У цьо­му ро­ці вже від­бу­ли­ся три ві­зи­ти на най­ви­що­му рів­ні між Япо­нією і В’єт­на­мом. З 15-го до 18 ве­рес­ня з офі­цій­ним ві­зи­том в Япо­нії пе­ре­бу­вав Нгу­єн Фу Чонг — ге­не­раль­ний сек­ре­тар Ко­му­ніс­тич­ної пар­тії В’єт­на­му. Це — один із трьох най­важ­ли­ві­ших по­лі­ти­ків кра­їни, два ін­ших — це пре­зи­дент Чионг Тан Шанг та прем’­єр Нгу­єн Тан Зунг.

У квітні нинішнього року Нгуєн Фу Чонг відвідав Китай, а у липні — США. Обидва візити мали величезне значення. Відносини з Піднебесною багато місяців заилшаються дуже складними через територіальні претензії, спровоковані Пекіном. У США, навпаки, були підбиті підсумки 20 років розвитку дипломатичних відносин. Останні п’ять років принесли особливе пожвавлення контактів: Хілларі Клінтон як державний секретар відвідала В’єтнам тричі (липень, жовтень 2010-го та липень 2012 року), її наступник Джон Керрі перебував із візитом у Ханої у грудні 2013 року. Міністри оборони Роберт Гейтс і Леон Панетта також провели переговори з представниками В’єтнаму, а прем’єр Нгуєн Тан Зунг останні сім років регулярно здійснює офіційні візити у США.

20 вересня 2015 року відбулися позачергові парламентські вибори у Греції. Потреба їхнього проведення обумовлювалася гострою внутрішньополітичною кризою, в якій опинилась Еллада внаслідок безвідповідальної політики лівого уряду партії «Сіріза».
Нагадаємо, що 5 липня понад 61% греків проголосував на референдумі за відхилення умов кредиторів, однак тодішній прем’єр-міністр Алексіс Ціпрас, який і був ініціатором проведення референдуму, під безпрецедентним тиском кредиторів фактично погодився на всі ультимативні вимоги заради збереження Греції у зоні євро. Зрозуміло, що така політична «гнучкість» вразила самі засади демократії: уряд Алексіса Ціпраса отримав вотум недовіри.

У Нью-Йорку напередодні відкриття ювілейної 70-ї сесії Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй відбулася міжнародна конференція, присвячена проблемам сталого розвитку.
Вперше у такому форматі конференція пройшла 10 років тому під час святкування у вересні 2005 року 60-літнього ювілею ООН. Тоді досить поширеними були оптимістичні погляди на найближчі перспективи світового розвитку. Економісти прогнозували стале зростання світової економіки, що мало забезпечити ресурси для покращення соціального становища найбідніших мешканців планети якраз до 2015 року.
Утім, свої радикальні корективи до планів стабільного розвитку внесла світова економічна криза, яка розпочалася восени 2008 року й хвилями цунамі продовжує накочуватися на топкий берег світової економіки. Центри глобального економічного зростання, якими у 2005 році були США, Євросоюз і Японія з Китаєм, наразі переживають суперечливий період розвитку економіки.

На по­точ­но­му тиж­ні в США пе­ре­бу­ває Па­па Рим­ський Фран­циск. На­пе­ре­до­дні він від­ві­дав із пас­тор­ським ві­зи­том Ку­бу. Час по­ка­же, чи мож­на бу­де по­рів­ню­ва­ти на­слід­ки цьо­го ві­зи­ту з від­від­ина­ми Вар­ша­ви Па­пою Іоан­ном Пав­лом Дру­гим. Фран­циск — не но­ва­чок у ла­ти­но­аме­ри­кан­ській по­лі­ти­ці, до неї він при­страс­тив­ся за ча­сів єпи­ско­па­ту в Ар­ген­ти­ні.

Кубинська преса напередодні візиту Франциска згадувала, що, будучи вищою духовною особою в Аргентині, він наполягав на виведенні Куби з регіональної ізоляції та включення її до латиноамериканської системи міжнародних відносин. У Гавані також згадують, що Франциск вважає себе «Папою для бідних», тому під час його візиту на Кубу увагу Папи неодноразово привертали до потреби якомога швидшого скасування американських санкцій, які діють проти Куби з 1962 року.