Героїчна історія
80-а окрема аеромобільна бригада ВДВ Збройних Сил України — військове з’єднання аеромобільних військ України, що за організаційно-штатною структурою входить до складу сухопутних військ України. 80-а окрема аеромобільна бригада має давню і славну історію створення. Рішучість та сміливість, патріотизм, відповідальність, взаємодопомога, згуртованість, дисципліна — провідні ознаки крилатої піхоти, яка по праву вважається гордістю ЗСУ. На рахунку бригади — участь у радянсько-афганській війні, Карабаському конфлікті, югославській війні, в миротворчих операціях в Іраку, Сьєрра-Леоне, Косові, а нині — у російській збройній агресії проти України.
Раніше бригада була полком, який був створений 1954 році в Гайжунаї у складі 7-ї повітряно-десантної дивізії. У 1956 році він брав участь в угорських подіях. У 1958 році полк нагороджено орденом Червоної зірки. У 1960-му полк передислоковано в Баку та включено до складу 104-ї повітряно-десантної дивізії. У 1979 році полк розформовано і на базі його кадрів у Хирові створено 39-у ОДШБР. У 1990 році при передачі до складу повітряно-десантних військ (ПДВ) 39-ї ОДШБР переформована на 224-й навчальний центр ПДВ.
У вересні 1993 року 224 НЦ ПДВ переформований на 39-у окрему аеромобільну бригаду. Згодом 39-а ОАЕМБР перейменована на 6-у ОАЕМБР і виведена до Львова. 6-а ОАЕМБР переформована у 80-й ОАЕМП. У 2013 році начальник Генерального штабу ЗСУ генерал-полковник Володимир Михайлович Замана підписав наказ про 80 ОАЕМП, новий штат 80-ї високомобільної десантної бригади, який набрав чинності 25.11.13.
Війна на Сході України — це героїчна сторінка бригади. Пригадаємо деякі її фрагменти. Вночі 1 серпня 2014 року 80-а окрема аеромобільна бригада львівських десантників, що обороняла Луганський аеропорт, завдяки розвідданим знищила велику колону бойовиків, що рухалася від Суходольська до Луганська. Українські військові влаштували засідку і в результаті вдало проведеної операції знищили 7 танків противника, 5 БТРів, 3 установки «Град» і близько 7 машин із боєзапасом, особові втрати бойовиків також становили 120–150 осіб.
5 вересня бійці 80-ї аеромобільної бригади та батальйону «Айдар» потрапили у засідку між селищем Металіст і містом Щастя. 8 вересня в годину тиші українській владі вдалося домовитись із бойовиками, наслідком стало повернення 40 тіл загиблих українських вояків, серед них із батальйону «Айдар» та десантників 80-ї окремої аеромобільної бригади. Опізнані тіла загиблих відправили додому. 28 неідентифікованих тіл військових поховали у Старобільську.
У ніч з 13-го на 14 жовтня 2014-го біля села Сміле Слов’яносербського району розвідувальна група 80-ї аеромобільної бригади вступила в бій із бойовиками батальйону терористів «Дон», напад був відбитий, жертв та поранених серед військових немає. 28 жовтня 2014-го з полону звільнено сімох військових 80-ї бригади, трьох волонтерів та правозахисницю. 7 листопада 2014 року звільнено з полону терористів іще 6 бійців.
Свої високі бойові якості професіоналів найвищого ґатунку десантники продемонстрували в боях за визволення Донбасу, при героїчній обороні Донецького та Луганського аеропортів, штурмі і утриманні Савур-Могили, успішних рейдах по тилах ворога, а також активною участю в інших операціях, що стали для кожного українця символом виняткової мужності воїна-десантника.
Ніхто, крім нас!
На жаль, не всі герої змогли повернутися з бойових завдань. В пам’ять полеглим 90 десантникам на території військової частини 80-ї окремої аеромобільної бригади установили пам’ятник, на якому викарбовано девіз: «Ніхто, крім нас», емблему десантників, зображено десантника зі зброєю в руках та з українським прапором. Викарбовано написи: «Захисник вітчизни. Пам’яті Героїв, які загинули вірними присязі, народу, Україні. Ми б’ємося за те, чому немає ціни у всьому світі — за Батьківщину. Слава Україні! Героям Слава!», а також перелік прізвищ усіх загиблих в АТО.
Незважаючи на те що війна триває майже два роки і десантники клали свої голови в різний часовий період, для рідних та близьких біль втрат надто свіжий. Тому деколи у натовпі присутніх чути плач як дорослих, так і дітей. Багато присутніх були одягнені в чорне, тому ця урочиста подія відбувалась із притаманним гірким відтінком втрати.
Указом Президента України від 23 травня 2015 р. нагороджено орденом за мужність 3 ступеня посмертно десантника Івана Свідерського. Цю нагороду отримала мама бійця. До пам’ятника було покладено багато квітів, а освятив церемонію настоятель Львівського гарнізонного храму імені Петра і Павла отець Степан Сус.
Голова Львівської ОДА Олег Синютка промовив: «Я мав можливість побувати в розташуванні 80-ї бригади на сході країни. Всюди — порядок, відвага, мужність і чесність. Ви несете на собі славу наших дідів та батьків. Але так уже склалося, що наше покоління повинно створити іншу державу. Покоління повинно закарбувати в історії України символи звитяги, перемоги. Велика біда, що ми на цій дорозі недораховуємося наших братів, батьки втрачають дітей, а діти — батьків.
Однак від нас залежить, щоб ті жертви були недаремними, щоб кожна краплина крові десантника, яка окропила нашу українську землю на Донеччині, Луганщині, повернулася зброєю проти ворога. І щоб нашими зусиллями, нашою волею до перемоги, вміннями та здібностями, врешті-решт, замайорів український прапор на українсько-російському кордоні. І кожен, хто зазіхне на нашу землю, знав, що в Україні є високомобільні десантні війська, здатні захистити свою державу та народ».
Голова Львівської обласної ради Петро Колодій зазначив, що десантники — це люди, сильні фізично і морально, немов крига. І сьогодні кожен із десантників є гарантією майбутнього української держави. Коли ворог підступно прийшов на українську землю, саме десантники серед перших прийняли удар на себе. На мужність, силу, незламний характер покладається нині вся Україна. За останній рік вояки вкрили себе славою легендарних воїнів, які перебувають на передовому рубежі війни за Україну.
Петро Колодій висловив жаль, що не всі воїни повернулися з поля бою живими. Ця неоголошена, але така реальна війна приносить багато болю в українські родини. Десантники ціною власного життя рятують побратимів на полі бою. «Я щиро дякую кожному солдату, сержанту, офіцеру, генералу за патріотизм, мужність і відданість, з якими ви нині відвойовуєте українську землю. Впевнений, що спільними зусиллями ми повернемо мир у нашу державу. Бажаю всім, хто зараз захищає батьківщину, 
Божого благословіння, мужності, непохитної віри та спокою у ваших родинах і в усій українській державі. Допоки в Україні є такі захисники, Україні бути!» — резюмував Петро Колодій.
Міський голова Львова Андрій Садовий акцентував свою увагу на тому, що українці завжди були, є і будуть мирною нацією із сильним духом, які ніколи не нападали на чужі території, не вбивали жінок і дітей. Останні два роки є найбільш трагічними в історії України в цьому столітті. «Ми не знаємо, якою буде завтрашня ситуація у світі та Україні. Сьогодні світ занадто крихкий. Якщо ти хочеш спати спокійно, ти повинен мати сильну армію. Враховуючи нинішню геополітичну ситуацію у світі, я переконаний, що кожний здоровий чоловік повинен уміти володіти зброєю, захистити себе, свою сім’ю, рідних.
Наша держава повинна перейти до професійної армії — навченої, вишколеної, адекватно матеріально забезпеченої, щоб кожний солдат, сержант, офіцер мав гідну високу заробітну плату. Ми всі з вами чекаємо дня, коли наступить мир. Важко одержати перемогу, якщо в середині країні є дуже багато негараздів», — зазначив Андрій Садовий.
Львівська влада вважає своїм пріоритетом допомагати сім’ям та самим бійцям, які воюють на сході країни. Це не АТО, це — війна. І, на думку Андрія Садового, чим скоріше ми будемо говорити правду один одному, тим більше нас буде поважати світ. Кожна львівська родина, яка втратила годувальника, але має важкі житлові умови, повинна отримати від міста помешкання. У Львові вже розпочалося зведення будинку для учасників АТО.
Кожна родина, яка має бійця, котрий дістав важкі поранення, каліцтво, отримає від міста помешкання. Якщо хлопець — сирота, то посадовці обіцяють надати йому можливість де мешкати. Було б чудово, щоб подібну львівську програму взяли за зразок інші міста України. Всі вояки, які пройшли зону бойових дій, повинні мати захист і підтримку не тільки моральну, але й матеріальну.
Військова частина як може, так і підтримує своїх десантників. Приміром, наказом командира військової частини польова пошта В 3720 про заохочення особового складу військової частини за зразкове виконання військового обов’язку оголошено подяку семи військовослужбовцям, а також вручено грамоти чотирьом воякам.
Цінним подарунком та почесним знаком «Почесний десантник» було нагороджено голову наглядової ради публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Екодім» Володимира Артемовича: «36 років тому я, 18-річний юнак, прийшов у цю військову частину. Мої мрії, мрії хлопці із села, що я буду бачити землю з неба, буду стрибати, давали мені позитивні емоції. І так я прослужив у частині чотири роки, а потім 11 років за кордоном, де я звільнився і прийняв рішення бути цивільним.
Утім, постійно 2 серпня залишається для мене великим святом, ми зустрічаємося, спілкуємося, згадуємо наші військові будні. Я сьогодні тут зустрів товариша, з яким служив, і в нього загинув син-десантник із нашої частини. Я гордий тим, що маю можливість стояти перед вами. Ваш девіз «Ніхто, крім нас» будуть пам’ятати не лише ваші діти, але й багато поколінь».
Рішенням наглядової ради правління холдингової компанії на звернення командування військової частини було вирішено за власні кошти вручити двокімнатну квартиру військовослужбовцям частини. Сам господар майбутньої квартири не приїхав на урочистості, адже воює в АТО, тому його представляла дружина Олена Скред.
Присутніх чекав ще подарунок. Сину десантника Дениса Ковальчука вручили годинник «Клинок», на якому вигравірувано герб держави та лозунг «Ніхто, крім вас, батьки і діти». Ще 13 годинників відправлять у зону АТО.
Сьогодення бригади
Користуючись можливістю, я підійшла до заступника командира військової частини польова пошта В 3720 80-ї окремої аеромобільної бригади полковника Володимира Шворака, аби розпитати про сьогодення десантників. Ось що Володимир Шворак розповів:
«У 1996 році я закінчив Одеський інститут сухопутних військ. Потрапив у військову частину, тоді ще вона називалася 6-а окрема аеромобільна бригада. І з того часу служу в частині. В нас військовослужбовці призиваються, проходять допідготовку і після того вибувають у складі штатних підрозділів у зону проведення АТО. З нашої частини багато військовослужбовців побували там.
Щоб оцінити, що таке війна, треба її побачити на власні очі. Це — страшна річ, адже за секунду, за долю секунди гинуть люди і не один, не два, а більше. Це дуже страшно. Бойовий досвід, отриманий в АТО, впливає на підготовку нових кадрів. Всі питання, які відпрацьовуються на полігоні, можна перевірити реально під час бойових дій. Потребують доопрацювання насамперед тактика, також озброєння, екіпірування.
Луганський аеропорт — це героїчна сторінка історії бригади. Скажу це без зайвого пафосу. Ми утримували аеропорт фактично з квітня по серпень, аж до початку вересня. Підрозділи показали свою стійкість, підготовленість, відданість. Окрім Луганського аеропорту, наші десантники виконували завдання в зоні відповідальності сектора А — населені пункти Кримське, Лисичанськ, Сокольники, а також проводили патрулювання та виконання інших специфічних завдань.
Нашим десантникам довелося спілкуватися з місцевим населенням. Траплялися різні випадки. На початку ставилися досить вороже, а з часом, коли відчули наслідки бойових дій, почали ставитися до українських вояків прихильніше. Загалом люди різні: половина населення нас підтримує, а відсотків 25 — нейтрально і ще 25% — категорично проти. Ми однозначно переламаємо цю статистику на свою користь. Населення вже втомилося від війни та напруги.
Під час бойових дій в АТО з нашої бригади полягло 90 десантників. Ми підтримуємо зв’язок із родичами загиблих. На жаль, матеріально ми багато не можемо допомагати, тому що в нас немає таких джерел витрат, бо ми фінансуємося з бюджету. Я досить часто чую вражаючі історії про загибель десантників, проте оприлюднювати це не буду. Було вручено сім орденів посмертно. Зараз перебувають ще документи в реалізації. Більше 100 осіб нагороджено державними нагородами — орденами за мужність, орденами Богдана Хмельницького та Данила Галицького.
Нині бригада продовжує виконувати завдання різного плану: несення служби на звичайних і тимчасових блокпостах, здійснення патрулювання, дії як резерв.
Усім десантникам та їхнім родинам хочу побажати терпіння, щоб усі негаразди обходили стороною, і трохи удачі!»
²ííà ÁÎÐÈÑÎÂÀ, ôîòî àâòîðà
