Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
«Нотатки киянина» — таку назву має виставка живопису та графіки в галереї «Печерська» відомої київської художниці Лариси Пуханової, присвячена улюбленому місту. Художниця запрошує здійснити неспішну прогулянку його вулицями, роздивляючись неупередженим поглядом відомі будівлі, храми та інші пам’ятки. У своїх творах вона захоплено відмічає ті особливості, архітектурні цікавинки, що розкривають глядачеві справжнє обличчя Києва — старовинного міста Булгакова і Городецького, прекрасного вдень і романтичного увечері.
Роботи Лариси Пуханової можна одразу впізнати за власним, притаманним їй стилем, яскравою свіжістю барв. Художниця завжди прагне передати у живописі настрій, що виникає при спогляданні натури, і цей момент емоційного сприйняття вважає для себе головним.
Лариса з дитинства знала, що буде художником. У першій студії, яку вона відвідувала на Подолі, викладали ліплення та малюнок. Учні ліпили з глини і постійно малювали старовинні подільські вулички та споруди. Мабуть, з тих пір так любить Київ і відображує на полотнах його будинки, вулиці, трамваї, мости. Після першої студії, де Лариса навчалася близько трьох років, були й інші.
Їй пощастило з учителями: Борис Піаніда, Зоя Лерман, Василь Чебаник дбайливо підтримували і розвивали талановиті особистості, заохочували до творчих пошуків.
Серед режисерських робіт Андрія Білоуса не так багато української класики. Проте, якщо він звертається до українського драматургічного матеріалу, то намагається уважно продумувати кожен штрих своїх постановок. Приміром, у його інтерпретації «Украденого щастя» Івана Франка (Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір’я») просто вражає, наскільки тонко і точно був переданий внутрішній світ головних персонажів.
А новою роботою пана Андрія стала вистава «Зачарований», створена у Київському академічному Молодому театрі за п’єсою Івана Карпенка-Карого.
В основу сюжету вистави покладена одна з найкращих п’єс про кохання не лише у вітчизняній, а й світовій драматургії — трагікомедія «Безталанна». Напевне, в літературі ХІХ — початку ХХ ст. важко знайти інший драматичний твір, де б так вражаюче достовірно були відтворені складні людські почуття.
Гнат (артист Олександр Ромашко) та Варка (Дар’я Баріхашвілі) щиро кохають одне одного. Та ревний характер Гната і гординя Варки призводять до того, що вона подає рушники за іншого. Гнат же одружується із Софією (Поліна Снісаренко).
Поки простим українцям час від часу — переважно перед черговими виборами — нав’язують дискусію щодо продажу землі, вона фактично вже стала товаром: оцінена і має «тіньових» власників. Принаймні, сотні гектарів так званих земель сільськогосподарського призначення, котрі з року в рік обробляють одні й ті самі місцеві або заїжджі латифундисти. Їхні лани, які простягаються ген за обрій, складені, наче пазли, із сотень земельних паїв селян, котрі ті передали в оренду, а тепер дедалі частіше чухають потилицю і замислюються над тим, чи вдасться в разі потреби забрати свою землю?
Практика перманентних битв на земельному фронті свідчить, що повернути пай, навіть після закінчення договору оренди, або передати його в користування іншому фермеру селянинові дуже непросто. Як непросто нині й отримати землю для ведення особистого господарства тим селянам, у кого її замало або взагалі немає.
Кооперація в сільському господарстві і раніше розвивалася надто повільно, а зараз практично зупинилась. І це незважаючи на неодноразові урядові кампанії, спрямовані на розвиток обслуговуючих кооперативів і підтримку проектів технічної допомоги. Так, за даними Міністерства аграрної політики та продовольства, з 1 квітня 2014 року до 1січня 2015-го кількість зареєстрованих обслуговуючих кооперативів навіть скоротилася з 1027 до 1022, а кількість чинних — з 666 до 613, або на 8%.
Актуальність теми у поточний момент
Слід зауважити, що саме розвиток кооперативів може бути порятунком для села, де більшість населення фактично не має роботи (хоч що б нам із цього приводу говорила статистика), бо саме сприяння самозайнятості населення є найдешевшим способом пом’якшення (а в перспективі і вирішення) кричущих соціальних проблем українського села. Навіть зараз, коли на території країни ведуться воєнні дії, це питання залишається актуальним, бо людям у селі якось треба жити.
Оновлена редакція Енергетичної стратегії України до 2030 року була ухвалена Кабміном 24 липня 2013 року і одразу потрапила під ґрунтовну критику. Провідні вітчизняні та іноземні експерти констатували, що цей документ більш схожий на набір оцінок галузевих сегментів енергетики, ніж на чітку комплексну стратегію, яка має містити не лише рекомендації, а й конкретні плани дій та механізми їх впровадження.
Енергетична стратегія має бути документом, що спрямований на міжгалузеву кооперацію задля ефективного, надійного задоволення потреб економіки та людей необхідними видами енергії, а не бути винятково галузевою. Енергетичний комплекс України має пройти трансформацію. Це обумовлено не лише галузевими чинниками, а й соціально-економічними перетвореннями з урахуванням фактора безпеки у зв’язку з військовою агресією.
Фахівці Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова розробили «Нову Енергетичну стратегію України до 2020 року: безпека, енергоефективність, конкуренція» (НЕС) у контексті Стратегії сталого розвитку «Україна-2020», яка передбачає в рамках визначеного вектора розвитку втілення реформи енергетики та програми енергоефективності.
Уже перевалило за 10 годину вечора, коли канцлер Німеччини Ангела Меркель сиділа в конференц-залі готелю «Хілтон» у Брісбені (Австралія). Її співбесідником був непримиримий президент РФ Володимир Путін. Адже за останні три місяці відбулося більш ніж 40 телефонних дзвінків і ряд безкінечних зустрічей. І от Ангела Меркель, як про це повідомляє Financial Times, приготувалася ще до однієї спроби порозумітися.
Майже дві години президент Росії викладав довгий перелік звинувачень, висунутих Заходу. Він (Захід), мовляв, вважає себе і переможцем у холодній війні, і розширив ЄС та НАТО аж до російських кордонів, і ігнорує міжнародне законодавство, вдаючись до безвідповідальної політики в Іраку, Афганістані й Лівії.
Врешті-решт, Меркель удалося повернути розмову ближче до нагальної проблеми — Сходу України, щоб зрозуміти, чого власне добивається Путін, а далі й опрацювати якийсь проект угоди. Коли ж, нарешті, пропозиція надійшла, Меркель була шокована. Путін заявив, що Києву слід вчинити із сепаратистами так само, як Росія з Чечнею, коли та захотіла відділитися: підкупити їх автономією й грошовими виплатами.
Великобританія перебирає лідерство серед держав, які ведуть гостру розмову з Володимиром Путіним.
Найбільш знаковою ініціативою прем’єра Девіда Камерона стало відрядження в Україну 75 британських інструкторів із завданням навчання українських військовиків. До цього часу, крім мініатюрної Литви, жодна країна, в тому числі Польща, не насмілювалася безпосередньо підтримати українську армію.
«Це не поставка зброї, але все одно має той самий результат: зміцнює Збройні Сили України», — вважає Девід Кларк, директор Російського фонду в Лондоні.
Це не єдина ініціатива Камерона відносно Москви: прем’єр оголосив, що в разі, якщо російські терористи продовжуватимуть порушувати домовленості з припинення вогню на Донбасі, Лондон почне форсувати принципове загострення санкцій Євросоюзу проти Москви.
«Я сподіваюсь, що Євросоюз відповість на таку агресію новими санкціями, включно з секторальними санкціями, які сильно б’ють по російській економіці. Але якщо це виявиться неможливим, будемо шукати інші рішення», — застеріг Камерон.
Сінгапур, який цього року відзначає 50-річчя заснування, став раєм для бізнесу і торгівлі, і з дня на день стане світовою фінансовою столицею.
Самі сінгапурці на 90% завдячують своїм успіхом працьовитості і витривалості. Віднедавна до цього додалися вміння жити задоволено і тішитися добробутом, які в інших частинах світу залишаються мрією. Сінгапурці стали нью-йоркцями ХХІ століття — різні за етнічним походженням, індивідуально вмотивовані, вони наповнили невеликий клаптик землі енергією та ентузіазмом. Так почувалися американці, коли сто років тому економічно почали переважати Європу.
У жодному іншому місці світу немає такої значної концентрації дорогих автомобілів. Серед таксі переважають «Мерседеси» і «БМВ», також є «Майбахи».
Сінгапурські казино мають більший прибуток, ніж у Лас-Вегасі, і змагаються вже тільки з конкурентами з Макао. За даними уряду, в Сінгапурі мешкає найбільший відсоток мільйонерів у світі, а кожне шосте домашнє господарство володіє статками понад мільйон доларів.
Останніми роками громадянство Сінгапура отримують дедалі більше багатіїв зі США та Європи. Сінгапур уже півстоліття знижує податки і нині пропонує ставки, тільки трохи вищі від чинних у Гонконзі — податок з особистих доходів становить 20%, а корпоративний — 17%. Це робить острів податковим раєм, а в поєднанні з відкритістю на закордонні інвестиції — також і корпоративним.
Пізно вночі, 27 лютого 2015 року, в центрі Москви було вбито відомого російського опозиційного діяча Бориса Нємцова. Офіційне слідство розглядає кілька версій скоєння злочину. Перша пов’язана з його опозиційною політичною діяльністю, друга — з «мусульманським слідом», позаяк Нємцов відкрито виступав на підтримку карикатур на Пророка. Також пропонуються до розгляду версії бізнесові та особистої неприязні. Висувається й конспірологічна версія причетності до організації вбивства Бориса Нємцова тієї «фракції» російських спецслужб, яка невдоволена стилем і наслідками правління Володимира Путіна та наполягає на жорсткішому курсі. Опосередкованими аргументами на користь цієї версії висувається гіпотеза про нібито підготовку Нємцовим спеціальної доповіді щодо становища в Україні.
Гучне вбивство відбулося відразу після того, як на опозиційній радіостанції «Эхо Москвы» Борис Нємцов виступив на підтримку української льотчиці Надії Савченко, яка голодує у в’язниці. Також символічно, що чеченський президент Рамзан Кадиров ще до початку слідства звинуватив в організації вбивства Бориса Нємцова західні спеціальні служби.
В Естонії 1 березня 2015 року відбулися парламентські вибори. На попередніх виборах, які проходили 2011 року, перемогла «Партія реформ», яка привела країну до зони євро. Естонські вибори відбуваються за пропорційною системою з п’ятивідсотковим прохідним бар’єром.
Особливістю естонських виборів є той факт, що достроково можна було проголосувати на спеціальному сайті. За цими даними, перемогу святкує правляча «Партія реформ» та її коаліційний партнер — соціалдемократи. На другому залишається «Партія Центру» на чолі з Едгаром Савісааром — першим прем’єрміністром Естонії після відновлення її незалежності, але наразі за цю партію голосують представники російськомовної громади Естонії, які мають естонське громадянство.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».