Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
Розумний дефібрилятор від українських розробників виграв міжнародний хокатон Сities Hakathon at Internet of Things World 2016, який пройшов у Каліфорнії.
Проект був представлений дослідниками з України у складі команди Ciklum, пише ZN.UA з посиланням на пресреліз команди.
Дефібрилятор — невеликий апарат, призначений для надання екстреної медичної допомоги під час раптової зупинки серця. Крім основної функції електричних розрядів, апарат також дає підказки власнику і сповіщає найближчі клініки про нещасний випадок. Він також передає точний час першого розряду, координати і кардіограму потерпілого, що дає можливість лікарю швидкої допомоги поставити діагноз ще в дорозі.
За милозвучним медичним терміном «ноктурія» приховується серйозна проблема — часті нічні позиви до сечовипускання, що отруюють життя багатьом літнім людям. А вирішити цю проблему можна за допомогою препарату, яким лікують дітей від енурезу.
В останні десятиліття дитячі урологи з успіхом використовують для лікування первинного нетримання сечі у дітей, старших за 6 років, препарат десмопресин, котрий маленькі пацієнти, які страждають на енурез, приймають у таблетках, рідше — у вигляді крапель в ніс.
Ну хто ж з нас не чув про алергію? А дехто й геть добре з нею знайомий, на жаль. Звідки ж така популярність? На думку медиків, значна поширеність алергічних захворювань (на неї страждає понад 20% населення планети) говорить про алергії як про глобальну медичну проблему.
В останні 30 років поширеність алергічних захворювань подвоюється кожне десятиліття. Нині в Україні від різних видів алергій страждають у середньому 15–35% громадян.
Як боротися з цими захворюваннями та як мінімізувати їх шкідливий вплив на наше життя? Про це ми порадилися із фахівцем — кандидатом медичних наук, алергологом вищої категорії Людмилою Забродською.
Воістину, як писав Тарас Шевченко, в усякого своя доля і свій шлях широкий. Такий неозорий і водночас многотрудний шлях вистелився і перед нашим колегою — Євгеном Борисовичем Ямпольським, який нині відзначає своє 80-річчя.
Народився він у Дніпропетровську. З раннього дитинства чи не найбільше закарбувався в його пам’яті запах друкарської фарби.
Це й зрозуміло, адже тато з мамою працювали в обласній газеті «Зоря». Борис Борисович — кореспондентом, а його дружина — стенографісткою (була колись і така посада). Щодня після трудів праведних поверталися додому зі свіжою газетою. Отой її манливий запах, певно, і вплинув на подальший шлях сина.
Минулої неділі, 15 травня, в аеропорту Перта — міста, що на західному узбережжі Австралії, — здійснив посадку український транспортний літак державного підприємства «Антонов» «Ан-225» («Мрія»), який має найбільшу у світі вантажопідйомність. Він доставив у Перт зі столиці Чехії Праги масивний вантаж — електрогенератор, який важить 130 тонн.
Неординарність нинішнього рейсу — саму в тому, що «Ан225» (чий перший випробувальний політ, нагадаємо, відбувся 21 грудня 1988го, сертифікат типу літак отримав 23 травня 2001го, а з різноманітними вантажами за роки, що минули з того часу, побував у численних аеропортах різних міст Європи, Азії, Африки, Америки) до Австралії прилетів уперше. Таким чином, «Мрія» у своїй багатій подіями льотній біографії опанувала ще один континент.
Наш співрозмовник — письменник (поет, критик, перекладач, сценарист, романіст, публіцист) Віктор Грабовський. Ерудит, великий патріот України, щира й добра душа, він вражає своєю відкритістю, безпосередністю, небайдужістю, великою любов’ю до світу, людей, а передусім — до рідної землі. Певно, тому він політично і соціально гостро заточений, публіцистичний, що і спрямувало нашу бесіду у відповідне річище.
— Вікторе Никаноровичу, які впливи на Ваше життя і творчість вважаєте найвагомішими?
— Якщо Ваша ласка, почнемо з того, що 1956й став не тільки доленосним роком у житті нашого народу, але й змусив одного з кращих диткорів республіканської піонерської газети «Зірка» (так вчинила редакція, опублікувавши мій портрет поряд із парсунами майбутніх українських письменників — це дивовижно симпатичні Василь Латанський і Микола Хижняк) уважніше, себто відповідальніше, поставитися до своїх дитячих першотворів.
Вочевидь, кожен художник, особливо молодий, прагне представити свою творчість широкому загалу поціновувачів мистецтва, почути відгуки глядачів. Виставка «Цей дивовижний світ» у київському Будинку художника вже вчетверте надає таку можливість як початківцям, так і професійним художникам. Вона продовжує серію виставок, організованих студією живопису Arts House та громадським об’єднанням «Барви життя».
На виставці «Цей дивовижний світ» представлено близько 200 робіт понад 30 художників. Тематичних і стилістичних рамок організатори не ставили, тому експозиція вражає різноманіттям жанрів і технік творів, серед яких — живопис, графіка, гобелени, вітражі, навіть картини, викладені з монет. Розмаїті й сюжети: портрети, пейзажі, натюрморти, зворушливі зображення тварин.
29 ТРАВНЯ — 60 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ БОРИСА АКУНІНА (1956),
РОСІЙСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА, ЕСЕЇСТА, ПЕРЕКЛАДАЧА
У грузинському місті Зестафоні 29 травня 1956 року народився хлопчик, який отримав ім’я Григорій. Його батько, Шалва Чхартішвілі, служив офіцером в артилерійському полку, а мати, Берта Ісааківна Бразінська, викладала у школі російську мову та літературу.
Коли Григорію виповнилося два роки, сім’я Чхартішвілі переїхала до Москви, де у 1963 році хлопчик почав навчатися у столичній школі з англійським ухилом.
Читати Григорій любив із дитинства, і серед інших книг йому траплялися твори японських письменників. Країна Вранішнього Сонця захопила Григорія відразу і назавжди. Подорослішавши, він часто ходив на вистави японського театру «Кабукі», і поступово дитячий інтерес перетворився на мету — серйозно вивчати японську культуру.
Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір’я» нещодавно порадувала всіх своїх шанувальників новою цікавою виставою. Художній керівник театру Олексій Кужельний здійснив тут постановку спектаклю «Постіль брати будете?» за п’єсою відомого українського драматурга Анатолія Крима.
У новій роботі «Сузір’я» розповідається про двох немолодих людей, яких доля несподівано звела разом. Він багато літ віддав залізниці і вже 20 років як вдівець, живе один. Вона все життя працювала в школі, живе із сім’єю дочки. Такі два різних персонажі, але їх об’єднує самотність.
ПРОСТІ ГРОМАДЯНИ КРАЇНИ ДОПОМОГЛИ УКРАЇНСЬКОМУ
ВІЙСЬКУ НЕ ЛИШЕ ВІДРОДИТИСЬ, А Й ЗУПИНИТИ ВОРОГА
«Для наших бійців нічого не шкода...»
Із сім’єю Варлампачуків — Оленою та Валерієм — познайомився у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону України. Але не як з його пацієнтами.
— Ми — пенсіонери, — розповідає Валерій Олександрович. — Маємо достатньо вільного часу і намагаємось якомога частіше провідувати хлопців — учасників антитерористичної операції, які тут лікуються.
Не з пустими руками: того дня подружжя прийшло з корзиною пиріжків, які хвилин за 10–15 розійшлися по палатах! Спілкуючись із пораненими, старенька все допитувалася у них, що їм принести наступного разу.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».