Земля і люди
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Середа Сiчень 15, 2025

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

Наш гість — Олек­сандр Гор­дон: по­ет, про­за­їк, пе­ре­кла­дач, лі­те­ра­тур­ний кри­тик, а та­кож еко­но­міст, спе­ціа­ліст зі стра­те­гіч­но­го ме­не­джмен­ту. Львів’­янин за ду­хом, ки­янин за міс­цем ро­бо­ти — ди­рек­тор Бу­дин­ку пись­мен­ни­ків на Бан­ко­вій, 2.
Іні­ці­атор між­на­род­них по­етич­них фес­ти­ва­лів у Льво­ві, Ки­єві і Хар­ко­ві, по­стій­ний учас­ник фес­ти­ва­лів у Поль­щі і Че­хії.
Ав­тор по­над 25 по­етич­них кни­жок, 11 збі­рок пе­ре­кла­дів, кни­ги про­зи «Львів­ські ле­ген­ди». Ав­тор-упо­ряд­ник «По­пу­ляр­ної ен­цик­ло­пе­дії Льво­ва» та кіль­кох по­етич­них і пе­ре­клад­них ан­то­ло­гій. Йо­го тво­ри пе­ре­кла­де­но анг­лій­ською, іта­лій­ською, ні­мець­кою, поль­ською, угор­ською, ро­сій­ською, чесь­кою мо­ва­ми та ес­пе­ран­то, по­стій­но дру­кую­ть­ся у поль­ських ан­то­ло­гі­ях по­езії.

За­вдя­ки фес­ти­ва­лю «Фран­цузь­ка вес­на-2016» ук­ра­їн­ський гля­дач має на­го­ду ближ­че озна­йо­ми­ти­ся з куль­ту­рою фран­цузь­ко­го на­ро­ду, біль­ше діз­на­ти­ся про цю кра­їну.
Од­ним із по­міт­них за­хо­дів фес­ти­ва­лю став по­каз фран­цузь­ким те­ат­ром Thatre de L’Atalan ви­ста­ви Жа­на По­ля Сар­тра «За за­чи­не­ни­ми две­ри­ма». Цю ви­ста­ву по­ка­за­ли у Ка­мін­ній за­лі Ки­їв­сько­го ака­де­міч­но­го те­ат­ру «Ко­ле­со».

«Театр «Колесо» розташований у самому серці мистецького Києва — на Андріївському узвозі. Моєю давньою мрією було поєднати Андріївський узвіз і паризький Монмартр. Цю мрію допомогла втілити у життя моя подруга — актриса, режисер, куратор різноманітних артпроектів Вероніка Переверзева, яка обізнана з європейським театральним процесом, оскільки мешкає у Парижі.

По­діб­ні від­гу­ки за­ли­ша­ють від­від­ува­чі Му­зею «Ха­та на Прі­ор­ці» та Лі­те­ра­тур­но-ме­мо­рі­аль­но­го бу­дин­ку-му­зею Та­ра­са Шев­чен­ка, які роз­та­шо­ва­ні в бу­дів­лях, де ко­лись зу­пи­няв­ся ве­ли­кий по­ет.

...Перебуваючи на берегах Дніпра та не бажаючи зупинятись у центрі міста, поет подався на його околиці, де, зазвичай, мешкали прості люди.
«Йшов та йшов — бачу, хатина стоїть, не то панська, не то мужича, білабіла, наче сметана. Та ще й садочком обросла, а на дворі розвішані дитячі сороченята та й рукавчатами махають, ніби кличуть до себе», — писав згодом поет, згадуючи ті дні.
Господинею тієї «білої хати» виявилася Варвара Пашковська — напрочуд гостинна жінка, яка відразу ж прийняла Тараса як дорогого гостя. Тут він провів два тижні, оглядаючи місто, насолоджуючись привітністю місцевих жителів і радіючи спілкуванню з їхніми дітьми.

20 ТРАВ­НЯ — 90 РО­КІВ ВІД ДНЯ НА­РО­ДЖЕН­НЯ ВО­ЛО­ДИ­МИ­РА РО­МЕН­ЦЯ (1926–1998), УК­РА­ЇН­СЬКО­ГО ПСИ­ХО­ЛО­ГА, ІС­ТО­РИ­КА ПСИ­ХО­ЛО­ГІЇ, МИС­ЛИ­ТЕ­ЛЯ

Во­ло­ди­мир Ан­дрі­йо­вич на­ро­див­ся 20 трав­ня 1926 ро­ку у Ки­єві в ро­ди­ні служ­бов­ця. Свій тру­до­вий шлях він по­чав тех­ні­ком-бу­ді­вель­ни­ком. У ди­тин­стві, як усі хлоп­ча­ки, без­тур­бо­тно грав у ко­за­ків-роз­бій­ни­ків, за­хоп­лю­вав­ся спор­том, ба­га­то чи­тав.
Юна­ком по­люб­ляв із дру­зя­ми, а не­рід­ко й на­один­ці, блу­ка­ти кру­ти­ми дніп­ров­ськи­ми схи­ла­ми, по­ри­на­ючи по­гля­дом і дум­кою у без­меж­ну да­ли­ну лі­во­го бе­ре­га. Ми­лу­вав­ся ку­по­ла­ми ки­їв­ських со­бо­рів.
Мож­ли­во, са­ме з то­го спог­ля­дан­ня да­ле­чи­ни і ве­ли­чі в юна­ко­ві про­ки­нув­ся та­лант фі­ло­со­фа, іс­то­ри­ка і пси­хо­ло­га — лі­то­пис­ця іс­то­рії люд­сько­го ду­ху. І не тіль­ки то­го, що ми­ну­ло, а й то­го, що є і що бу­де.

7 трав­ня, ко­ли не­злий трав­не­вий дощ май­же весь день без упи­ну по­ли­вав пол­тав­ські ву­ли­ці та скве­ри, в міс­ті на Вор­склі ста­ла­ся по­дія, кот­ру міс­тя­ни че­ка­ли кіль­ка ро­ків: піс­ля шес­ти­річ­но­го зво­лі­кан­ня в об­лас­но­му цен­трі уро­чис­то від­кри­ли пам’­ят­ник ук­ра­їн­сько­му геть­ма­ну Іва­ну Ма­зе­пі.
До­ля брон­зо­во­го мо­ну­мен­та ви­со­тою 3,2 мет­ра (а ра­зом із гра­ніт­ним пос­та­мен­том — май­же сім мет­рів) та ва­гою 2,5 тон­ни ви­яви­ла­ся до­сить склад­ною і по­вчаль­ною для те­ри­то­рі­аль­ної гро­ма­ди, де все ще не­має єд­но­сті в пи­тан­нях оцін­ки ми­нув­ши­ни, що ста­ва­ло ка­та­лі­за­то­ром для пал­ких дис­ку­сій що­до оцін­ки ро­лі І. Ма­зе­пи в ба­га­то­страж­даль­ній іс­то­рії Ук­раї­ни...

Історія з установленням пам’ятника І. Мазепі розтяглася на кілька років. Указ Президента України про спорудження пам’ятника у Полтаві, який було видано майже вісім років тому, так і залишився на папері, бо не був підкріплений фінансуванням.

У НИХ ЗНАЙ­ШЛИ ОСТАН­НІЙ ПРИ­ТУ­ЛОК СОТ­НІ ТИ­СЯЧ УКРА­ЇН­ЦІВ — ЖЕРТВ КОМ­ПАР­ТІЙ­НО­ГО РЕ­ЖИ­МУ

15 ТРАВ­НЯ — ДЕНЬ ПАМ’­ЯТІ ЖЕРТВ ПО­ЛІ­ТИЧ­НИХ РЕ­ПРЕ­СІЙ

На мо­ги­лах — тан­цю­валь­ні май­дан­чи­ки!..
Іс­то­рія Ук­раї­ни — тра­гіч­на іс­то­рія. Осо­бли­во «щед­рим» на тра­ге­дії ви­да­ло­ся ми­ну­ле сто­літ­тя. Гро­ма­дян­ська вій­на, го­ло­до­мо­ри, Дру­га сві­то­ва ві­ді­бра­ли жит­тя у де­сят­ків міль­йо­нів укра­їн­ців. А ще ж бу­ли по­лі­тич­ні ре­пре­сії, про­дик­то­ва­ні, як ствер­джу­вав Ста­лін, ре­во­лю­цій­ною до­ціль­ніс­тю.
Міль­йо­ни на­ших ді­дів і бать­ків, аб­со­лют­на біль­шість яких бу­ла да­ле­кою від по­лі­ти­ки, ні­чим не за­ви­ни­ла пе­ред вла­дою, яка ни­щи­ла цих лю­дей. Пе­ре­фра­зо­ву­ючи ска­за­не ві­до­мим пись­мен­ни­ком, за­зна­чи­мо: їх­ня ви­на по­ля­га­ла ли­ше в то­му, що во­ни бу­ли укра­їн­ця­ми і не ма­ли своєї дер­жа­ви. То­му вся те­ри­то­рія Ук­раї­ни всі­яна сот­ня­ми, як­що не ти­ся­ча­ми, мо­гил, в яких упо­ко­їли­ся їх­ні ос­тан­ки.

Аби по­ло­жен­ня Уго­ди про асо­ці­ацію з ЄС бу­ли ре­алі­зо­ва­ні, нор­ма­тив­но-пра­во­ві ви­мо­ги й ме­то­ди ве­ден­ня біз­не­су в Ук­раї­ні ма­ють на­бли­зи­ти­ся до тих, які ви­кла­де­ні в Ди­рек­ти­вах ЄС. У них зна­чить­ся, що біз­нес має бу­ти про­зо­рим, ви­ко­рис­то­ву­ва­ти Між­на­род­ні стан­дар­ти бух­гал­тер­сько­го об­лі­ку та фі­нан­со­вої звіт­но­сті, про­во­ди­ти обо­в’яз­ко­вий аудит на ос­но­ві між­на­род­них стан­дар­тів. Це до­по­ма­гає ко­рис­ту­ва­чам фі­нан­со­вої звіт­но­сті пе­ре­ко­на­тись у прав­ди­во­сті ін­фор­ма­ції.

Як відомо, Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку підтримуються багатьма міжнародними органами й організаціями, в тому числі ЄС, Групою двадцятки (G20), Світовим банком, МВФ, Базельським комітетом із банківського нагляду, Міжнародною організацією комісій із цінних паперів (IOSCO), Міжнародною федерацією бухгалтерів (IFAC).

У дру­гій по­ло­ви­ні квіт­ня до Ук­раї­ни піс­ля пе­ре­змін­ки по­вер­ну­ли­ся з Ан­тарк­ти­ди зи­мів­ни­ки юві­лей­ної 20-ї екс­пе­ди­ції, які з квіт­ня 2015-го по кві­тень 2016-го нес­ли вах­ту й ве­ли до­слі­джен­ня на Га­лін­де­зі та ін­ших нав­ко­лиш­ніх ос­тро­вах.
Ко­рес­пон­дент «Де­мо­кра­тич­ної Ук­раї­ни» взяв низ­ку ін­тер­в’ю у по­ляр­ни­ків 20-ї екс­пе­ди­ції.

Дослідження у царстві криги, скель і снігів
— Під час зимівлі, — розповідає начальник станції Віктор Лук’ященко, — ми повністю виконали затверджені міжвідомчою науково-технічною радою «Антарктика» плани фундаментальних і прикладних досліджень — гідрометеорологічних, геолого-геофізичних, біологічних, геокосмічних, медико-фізіологічних та інших, що передбачені Державною цільовою програмою. Крім того, полярниками було здійснено і низку досліджень за тематикою міжнародного співробітництва нашого Національного антарктичного наукового центру з партнерами із США, Польщі, Аргентини, Австралії.

Під час пре­зи­дент­ської кам­па­нії До­нальд Трамп із не­при­хо­ва­ним за­до­во­лен­ням на­смі­хав­ся над екс­пер­та­ми з пи­тань зов­ніш­ньої по­лі­ти­ки.

Кілька тижнів тому Трамп з’явився у супроводі групи різноманітних експертів та проголосив свою першу промову з питань закордонної політики. Зустріч була організована у вашингтонському готелі Mayflower дослідницьким Центром національного інтересу, заснованим колишнім президентом Річардом Ніксоном і відомим як Центр Ніксона, який став важливим центром «політичного реалізму», тобто доктрини стриманості і порозуміння.
Виступ Трампа оголосив Залмай Халізад, колишній представник США в ООН та посол в Афганістані та Іраку.

За остан­нє пів­річ­чя у Мол­до­ві від­бу­ли­ся гли­бо­кі змі­ни спів­від­но­шен­ня по­лі­тич­них сил. У ре­зуль­та­ті сприт­них хо­дів, ви­ко­рис­то­ву­ючи кон­троль за мол­дов­ськи­ми пра­во­охо­рон­ни­ми ор­га­на­ми, Влад Пла­хот­нюк, один із лі­де­рів но­мі­наль­но про­єв­ро­пей­ської Де­мо­кра­тич­ної пар­тії і най­ба­гат­ша лю­ди­на у дер­жа­ві, зміг до­мо­гти­ся ареш­ту у жовт­ні 2015 ро­ку сво­го го­лов­но­го кон­ку­рен­та — ко­лиш­ньо­го прем’­єра Вла­да Фі­ла­та.

Потім він здійснив призначення на посаду прем’єра свого вірного співпрацівника — Павла Філіпа, зосередивши у своїх руках небачені в сучасній історії Молдови політичні і бізнесові впливи.
Після арешту Філата впливи Плахотнюка почали швидко зростати. Протягом трьох місяців йому вдалося підпорядкувати собі більшу частину політичної еліти.

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».