Скоріше за все, ближчі до істини перші дві точки зору. Адже бойовики «Ісламської держави» попри серйозні невдачі, яких вони зазнали на полі бою від жовтня 2015 року до березня 2016 року, ще далеко не розбиті. Вони не зазнали остаточної поразки саме з причини своєї «мережевої організації», відсутності єдиного центру прийняття рішень, зруйнувавши який можна вести мову про перемогу. Навпаки, у міру активізації бойових дій проти «Ісламської держави» на території Сирії та Іраку її активісти евакуювалися до Лівії, де почуваються непогано.
Оскільки «Ісламська держава» воює за створення «глобального халіфату», тимчасові поразки і втрати території для неї не мають жодного значення. Звичайно, неприємно втрачати прибутки від контрабанди нафти з країн «Леванту», але не менші прибутки обіцяє цей самий бізнес, який уже перебуває під контролем «Ісламської держави», у Лівії. Тож жодних фінансових проблем, а отже, й кризи із вербуванням нових «воїнів джихаду» «Ісламська держава» не має.
Тоді виникає запитання: а що відбувається навколо Сирії? Президент США Барак Обама стурбований своїм історичним спадком і забезпеченням перемоги демократичного кандидата у листопаді поточного року на президентських виборах.
Тому йому необхідно максимально замирити Сирію, тим паче що у разі активних бойових дій там чимало неприємних запитань будьхто з опонентівреспубліканців зможе поставити до його колишнього державного секретаря, а наразі фаворита Демократичної партії на президентських виборах Хілларі Клінтон.
Зважаючи на це, й розмороження конфлікту на Донбасі не буде оптимальним рішенням для Барака Обами. Йому хочеться мирно добути термін своїх президентських повноважень. Розрахунки Володимира Путіна не є «відкритою книгою». Звичайно, ні для кого не таємниця економічні проблеми, від яких потерпає російська економіка під тиском дворічних санкцій.
Не виключено, що одним із мотивів сирійської кампанії було його бажання обміняти припинення потоку біженців із Сирії до Європи на скасування санкцій. Але ця мета не була досягнута. Навпаки, Євросоюз домовився з Туреччиною про повернення несирійських біженців з Європи до Туреччини в обмін на шість мільярдів євро допомоги та скасування візового режиму для турків в Європі. Певним чином ця турецькоєвропейська домовленість компенсує турецькі збитки від розриву економічних зв’язків із Росією.
У свою чергу, Росія таких компенсаційних вигод, за попередніми підсумками сирійської операції, не отримала. Можна вести мову про те, що знищено певну кількість бойовиків «Ісламської держави», які є вихідцями з пострадянського простору, забезпечено на певний час збереження режиму Асада разом із російськими військовими базами у Тартусі та базі військовоповітряних сил Хмеймім.
Але ізольованість Росії через агресію на Донбасі та анексію Криму ускладнює ефективне дипломатичне закріплення результатів сирійської військової операції РФ. Крім того, наприкінці весни набере обертів думська виборча кампанія, яка, скоріше за все, потребуватиме нових «героїчнопатріотичних тем» для мобілізації виборців навколо провладної партії «Єдина Росія».
Тому існує велика ймовірність, що таким об’єктом знову буде обрано Донбас і тему виконання Мінських домовленостей. Навіть якщо Обама і Путін не розміняли Донбас на Сирію у прямому сенсі, опосередковано наслідки такої геостратегічної гри будуть наявні.
Андрій МАРТИНОВ