Під час так званих мобілізаційних хвиль підрозділи частини поповнилися сотнями військовослужбовців. Після короткочасної перепідготовки практично всі вони відбули в район антитерористичної операції, де перебувають і зараз. Утім, слово «перебувають» не зовсім доречне: вони виконують бойові завдання, щоденно, щогодини і щохвилини ризикуючи власним життям, адже супроводжуючи конвої з боєприпасами, пальним, продуктами харчування і медикаментами, нерідко потрапляють під обстріли.
Існує загроза і бойових зіткнень з диверсійнорозвідувальними групами противника. Тому солдати й офіцери завжди готові до будьяких «сюрпризів». А ще — несуть службу на блокпостах та взводноопорних пунктах, розташованих навколо міста Краматорська. Зважаючи на ту обставину, що тут розташовано штаб АТО, стає зрозумілим яка відповідальність покладена на військовиків з’єднання! Обороняють вони і селище Часів Яр. За словами Миколи Швеця, свою роботу вони виконують на «відмінно».
Практично всі офіцери бригади пройшли через горнило АТО. Старший лейтенант Дмитро Кибич — один із них. Він командує ротою, особовий склад якої нині охороняє об’єкти Міністерства оборони України, виконує інші, не менш важливі завдання, в місці постійної дислокації. А ще не так давно Дмитро ніс службу на взводноопорному пункті у Донецькій області.
— Не було дня, щоб нас не накривали мінами і «градами», — згадує ті дні Дмитро. — Намагалися й атакувати, ми для них були кісткою в горлі, та ми щоразу давали їм відсіч.
Узимку минулого року, коли наші частини і підрозділи виходили зпід Дебальцевого, офіцер Д. Кибич і кілька його підлеглих потрапили в полон, до російських військовослужбовців, які відразу передали їх терористам. Із бранцями побажав поспілкуватись їхній ватажок Захарченко. Перед короткою розмовою, під час якої були присутні російські журналісти, полоненого «проінструктували» — що і як він повинен говорити. Такий ультиматум не влаштовував Дмитра, і він відмовився. Та після цього йому на роздуми дали кілька хвилин, попередивши: якщо старший лейтенант не виконає їхніх умов, то двох його бійців розстріляють одразу, а він стане наступним...
Дмитру пощастило: його обміняли через кілька днів. Він готовий повернутися на Донбас, щоб і надалі захищати свою країну від ворога.
Готовий повернутися на схід і полковник Олексій Донов, під командуванням якого група військовослужбовців 101ї вперше зайшла в район АТО. Олексій Володимирович, на той час заступник командира бригади, завжди був там, де було найважче, найнебезпечніше. Власним прикладом він підбадьорював своїх підлеглих. Саме під його командуванням бійці кілька разів рятували зі смертельної пастки своїх бойових побратимів.
Під час виходу з Дебальцевого полковник дістав тяжке поранення і переніс кілька складних операцій, тривалий час перебував у військовому госпіталі. За мужність він нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3го ступеня.
Загалом у бригаді орденами Богдана Хмельницького і «За мужність» нагороджено 18 чоловік, з яких 11 — посмертно...
Ось імена загиблих героїв: підполковник Ми­ки­та Не­до­вод­цев, майор Олег Ко­валь, старший лейтенант Ро­ман Ти­мо­шен­ко, молодші сержанти Мак­сим Оше­ка, Ва­силь За­ко­нов, старші солдати Вла­ди­слав Ку­че­рен­ко, Ан­дрій Доб­рань, Олек­сандр Кло­чан, Ана­то­лій Го­лик, Ми­хай­ло Іва­нич­ко, Дмит­ро Бар­він...
Вони хотіли жити і радіти життю, кохати і бути коханими, ростити дітей і допомагати батькам. Та коли над Батьківщиною нависла смертельна небезпека, пішли її захищати. На їхню честь улітку минулого року на території частини відкрито алею Слави. І сьогодні жодні урочистості не обходяться без покладання квітів до символічних поховань героїв.
До речі, за весь час виконання особовим складом частини завдань в районі проведення АТО не було жодної спроби «відкосити» від поїздки в зону бойових дій.
— Більш того, чимало солдатів і офіцерів «просяться на війну», — зазначив заступник командира бригади по роботі з особовим складом полковник Віктор Терлецький. — А десятки військовослужбовців строкової служби виявили бажання стати контрактниками. Перспектива опинитися в районі антитерористичної операції їх зовсім не лякає.
— Кожен справжній чоловік повинен уміти захистити свою країну і родину, — вважає старший солдат Сергій Шкурський. — Якщо він цього не вміє і не бажає навчитися, то навіщо, скажіть, тоді жити?..
Зараз у 101й служать ровесники незалежної України. На їхню долю, як і на долю України, випало багато випробувань. Доля розпорядилася так, що саме їм і їхньому поколінню належить дати відповіді на смертельні виклики, що постали перед нашою країною. І вони вже їх дають. Інколи і ціною власних життів.
— Можливо, видамся надто емоційним, але я пишаюся, що командую цими людьми, — каже полковник Микола Швець. — Вони не просто добрі вояки, а й вірні сини свого народу. На жаль, ми втратили 11 побратимів. Їхня загибель — це невимовний біль, який ніколи не втамувати — він супроводжуватиме нас усе життя...

Іс­то­рич­на до­від­ка
Ви­то­ки 101-ї окре­мої бри­га­ди охо­ро­ни Ге­не­раль­но­го шта­бу ЗС Ук­раї­ни ся­га­ють 10 бе­рез­ня 1991 ро­ку. Са­ме то­ді, на під­ста­ві ди­рек­ти­ви на­чаль­ни­ка ГШ ЗС Ук­раї­ни, на ба­зі 368-го ба­таль­йо­ну охо­ро­ни та об­слу­го­ву­ван­ня шта­бу Ки­їв­сько­го вій­сь­ко­во­го окру­гу бу­ло ство­ре­но це з’єд­нан­ня.
Пер­шим коман­ди­ром час­ти­ни був при­зна­че­ний пол­ков­ник Вік­тор Єм­цев, а до її скла­ду увій­шли: 1 ба­таль­йон охо­ро­ни, По­чес­на вар­та МО Ук­раї­ни, По­ка­зо­вий ор­кестр По­чес­ної вар­ти, 30 ав­то­мо­біль­на ба­за за­без­пе­чен­ня МО, а та­кож ба­таль­йон пунк­тів управ­лін­ня.
Осо­бо­вий склад бри­га­ди брав участь у ба­га­тьох ко­манд­но-штаб­них на­вчан­нях. Зок­ре­ма, «Фор­пост-2002», «Схід-За­хід», «Ре­ак­ція-2005», «Чис­те не­бо», «Взає­мо­дія-2010» та ін.
З тре­тьо­го серп­ня 2014 ро­ку вій­сь­ко­во­служ­бов­ці час­ти­ни бе­руть участь в ан­ти­те­ро­рис­тич­ній опе­ра­ції. За цей час у райо­ні бо­йо­вих дій по­бу­ва­ли по­над 900 сол­да­тів і офі­це­рів, з яких 49 діс­та­ли по­ра­нен­ня, а 11 — за­ги­ну­ли. 18 чо­ло­вік удо­стоє­ні дер­жав­них на­го­род.

Сергій ЗЯТЬЄВ