Культура
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Грудень 02, 2024

Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"

(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!

 

П'ятниця, 14 Серпень 2015 22:42

«Йшли мої опришки через серце пішки...»

Rate this item
(0 votes)

25 СЕРПНЯ — 75 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ
МАРІЇ МИКОЛАЇВНИ ВЛАД (1940),
УКРАЇНСЬКОЇ ПОЕТЕСИ

Ці ряд­ки з по­езії «Оприш­ки» на­че ви­зна­чи­ли ще то­ді у да­ле­ко­му вже 1965 ро­ці дві го­лов­ні те­ми твор­чо­сті Ма­рії Влад — до­ля рід­но­го краю, шля­хи пря­му­ван­ня укра­їн­ців у сві­то­вій іс­то­рії та лю­бов і ніж­ність як сут­ність ук­ра­їн­ської ду­ші.

Марія Влад (Ганцяк) народилася 25 серпня 1940 року в мальовничому карпатському селі Розтоки Косівського району на Івано-Франківщині. Заохочувана батьками до науки, вона згодом відчула у собі талан до творчих звершень і уже в 10 років надрукувала свій вірш у місцевій пресі.
Творчі поривання Марії Влад зумовлені місцем її народження та тісним духовним зв’язком із гордим і щирим народом — гуцулами. Милуючись красою гір та полонин Гуцульщини, ще будучи юнкою, вона відчула потребу поділитися своїм баченням світу зі своїми краянами. І з того часу бажання творити не полишало її, а ще більше захоплювало й змушувало шукати все нові й нові поетичні образи, художницькі способи самореалізації.

Як той узір
Милує зір,
Так серце — говір співанковий.
Я народилась серед гір,
І щастя тут мого підкова.
Сопілка, воля, постоли
Мені лишилися у спадок.
Смереко, хвою постели —
Впаду в твої перини падьма.
І вже в юначих роках вона постала перед читачами цілком сформованою та самобутньою поетесою. Видавши в 1971 році свою першу поетичну збірку «Грають в дримби вітри», молода поетеса отримала схвальні відгуки й поринула у вир лірики поезії та мистецтво. І незабаром побачили світ «Живиця», «Мелодії травня», про поетесу заговорили як про продовжувача поетики Івана Драча й Миколи Вінграновського. Як от у вірші «Усі пастелі веселиць загарбаю...»:

Усі пастелі веселиць загарбаю,
Бо хочу бути дуже гарною —
Зажуреною і веселою,
Хмариною й веселкою...
Гримкочу водоспадами,
В безодню сонця падаю,
Закохана, розгнівана, замріяна:
Я Українина.
Вся Українина.
Щира й відверта поезія Марії Влад наче дарує стриману усмішку, глибоку задуму та люблячий погляд авторки. Ліричній героїні, як і самій Марії Миколаївні, довелося чимало здолати шляхів, та вона завше повертає дорогою додому, де все знайоме та рідне, де вперше зрозуміла, що поезія — то все її життя. «Бог наділив мене ярмом поезії, — визнає Марія Влад, — яка посідає велике місце у моєму житті».

Мій дід вівчарив,
Про війни гуторив із зятем,
Вірив у чари
Й до чарки був завзятий.
Любив і вмів усе мій дід.
Без праці й хвилини не жив би.
Та не любив, коли внуки йшли у світ
І поверталися в гори чужими.
Такий справжній неголосний патріотизм сьогодні особливо на часі. А якщо зважити, що написані ці рядки ще в СРСР, то можна відчути не тільки щиру любов до Батьківщини, а й громадянську мужність.
Але Марія Влад не обмежувала себе лише поезією. Закінчивши успішно журналістський факультет, працювала в публіцистиці та редагуванні. Таке відсторонення дарувало їй змогу по-новому побачити себе та навколишній світ. І в підсумку поставали нові поетичні цикли — «Віно», «Чиста злива», «Час пробудження птиць», «Мова полонин»...
Творчі набутки Марії Влад — це 10 збірок і понад 200 літературних творів (вірші й поеми, новели й оповідки), а ще численні публіцистичні та журналістські дослідження.
Працювала Марія Миколаївна у журналістиці, в тому числі в газеті «Літературна Україна», і редактором журналу Welcome to Ukraine. А на Українському радіо вела культурологічні програми. Вона — член Національної спілки письменників України з 1972 року. Поезії та статті майстрині слова друкувалися у багатьох країнах світу. Вона була серед помітних діячів Руху, зокрема виступила співфундатором Жіночої його громади, а також активісткою Спілки солдатських матерів.
Марія Влад — учасник багатьох вітчизняних і зарубіжних наукових, релігійних, літературних форумів і конференцій, автор радіопубліцистичних програм. 2003 року стала лауреатом премії «Благовіст» за книжку «Який цей світ». А 2009-го — дипломанткою конкурсу «Коронація слова» за роман «Святий Йосиф Обручник».
Марію Влад нагороджено офіцерським Хрестом з мечами, орденом княгині Ольги III ступеня та журналістською відзнакою «Золоте перо». Усе це — визнання чесного таланту. Однак найголовніше, чого хочеться побажати, — щоби збувались її бажання, а нас — радували рядки її поезії:

І вже — трава, я хочу буть травою,
Не треба квітів — просто так, травою,
І не шуміти, лиш рости травою,
Ногами — в землю, в сонце — головою...
Ярослав ШЛАПАК, Укрінформ

Останнi новини


Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».