Що­ро­ку 31 трав­ня ВО­ОЗ і парт­не­ри від­зна­ча­ють Все­світ­ній день без тю­тю­ну, при­вер­та­ючи ува­гу до ри­зи­ків для здо­ров’я, по­в’яза­них із вжи­ван­ням тю­тю­ну, і за­кли­ка­ючи до про­ве­ден­ня ефек­тив­ної по­лі­ти­ки для змен­шен­ня мас­шта­бів вжи­ван­ня тю­тю­ну.
З на­го­ди Все­світ­ньо­го дня без тю­тю­ну 2016 ро­ку ВО­ОЗ і Сек­ре­та­рі­ат Рам­ко­вої кон­вен­ції ВО­ОЗ з бо­роть­би про­ти тю­тю­ну за­кли­ка­ють усі кра­їни під­го­ту­ва­ти­ся до прос­тої (стан­дар­ти­зо­ва­ної) упа­ков­ки тю­тю­но­вих ви­ро­бів.
Прос­та упа­ков­ка є важ­ли­вим за­хо­дом для зни­жен­ня по­пи­ту, ос­кіль­ки во­на ро­бить тю­тю­но­ві ви­ро­би менш при­ваб­ли­ви­ми, об­ме­жує ви­ко­рис­тан­ня тю­тю­но­вої упа­ков­ки в ці­лях рек­ла­ми і сти­му­лю­ван­ня про­да­жу тю­тю­ну.

Не­що­дав­но в пре­сі з’яви­лась ін­фор­ма­ція про те, що у Ве­ли­ко­бри­та­нії ство­ри­ли ро­зум­ні пре­зер­ва­ти­ви. Во­ни змі­ню­ють ко­лір за­леж­но від то­го, чи є у ста­те­во­го парт­не­ра ве­не­рич­ні за­хво­рю­ван­ня.
Своє­рід­ний при­стрій, що на­зи­ває­ть­ся S. T. EYE, ство­ри­ла гру­па сту­ден­тів, які на­вчаю­ть­ся у шко­лі Іса­ака Нью­то­на. За їх за­ду­мом, пре­зер­ва­ти­ви в ра­зі їх ма­со­во­го по­ши­рен­ня ма­ють зни­зи­ти кіль­кість за­хво­рю­вань.
Так, як­що у чо­ло­ві­ка є хла­мі­ді­оз, то пре­зер­ва­тив сві­ти­ти­меть­ся зе­ле­ним, ін­фор­му­ють твор­ці. Як­що гер­пес, то жов­тим, а як­що у ко­хан­ця си­фі­ліс — си­нім. Крім то­го, S. T. EYE бу­де фіо­ле­то­вим, як­що у чо­ло­ві­ка ві­рус па­пі­ло­ми.
На­скіль­ки ак­ту­аль­на ця но­ви­на для на­ших спів­гро­ма­дян? Про це ми ви­рі­ши­ли роз­пи­та­ти фа­хів­ця — док­то­ра ме­дич­них на­ук, про­фе­со­ра Ген­на­дія Мав­ро­ва.

Наш спів­роз­мов­ник Ми­хай­ло Лу­кі­нюк — це, об­раз­но ка­жу­чи, лю­ди­на-міст — на­уко­вець і пись­мен­ник. При­чо­му як на­уко­вець він є ще ви­на­хід­ни­ком у га­лу­зі наф­то­хі­мії і ви­кла­да­чем, ав­то­ром по­сіб­ни­ків, а от як пись­мен­ник — уні­вер­саль­ний: по­ет, пуб­лі­цист, ро­ма­ніст, іс­то­рик, зок­ре­ма ав­тор кіль­кох сен­са­цій­них фо­лі­ан­тів «Обе­реж­но: мі­фи!», в яких вио­рює ни­ву мі­фо­ло­гі­за­ції іс­то­рії Ук­раї­ни, Кри­му та Ро­сії, ряс­но за­сі­яну ан­ти­іс­то­рич­ни­ми ви­гад­ка­ми, що ство­рю­ють ви­ди­мість іс­тин­но­сті, а на­справ­ді май­стер­но фаль­си­фі­ку­ють дій­сність.

Академік Іван Дзюба у передмові до цієї праці, яку він оцінив як унікальну, назвав Михайла Лукінюка піонером у справі вичленування системи антиукраїнських міфів на тему України, хронологічно поділених на три покоління: міфи царської доби, радянської й пострадянської.

На­пев­не, чи­ма­ло лю­би­те­лів те­ат­ру звер­ну­ли ува­гу на но­вий те­ат­раль­ний про­ект мо­ло­до­го дра­ма­тур­га та акт­ри­си Юлії Мак­си­мен­ко «Ба­ле­ри­на, яка куль­гає» (ори­гі­наль­на на­зва «Хро­мая ба­ле­ри­на»), що від­не­дав­на по­пов­нив ре­пер­ту­ар Бу­дин­ку ак­то­ра На­ціо­наль­ної спіл­ки те­ат­раль­них ді­ячів Ук­раї­ни.

Кілька слів про автора та виконавицю головної ролі. Пані Юлія закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Працювала у Національному академічному театрі російської драми імені Лесі Українки, «Свободному театрі».
Уже третій сезон поспіль у Київській академічній майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» з успіхом іде вистава «Бог з’явився мені в образі Жовтого Зайця», створена за першою п’єсою Ю. Максименко.