник директора правового департаменту МО Віктор Левчук.— Щодо порушень, допущених військкоматами, іншими структурами, то найбільше їх було на початку минулого року. Цього ніхто не приховує, у тому числі у військовому відомстві. Сьогодні кожен українець, який уміє читати, має змогу дізнатися про свої права, зокрема щодо того, чи на законних підставах держава призиває його до війська і чи має він право на відстрочку. Для цього достатньо взяти до рук Закон України «Про мобілізацію», в якому чітко виписано всі права і обов’язки громадян України на подібні випадки.
Нагадаю, що згідно з чинним законодавством від виконання військового обов’язку, тобто мобілізації, звільняються ті військовозобов’язані громадяни, які працюють в органах державної влади і потрібні для забезпечення їх ритмічної роботи.
Чоловіків і жінок, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, а також тих із них, хто самостійно виховує неповнолітніх сина чи доньку, можуть призвати лише в разі згоди. У такому випадку службу вони проходитимуть за місцем проживання.
Не мобілізовують і громадян, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина-інвалід І чи ІІ групи, якій не виповнилося 23 років, усиновителів, опікунів, прийомних батьків, які утримують неповнолітніх дітей-сиріт чи дітей, позбавлених батьківського піклування. А крім того, студентів та аспірантів, що навчаються на денній формі навчання. До речі, перелік громадян, які не підлягають мобілізації, визначає відповідний закон, а також Президент України і уряд, які можуть вносити свої корективи.
Віднедавна відмовитися від проходження служби в районі проведення антитерористичної операції, мовляв, ми ні з ким не воюємо і у нас не оголошено воєнний стан, фактично неможливо: до чинного законодавства парламентарі внесли поправки, які ліквідували шпаринки для «маневру».
За повідомленнями правоохоронних органів, не всі українці бажають захищати свою країну, тому вишукують можливості, щоб уникнути мобілізації. Скажімо, залишають свої домівки і переховуються у родичів, друзів, які живуть в інших населених пунктах і навіть регіонах. Особисто знаю таких, хто подався за кордон на заробітки, у тому числі до Росії! А МВС, за словами міністра Арсена Авакова, не має права заборонити військовозобов’язаним залишати країну навіть під час мобілізаційних кампаній, оскільки такі обмеження стосуються тільки тих, хто скоїв кримінальні злочини і оголошений у розшук.
Та більшість усе ж «просто уникає зустрічі» з представниками військових комісаріатів чи інших осіб, які вручають повістки. А якщо людина не розписалася в її отриманні, то вважається, що вона і не отримувала цього документа.
«Хворий?
В АТО вилікуєшся...»
У Генеральному штабі ЗС України визнають, що однією з головних проблем комплектування українського війська, яке воює на сході з російсько-терористичною ордою, є нікудишнє здоров’я чоловічого населення. І це дійсно так, бо, за висновками експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, воно є найгіршим в Європі.
— А саме від нього значною мірою залежить бойова готовність Збройних Сил, їхня спроможність виконати покладені на них завдання, — наголошує начальник Центральної військово-лікарської комісії МО України Василь Михайлець. — Найбільш поширеними захворюваннями серед наших громадян є серцево-судинні, інфекційні, а також захворювання крові, органів дихання, нервової системи, розлади психіки, якими вражені і чоловіки призовного віку. А з ними, як відомо, до війська не візьмеш, бо що то за вояк, який має цілий букет захворювань?
Перед тим як відправитись у війська, майбутні вояки повинні пройти медичне обстеження, яке проводять спеціально створені військово-лікарські комісії. Та проблема у тім, що вони через різні причини не завжди здатні виявити ту чи іншу хворобу. Наприклад, за відсутності професіоналізму лікарів чи сучасного діагностичного обладнання.
Це — по-перше. А по-друге, торік, особливо під час перших мобілізаційних хвиль, деякі громадяни взагалі не проходили ніяких комісій! Тому і потрапляли до війська хворі на гепатит, ВіЛ-інфекцію, з порушеннями психіки, із серцево-судинними захворюваннями. Хто сьогодні може достеменно сказати, що вони не укоротили віку воякам чи не призвели до погіршення їхнього здоров’я? Принаймні весною цього року на Рівненському полігоні раптово помер юнак, котрий, як потім з’ясувалося, мав проблеми із серцем...
Стан здоров’я потенційних захисників України оптимізму не додає. Скажімо, лише під час 3–5 хвиль мобілізації медичний огляд пройшли близько 400 тисяч громадян, а цілком придатними до військової служби визнано 150 тисяч, тобто менше половини!..
Решта ж виявилися тимчасово непридатними, обмежено придатними, непридатними до військової служби в мирний час і обмежено придатними у воєнний час і непридатними з виключенням із військового обліку. Понад 64 тисячі були направлені на додаткове медичне обстеження.
І все ж до армійських лав потрапляють громадяни, місце яким на лікарняних ліжках. Із часом як військовослужбовці вони проходять лікування у військово-медичних закладах. Тільки у 2014 році у Національному військово-медичному клінічному центрі МО — після лікування — були звільнені майже 260 осіб, які провели тут понад п’ять тисяч ліжко-днів, на що було витрачено мільйон 411 тисяч гривень. Це без вартості різних досліджень, які обійшлися в десятки тисяч гривень.
Як підвищити мотивацію?
Попри те що мобілізаційні плани, визначені Генеральним штабом, виконуються, без проблем тут не обходиться. Офіцери військових комісаріатів кажуть, що з кожною новою хвилею реалізовувати ці плани стає дедалі складніше. Ось що розповів знайомий майор, який зі зрозумілих причин не побажав бачити своє прізвище на газетних шпальтах.
— Патріотизм, який був на початку минулого року, з часом може піти на спад, — каже Олександр Р. — І не тому, що українці перестали любити свою рідну землю, ні. Справа в іншому. Наприклад, проблеми з отриманням грошового забезпечення, збереженням робочих місць. Згідно з чинним законодавством вони мають зберігатися за вояком протягом року, тобто весь час перебування в армії. При цьому йому нараховується і середня заробітна плата.
Та в реальному житті не завжди так, як написано на папері. Особливо у тих ситуаціях, коли чоловік працював на приватному підприємстві. Його керівнику невигідно виконувати ці норми закону, припустимо виплачувати гроші людині, яка тривалий час відсутня на робочому місці. Не скажу, що всі без винятку так роблять, але подібні прецеденти все ж трапляються. А ось випадків, коли б посадовці були покарані за це, немає. Принаймні мені невідомо про них.
Потрібно вирішити і деякі інші проблеми, які негативно позначаються на бажанні людей відстоювати Україну. Насамперед щодо забезпечення сучасною формою одягу, продуктами харчування, щоб держава, яка призвала своїх громадян захищати себе, турбувалася про них. А волонтери можуть лише їй допомагати у цьому, а не навпаки.
Незабаром завершиться шоста хвиля мобілізація. У Генштабі кажуть, що наступної, сьомої, не планують: вона проводитиметься тільки за умови різкого загострення військового протистояння на Донбасі.
Сергій ЗЯТЬЄВ, фото надано автором
