5 квітня набув чинності вирок Надії Савченко, яка була засуджена російським судом до 22 років колонії. Як і очікувалось, українка не стала подавати апеляції на вирок, бо вважає неможливим добитися справедливості у російських судах. Натомість після двотижневого голодування на воді починаючи з 6 квітня вона оголосила про початок безстрокового сухого голодування з вимогою повернути її до України.
Як заявив адвокат Савченко Микола Полозов в інтерв’ю DW, президент Російської Федерації Володимир Путін може помилувати Надію Савченко і всупереч її бажанню.
«Потрібно розуміти, що правове поле в Росії є дуже гнучким, коли йдеться про прийняття політичних рішень.

Згід­но з по­пе­ред­ні­ми ре­зуль­та­та­ми під­ра­хун­ку го­ло­сів, зроб­ле­ни­ми му­ні­ци­па­лі­те­та­ми, 61,1% гол­ланд­ців про­го­ло­су­ва­ти «про­ти» ра­ти­фі­ка­ції Уго­ди про асо­ці­ацію Ук­раї­на — ЄС на ре­фе­рен­ду­мі у Ні­дер­лан­дах. Яв­ка ста­но­ви­ла 32%. «За» Уго­ду про­го­ло­су­ва­ли 38,1% ви­бор­ців.

Виборча рада Нідерландів оголосить остаточні офіційні результати 12 квітня.
Коаліційні партії парламенту Нідерландів вважають, що негативний результат референдуму щодо Угоди про асоціацію Україна — ЄС потребуватиме реакції нідерландського уряду, і планують обговорювати наступні кроки після того, як отримають офіційну позицію уряду.

На цьо­му тиж­ні Пре­зи­дент Ук­раї­ни Пет­ро По­ро­шен­ко здійс­нив ві­зит до Япо­нії. Остан­нім ча­сом ук­ра­їн­сько-япон­ські від­но­си­ни пе­ре­бу­ва­ють на під­йо­мі: Япо­нія є важ­ли­вим кре­ди­то­ром Ук­раї­ни та на­шим тор­го­вель­ним парт­не­ром. Не мен­ше зна­чен­ня має по­лі­тич­на під­трим­ка Ук­раї­ни з бо­ку Япо­нії, адже Кра­їна Вра­ніш­ньо­го Сон­ця доб­ре знає, що та­ке ма­ти те­ри­то­рі­аль­ні су­пе­реч­но­сті з Ро­сією.

Після Другої світової війни СРСР окупував чотири японських острови Курильської гряди — Кунашир, Хабомаї, Ітуруп, Шикотан. Їхнє повернення досі вважається стратегічною метою зовнішньої політики Японії. Тож не дивно, що Токіо цілковито підтримує Україну після російської анексії Криму.

Так зва­ний «Па­на­ма­гейт», кот­рий роз­го­рів­ся ци­ми дня­ми у сві­ті, за­ли­шив на дру­гих ро­лях усі ін­ші по­лі­тич­ні те­ми в Ук­раї­ні. На­віть по­за­вчо­раш­ній ре­фе­рен­дум у Ні­дер­лан­дах із зов­сім не­опти­міс­тич­ним для на­шої дер­жа­ви ре­зуль­та­том не зміг за­глу­ши­ти си­лу «Па­на­ма­гей­ту». Ско­рі­ше, нав­па­ки: чи­ма­ло укра­їн­ців уже встиг­ли по­в’яза­ти по­над 60-від­сот­ко­ве гол­ланд­ське «ні» Уго­ді про асо­ці­ацію з Ук­раї­ною з ін­фор­ма­цією про від­крит­тя оф­шо­рів про­від­ни­ми віт­чиз­ня­ни­ми по­лі­ти­ка­ми на чо­лі з Пре­зи­ден­том.

За таких обставин дуже непросто аналізувати ситуацію, що склалася. Єдине, в чому сумнівів немає ні на йоту: не праві ті, хто нині намагається представити «Панамагейт» змовою, зрадою, підступами Кремля чи помстою політичних конкурентів...