Земля і люди
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Середа Сiчень 15, 2025

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

Розумний дефібрилятор від українських розробників виграв міжнародний хокатон Сities Hakathon at Internet of Things World 2016, який пройшов у Каліфорнії.
Проект був представлений дослідниками з України у складі команди Ciklum, пише ZN.UA з посиланням на пресреліз команди.
Дефібрилятор — невеликий апарат, призначений для надання екстреної медичної допомоги під час раптової зупинки серця. Крім основної функції електричних розрядів, апарат також дає підказки власнику і сповіщає найближчі клініки про нещасний випадок. Він також передає точний час першого розряду, координати і кардіограму потерпілого, що дає можливість лікарю швидкої допомоги поставити діагноз ще в дорозі.

За милозвучним медичним терміном «ноктурія» приховується серйозна проблема — часті нічні позиви до сечовипускання, що отруюють життя багатьом літнім людям. А вирішити цю проблему можна за допомогою препарату, яким лікують дітей від енурезу.
В останні десятиліття дитячі урологи з успіхом використовують для лікування первинного нетримання сечі у дітей, старших за 6 років, препарат десмопресин, котрий маленькі пацієнти, які страждають на енурез, приймають у таблетках, рідше — у вигляді крапель в ніс.

Ну хто ж з нас не чув про алер­гію? А дех­то й геть доб­ре з нею зна­йо­мий, на жаль. Звід­ки ж та­ка по­пу­ляр­ність? На дум­ку ме­ди­ків, знач­на по­ши­ре­ність алер­гіч­них за­хво­рю­вань (на неї страж­дає по­над 20% на­се­лен­ня пла­не­ти) го­во­рить про алер­гії як про гло­баль­ну ме­дич­ну проб­ле­му.
В остан­ні 30 ро­ків по­ши­ре­ність алер­гіч­них за­хво­рю­вань под­во­юєть­ся кож­не де­ся­ти­літ­тя. Ни­ні в Ук­раї­ні від різ­них ви­дів алер­гій страж­да­ють у се­ред­ньо­му 15–35% гро­ма­дян.
Як бо­ро­ти­ся з ци­ми за­хво­рю­ван­ня­ми та як мі­ні­мі­зу­ва­ти їх шкід­ли­вий вплив на на­ше жит­тя? Про це ми по­ра­ди­ли­ся із фа­хів­цем — кан­ди­да­том ме­дич­них на­ук, алер­го­ло­гом ви­щої ка­те­го­рії Люд­ми­лою За­брод­ською.

Воістину, як писав Тарас Шевченко, в усякого своя доля і свій шлях широкий. Такий неозорий і водночас многотрудний шлях вистелився і перед нашим колегою — Євгеном Борисовичем Ямпольським, який нині відзначає своє 80-річчя.
Народився він у Дніпропетровську. З раннього дитинства чи не найбільше закарбувався в його пам’яті запах друкарської фарби.
Це й зрозуміло, адже тато з мамою працювали в обласній газеті «Зоря». Борис Борисович — кореспондентом, а його дружина — стенографісткою (була колись і така посада). Щодня після трудів праведних поверталися додому зі свіжою газетою. Отой її манливий запах, певно, і вплинув на подальший шлях сина.

Ми­ну­лої не­ді­лі, 15 трав­ня, в аеро­пор­ту Пер­та — міс­та, що на за­хід­но­му узбе­реж­жі Авст­ра­лії, — здійс­нив по­сад­ку ук­ра­їн­ський транс­порт­ний лі­так дер­жав­но­го під­при­єм­ства «Ан­то­нов» «Ан-225» («Мрія»), який має най­біль­шу у сві­ті ван­та­жо­під­йом­ність. Він до­ста­вив у Перт зі сто­ли­ці Че­хії Пра­ги ма­сив­ний ван­таж — елек­тро­ге­не­ра­тор, який ва­жить 130 тонн.

Неординарність нинішнього рейсу — саму в тому, що «Ан225» (чий перший випробувальний політ, нагадаємо, відбувся 21 грудня 1988го, сертифікат типу літак отримав 23 травня 2001го, а з різноманітними вантажами за роки, що минули з того часу, побував у численних аеропортах різних міст Європи, Азії, Африки, Америки) до Австралії прилетів уперше. Таким чином, «Мрія» у своїй багатій подіями льотній біографії опанувала ще один континент.

Наш спів­роз­мов­ник — пись­мен­ник (по­ет, кри­тик, пе­ре­кла­дач, сце­на­рист, ро­ма­ніст, пуб­лі­цист) Вік­тор Гра­бов­ський. Еру­дит, ве­ли­кий пат­рі­от Ук­раї­ни, щи­ра й доб­ра ду­ша, він вра­жає своєю від­кри­тіс­тю, без­по­се­ред­ні­стю, не­бай­ду­жіс­тю, ве­ли­кою лю­бо­в’ю до сві­ту, лю­дей, а пе­ред­усім — до рід­ної зем­лі. Пев­но, то­му він по­лі­тич­но і со­ці­аль­но гос­тро за­то­че­ний, пуб­лі­цис­тич­ний, що і спря­му­ва­ло на­шу бе­сі­ду у від­по­від­не рі­чи­ще.

— Вік­то­ре Ни­ка­но­ро­ви­чу, які впли­ви на Ва­ше жит­тя і твор­чість вва­жа­єте най­ва­го­мі­ши­ми?
— Якщо Ваша ласка, почнемо з того, що 1956й став не тільки доленосним роком у житті нашого народу, але й змусив одного з кращих диткорів республіканської піонерської газети «Зірка» (так вчинила редакція, опублікувавши мій портрет поряд із парсунами майбутніх українських письменників — це дивовижно симпатичні Василь Латанський і Микола Хижняк) уважніше, себто відповідальніше, поставитися до своїх дитячих першотворів.

Вочевидь, кожен художник, особливо молодий, прагне представити свою творчість широкому загалу поціновувачів мистецтва, почути відгуки глядачів. Виставка «Цей дивовижний світ» у київському Будинку художника вже вчетверте надає таку можливість як початківцям, так і професійним художникам. Вона продовжує серію виставок, організованих студією живопису Arts House та громадським об’єднанням «Барви життя».
На виставці «Цей дивовижний світ» представлено близько 200 робіт понад 30 художників. Тематичних і стилістичних рамок організатори не ставили, тому експозиція вражає різноманіттям жанрів і технік творів, серед яких — живопис, графіка, гобелени, вітражі, навіть картини, викладені з монет. Розмаїті й сюжети: портрети, пейзажі, натюрморти, зворушливі зображення тварин.

29 ТРАВНЯ — 60 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ БОРИСА АКУНІНА (1956),
РОСІЙСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА, ЕСЕЇСТА, ПЕРЕКЛАДАЧА

У грузинському місті Зестафоні 29 травня 1956 року народився хлопчик, який отримав ім’я Григорій. Його батько, Шалва Чхартішвілі, служив офіцером в артилерійському полку, а мати, Берта Ісааківна Бразінська, викладала у школі російську мову та літературу.
Коли Григорію виповнилося два роки, сім’я Чхартішвілі переїхала до Москви, де у 1963 році хлопчик почав навчатися у столичній школі з англійським ухилом.
Читати Григорій любив із дитинства, і серед інших книг йому траплялися твори японських письменників. Країна Вранішнього Сонця захопила Григорія відразу і назавжди. Подорослішавши, він часто ходив на вистави японського театру «Кабукі», і поступово дитячий інтерес перетворився на мету — серйозно вивчати японську культуру.

Ки­їв­ська ака­де­міч­на май­стер­ня те­ат­раль­но­го мис­тец­тва «Су­зір’я» не­що­дав­но по­ра­ду­ва­ла всіх сво­їх ша­ну­валь­ни­ків но­вою ці­ка­вою ви­ста­вою. Ху­дож­ній ке­рів­ник те­ат­ру Олек­сій Ку­жель­ний здійс­нив тут по­ста­но­вку спек­так­лю «По­стіль бра­ти бу­де­те?» за п’єсою ві­до­мо­го ук­ра­їн­сько­го дра­ма­тур­га Ана­то­лія Кри­ма.

У новій роботі «Сузір’я» розповідається про двох немолодих людей, яких доля несподівано звела разом. Він багато літ віддав залізниці і вже 20 років як вдівець, живе один. Вона все життя працювала в школі, живе із сім’єю дочки. Такі два різних персонажі, але їх об’єднує самотність.

ПРОС­ТІ ГРО­МА­ДЯ­НИ КРА­ЇНИ ДО­ПО­МОГ­ЛИ УК­РА­ЇН­СЬКО­МУ 
ВІЙ­СЬКУ НЕ ЛИ­ШЕ ВІД­РО­ДИ­ТИСЬ, А Й ЗУ­ПИ­НИ­ТИ ВО­РО­ГА

«Для наших бійців нічого не шкода...»
Із сім’єю Варлампачуків — Оленою та Валерієм — познайомився у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону України. Але не як з його пацієнтами.
— Ми — пенсіонери, — розповідає Валерій Олександрович. — Маємо достатньо вільного часу і намагаємось якомога частіше провідувати хлопців — учасників антитерористичної операції, які тут лікуються.
Не з пустими руками: того дня подружжя прийшло з корзиною пиріжків, які хвилин за 10–15 розійшлися по палатах! Спілкуючись із пораненими, старенька все допитувалася у них, що їм принести наступного разу.

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».