Біль­ше тиж­ня ми­ну­ло від ча­су ого­ло­шен­ня ви­ве­ден­ня біль­шої час­ти­ни вій­сь­ко­во-кос­міч­них сил Ро­сії із Си­рії. При­во­дом для цьо­го став офі­цій­ний по­ча­ток у Же­не­ві пе­ре­го­во­рів що­до мир­но­го вре­гу­лю­ван­ня в Си­рії. Іс­ну­ють різ­ні точ­ки зо­ру, при­хиль­ни­ки яких на­ма­гаю­ть­ся по­яс­ни­ти мо­ти­ви та­ко­го рі­шен­ня ро­сій­сько­го пре­зи­ден­та.

Одні вважають, що все пояснюється «пакетною домовленістю» Путіна з Обамою щодо розмежування сфер інтересів. Інші переконані, що головним мотивом для виведення більшої частини російських військ із Сирії є економічні проблеми Росії та бажання Путіна не допустити скочування Росії до кризи війни на зразок афганської. Нарешті треті, представлені головним чином кремлівськими пропагандистами, говорять про досягнення цілей операції.

21–22 бе­рез­ня 2016 ро­ку пре­зи­дент США Ба­рак Оба­ма здійс­нив пер­ший піс­ля 1961 ро­ку ві­зит аме­ри­кан­сько­го пре­зи­ден­та на Ку­бу. Ли­ше на­при­кін­ці ми­ну­ло­го ро­ку США від­но­ви­ли дип­ло­ма­тич­ні від­но­си­ни з Ос­тро­вом Сво­бо­ди. При­во­дом до то­го ста­ло ро­зу­мін­ня, що прос­ті­ше змі­ни­ти прав­ля­чий ре­жим на Ку­бі, ма­ючи з ним мак­си­маль­но ши­ро­кі кон­так­ти, аніж кон­сер­ву­ва­ти йо­го, про­дов­жу­ючи до­три­му­ва­ти­ся ре­жи­му санк­цій.

Тема відносин із латиноамериканськими країнами стала важливою у контексті нинішньої президентської виборчої кампанії у США: кандидат від демократів Хілларі Клінтон намагається перетягнути на свою сторону іспаномовних громадян США. Тим паче що її нинішній головний опонент серед республіканців Дональд Трамп узагалі необачно закликав вислати із США усіх нелегальних мексиканців, кубинців та інших латиноамериканців разом із мусульманами.

20 бе­рез­ня 2016 ро­ку, за день до свя­та вес­ни На­вруз, від­бу­ли­ся ви­бо­ри де­пу­та­тів ниж­ньої па­ла­ти пар­ла­мен­ту Ка­зах­ста­ну. Цьо­го ра­зу во­ни від­бу­ва­ли­ся до­стро­ко­во, ос­кіль­ки пре­зи­дент Ка­зах­ста­ну Нур­сул­тан На­за­рба­єв, який у 2015 ро­ці оста­точ­но за­крі­пив за со­бою по­жит­тє­во пре­зи­дент­ську по­са­ду, від­чув по­тре­бу онов­лен­ня за­ко­но­дав­чо­го ор­га­ну.

Приводом було також бажання відновити баланс влади між Старшим, Середнім і Молодшим жузами (тобто родоплемінними клановими реліктами казахського суспільства) та представниками етнічних меншин. Невипадково, що наприкінці досить тихої виборчої кампанії Назарбаєв наголошував на важливості суворого дотримання мовних прав етнічних меншин. Це особливо гаряча тема, адже у майже тисячакілометровому казахськоросійському прикордонні досить популярними є ідеї «русского мира», що створює головний біль казахським спецслужбам.

1 бе­рез­ня ро­сій­ській уряд ухва­лив ан­ти­кри­зо­вий план на 2016 рік. Він пе­ред­ба­чає низ­ку дій, спря­мо­ва­них на ці­льо­ву під­трим­ку окре­мих сек­то­рів еко­но­мі­ки та ре­гіо­наль­них бю­дже­тів (у то­му чис­лі кре­дит­ну під­трим­ку ре­гіо­нів, до­по­мо­гу для ав­то­бу­дів­ної про­мис­ло­во­сті, со­ці­аль­ну під­трим­ку на­се­лен­ня та під­трим­ку ма­ло­го і се­ред­ньо­го біз­не­су).

Хоча передбачені у плані дії можуть частково допомогти полегшити наслідки економічної кризи, влада до цього часу не розробила цілісної стратегії системної боротьби з її структурними причинами. Крім того, як дискусія над планом, так і його зміст вказують на значну невпевненість влади щодо конкретних перспектив його реалізації в умовах збереження рецесії і поглиблення бюджетних проблем.