Дня­ми у Па­ри­жі за­вер­ши­ла­ся ро­бо­та Кон­фе­рен­ції Ор­га­ні­за­ції Об’­єд­на­них На­цій що­до змін клі­ма­ту. До остан­ньо­го мо­мен­ту май­же 160 кра­їн, які бра­ли участь у цих пе­ре­го­во­рах, по­го­джу­ва­ли оста­точ­ний текст уго­ди, яка в іде­алі по­кли­ка­на за­по­біг­ти над­то швид­ким тем­пам не­га­тив­но­го ан­тро­по­ген­но­го (люд­сько­го) впли­ву на клі­мат.

Навіть неозброєним оком помітно, що порівняно з аналогічними переговорами 1997 року більш жорстким став негативний вплив радикальних змін клімату планети на повсякденне життя більшості людства. Буденністю стало зростання кількості посух і повеней, берегової ерозії та інших екологічних катастроф, які є сумними наслідками безвідповідальної людської господарської діяльності.

Дня­ми турк­мен­ську сто­ли­цю Аш­га­бат із на­го­ди два­дця­ти­річ­чя не­йтра­лі­те­ту Турк­ме­ні­ста­ну від­ві­дав мі­ністр за­кор­дон­них справ Ту­реч­чи­ни. Йо­го ві­зит був за­пла­но­ва­ний за­дов­го до ни­ніш­ньо­го ра­ди­каль­но­го за­гос­трен­ня ту­рець­ко-ро­сій­ських від­но­син піс­ля збит­тя 24 лис­то­па­да по­точ­но­го ро­ку ро­сій­сько­го бом­бар­ду­валь­ни­ка.

Відтоді Росія встигла розгорнути цілу антитурецьку пропагандистську кампанію, оголосити про запровадження низки заборон на туристичні, торговельні та інші зв’язки з Туреччиною. У відповідь Анкара не запровадила дзеркальних санкцій проти Росії, а перейшла у зовнішньополітичний наступ.
Звичайно, пріоритетним напрямком боротьби залишається Сирія.

На­пев­но, ба­га­ті кра­їни Пер­ської за­то­ки пер­ши­ми по­вин­ні про­яви­ти со­лі­дар­ність і прий­ня­ти бі­жен­ців із Си­рії та Іра­ку. Во­ни не тіль­ки ближ­чі до них за куль­ту­рою, але й при­чет­ні до війн, які то­чать­ся у цих кра­їнах. Кра­їни Пер­ської за­то­ки ба­га­то ро­ків фі­нан­су­ють ре­лі­гій­ні і по­лі­тич­ні вій­ни, спон­со­ру­ючи дії за­ко­ло­тни­ків і екс­тре­міс­тів.

Країни Перської затоки таким чином реалізують свою закордонну політику, а також виконують релігійний обов’язок підтримки сунітських братів. Конфлікт у Сирії точиться між урядом Башара Асада, який походить із шиїтських кіл і перебуває в союзі з шиїтським Іраном, і сунітськими повстанцями.

Мос­ква на­дає щед­ру фі­нан­со­ву під­трим­ку окре­мим не­уря­до­вим ор­га­ні­за­ці­ям у Лит­ві, Лат­вії та Ес­то­нії. Служ­би без­пе­ки цих кра­їн ду­же при­скіп­ли­во див­лять­ся на цей про­цес. Пи­тан­ня: на­скіль­ки зна­чу­щою є роль цих не­уря­до­вих ор­га­ні­за­цій у бал­тій­ських кра­їнах?

Латвійський комітет прав людини засновано у 1992 році і він є одною з 40 фінансованих росіянами неурядових організацій у балтійських країнах. У 2012–2014 роках Комітет отримав понад 200 тисяч євро з «Фонду підтримки і захисту прав співвітчизників». Цей Фонд створено у 2012 році агентством російського МЗС: Російським федеральним агентством із питань співвітчизників («Россотрудничество»). За повідомленням Балтійського центру журналістських розслідувань «Балтика», за останні три роки на рахунки неурядових організацій у балтійських країнах надійшло 1,5 мільйона євро.