Сінгапур раніше за Гонконг у 1819 році став британським торговельним форпостом в Азії і ефективно використав транзитні можливості. Після 1945-го поступово розширювалися можливості самоуправління. Зрештою, Велика Британія відмовилася від колоніальних прав, залишивши Сінгапуру традиції та можливості використання унікальних торговельних потужностей. На початку 1960-х років Сінгапур скористався з конфронтації між новими незалежними державами, якими стали Індонезія і Малайзія, та став незалежною державою.
Більшість населення країни й досі складають етнічні китайці, але є й малайці, індійці. Державна мова Сінгапура — малайська, але офіційний статус також мають китайська, англійська і тамільська мови. Від самого проголошення незалежності власті Сінгапура віддавали перевагу обов’язковому вивченню у школах англійської, не страждаючи на постколоніальні комплекси.
Утім, Сінгапур ніколи не вважався зразком західної демократії. Держава й досі залишається фактично однопартійною парламентською республікою з дуже жорсткою правовою системою. У модернізованому Сінгапурі за найтяжчі злочини збереглася смертна кара. Чимало адміністративних порушень караються високими штрафами або ударами бамбуковими палицями по п’ятах. Водночас така адміністративно-командна система дозволила Сінгапуру в основному вирішити проблеми бідності, зайнятості, соціального забезпечення населення.
Чимало цих досягнень припадає на період 1959–1990 років, коли посаду прем’єр-міністра обіймав юрист із кембриджським докторським дипломом Лі Куан Ю. До речі, до 2011 року він залишався офіційним радником властей Сінгапура, що підкреслювало його особисту особливу роль у державному будівництві.
На роки урядування Лі Куан Ю припадає економічне диво та подолання корупції. На початку свого правління він визнавав, що корупція є чи не найбільшим ментальним проявом «азіатчини», але боровся з нею Лі серйозно, не даючи спуску навіть близьким родичам, які були не проти сплутати державний бюджет із родинним.
Певною мірою сінгапурський досвід модернізації надихав батька китайських реформ Ден Сяопіна. Сучасний Сінгапур примудряється одночасно підтримувати взаємовигідні відносини як із материковим Китаєм, так і з Тайванем. Сінгапурський досвід показує, що кожна країна має знайти найбільший оптимальний саме для себе шлях модернізації.
Андрій МАРТИНОВ
