Як­би в на­шій кра­їні був чес­ний, про­фе­сій­ний аудит, не бу­ло б проб­лем із бан­ків­ською сис­те­мою і чи­ма­ло фі­нус­та­нов не ста­ли б бан­кру­та­ми, а лю­ди б до­ві­ря­ли бан­кам. Ни­ні ця до­ві­ра втра­че­на. Її тре­ба від­нов­лю­ва­ти. Зок­ре­ма, і за до­по­мо­гою За­ко­ну «Про ауди­тор­ську ді­яль­ність», який впро­ва­джує не­за­леж­ний ор­ган су­спіль­но­го на­гля­ду за пра­цею ауди­то­рів, кот­рі го­ту­ють фі­нан­со­ві зві­ти про ро­бо­ту суб’­єк­тів су­спіль­но­го ін­те­ре­су, в то­му чис­лі бан­ків, ак­ціо­нер­них то­ва­риств, кре­дит­них спі­лок.

Актуальний такий закон і для іноземних інвесторів, які звикли до міжнародних стандартів фінансового обліку й аудиту. Їм потрібний чесний аудит українських підприємств, у тому числі тих, які готуються до приватизації. Впровадження європейських правил гри, європейських регуляцій у царині бухгалтерського обліку й аудиту підніме імідж професії бухгалтера й аудитора, дозволить Україні поліпшити рейтинг у легкості ведення бізнесу, який формує Світовий банк.

Останнім часом міська влада Києва активно заговорила про необхідність упорядкування публічного простору столиці. Депутати і чиновники міськдержадміністрації у своїх виступах приділяють значну увагу цьому питанню, а нещодавно організували навіть круглий стіл, за яким намагались обговорити цю проблему і знайти шляхи її розв’язання.
Заступник голови КМДА Олексій Резніков переконаний, що публічний простір до певної міри є показником якості життя у місті, адже він ототожнюється із самим містом, його спорудами, вулицями, зеленими зонами, місцями відпочинку.
Тож упорядкування та захист публічного простору є ознакою демократичного суспільства. Якщо це зробити нормою життя, то в сучасному місті буде комфортно жити і водночас удасться зберегти культурноісторичні пам’ятки — неоціненну спадщину нашого народу.

5 ЧЕРВ­НЯ — ВСЕ­СВІТ­НІЙ ДЕНЬ ОХО­РО­НИ ДО­ВКІЛ­ЛЯ

11 трав­ня 1971 ро­ку Ге­не­раль­но­му сек­ре­та­ре­ві ООН на­дійш­ло звер­нен­ня, яке під­пи­са­ли 2200 ді­ячів на­уки й куль­ту­ри з 23 кра­їн сві­ту. Во­ни по­пе­ре­джа­ли люд­ство про без­пре­це­дент­ну не­без­пе­ку, що за­гро­жує йо­му у зв’яз­ку із за­бруд­нен­ням нав­ко­лиш­ньо­го се­ре­до­ви­ща: «Або ми по­кін­чи­мо із за­бруд­нен­ням, або во­но по­кін­чить із на­ми».

У 1972 році у Стокгольмі відбулася Всесвітня конференція із захисту навколишнього середовища, на якій були присутні повноважні представники 113 держав. Учасники конференції ухвалили рішення щодо щорічного проведення Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища 5 червня.

На­би­ра­ють обер­тів внут­ріш­ньо­по­лі­тич­ні кри­зи у Бра­зи­лії та Ве­не­су­елі. Во­ни роз­по­ча­ли­ся май­же син­хрон­но у 2012 ро­ці на тлі стрім­ко­го па­дін­ня сві­то­вих цін на го­лов­ні екс­порт­ні то­ва­ри цих кра­їн. До то­го ж у Ве­не­су­елі не­спри­ят­ли­ве еко­но­міч­не ста­но­ви­ще збіг­ло­ся зі змі­ною пре­зи­ден­та кра­їни.

Після смерті харизматичного Уго Чавеса венесуельським президентом був обраний Ніколас Мадуро. Ця зміна влади лише зафіксувала початок системної кризи венесуельської моделі соціалізму. За часів Уго Чавеса вона спиралася на надприбутки від експорту нафти, однак здешевлення чорного золота змусило наступника Чавеса переглядати соціальні виплати, що викликало масове невдоволення.