У рам­ках куль­тур­но-про­світ­ниць­ко­го про­ек­ту «До­ро­гою ві­ри», при­свя­че­но­го вша­ну­ван­ню 1000-літ­тя пам’­яті рів­но­апос­толь­но­го ве­ли­ко­го кня­зя Ки­їв­сько­го свя­то­го Во­ло­ди­ми­ра, в Ук­ра­їн­сько­му до­мі пра­цює ви­став­ка «Укра­їн­ці у сві­ті».

Мета цього проекту — зібрати і зберегти цінні постаті нашої національної історії на тлі світової цивілізації, ознайомити зі здобутками наших співвітчизників, аби зробити їх усвідомленим і шанованим надбанням української нації.
«Ми прагнули показати, як створювалася держава Київська, як вона прищепила аристократизм країнам, що наразі входять до Європейського Союзу, як нащадки Володимира Великого стали засновниками Суздальського, Московського та інших князівств, на території яких перебуває сучасна Росія. Показати, як Київська Русь перейняла світогляд і християнські цінності цивілізованого світу», — розповів керівник проекту, голова ВО «За помісну Україну!» Петро Ющенко.

Ни­ніш­ньо­го лі­та ук­ра­їн­ське авіа­бу­ду­ван­ня, не­зва­жа­ючи на склад­ну си­ту­ацію у віт­чиз­ня­ній еко­но­мі­ці та ін­ші не­га­тив­ні фак­то­ри, за­по­чат­ку­ва­ло кіль­ка но­ви­нок у сфе­рі ство­рен­ня кри­ла­тої тех­ні­ки. І до неї вже ви­яви­ли за­ці­кав­ле­ність по­тен­цій­ні її екс­плу­атан­ти як у на­шій кра­їні, так і у різ­них ку­точ­ках сві­ту.

Са­удів­ці ма­ти­муть не ли­ше лі­так Ан-132, а й авіа­за­вод
Королівство Саудівська Аравія стало першим замовником майбутнього легкого транспортного літака Ан-132, який буде створюватися лідером українського авіабудування — державним підприємством «Антонов» — на базі відомого Ан-32 (ясна річ, зі значним поліпшенням льотно-технічних характеристик, конструкційними і технологічними удосконаленнями, сучасним апаратурним і агрегатним оснащенням тощо).

Скан­даль­на си­ту­ація, в якій опи­ни­ли­ся не з влас­ної во­лі чле­ни дач­но­го ко­опе­ра­ти­ву в се­лі Ко­ло­мій­це­ве озе­ро Хо­роль­сько­го райо­ну, що на Пол­тав­щи­ні, вкот­ре до­ве­ла, на­скіль­ки лю­ди в нас не за­хи­ще­ні від сва­віл­ля тих, хто уві­ру­вав у влас­ну без­кар­ність та де­мон­стра­тив­но не­хтує за­кон­ни­ми ін­те­ре­са­ми ін­ших за­для влас­ної ви­го­ди. При­чо­му, не­зва­жа­ючи на дум­ку гро­мад­сько­сті, на пра­во­охо­рон­ні ор­га­ни та, вреш­ті-решт, на влас­не сум­лін­ня.

А ще більше пригнічує законослухняних громадян, котрі стають жертвами нових хазяїв життя, той факт, що самоуправство чиниться з відома посадовців, на яких державою покладено обов’язок захищати права українців та стояти на сторожі закону.

Не­що­дав­но Мі­ніс­тер­ство еко­но­міч­но­го роз­вит­ку і тор­гів­лі опуб­лі­ку­ва­ло кон­сен­сус-прог­ноз пер­спек­тив ук­ра­їн­ської еко­но­мі­ки на най­ближ­чі ро­ки. Йо­го скла­ли на ос­но­ві опи­ту­ван­ня про­від­них прог­но­зу­ючих ор­га­ні­за­цій — уря­до­вих за­кла­дів, між­на­род­них фі­нан­со­вих ор­га­ні­за­цій, на­уко­вих ін­сти­ту­тів, ана­лі­тич­них цен­трів.

Передбачається, що цьогоріч реальний внутрішній валовий продукт зменшиться на 8,3%, при цьому промислове виробництво скоротиться на 12,2%, а сільське господарство — на 3%. Курс долара до кінця поточного року може сягнути 24,97 гривні, середньорічний курс становитиме 23,65 грн за долар.

До ре­єс­тра­ції у Вер­хов­ній Ра­ді го­тує­ть­ся за­ко­но­про­ект «Про вне­сен­ня змін до Зе­мель­но­го ко­дек­су Ук­раї­ни та ін­ших за­ко­но­дав­чих ак­тів що­до пра­во­вої до­лі зе­мель­них ді­ля­нок, влас­ни­ки яких по­мер­ли». Він не­що­дав­но був під­го­тов­ле­ний фа­хів­ця­ми Асо­ці­ації «Зе­мель­на спіл­ка Ук­раї­ни» та гру­пою на­род­них де­пу­та­тів Ук­раї­ни.
Про но­ва­ції за­ко­но­про­ек­ту і про при­чи­ни, які зу­мо­ви­ли йо­го роз­роб­ку, по­го­во­ри­мо з чле­ном ра­ди Асо­ці­ації «Зе­мель­на спіл­ка Ук­раї­ни», екс­пер­том Ре­сурс­но­го цен­тру з прав на зем­лю про­ек­ту USAID «Аг­ро­Ін­вест» Сер­гі­єм Бі­лен­ком.

Здає­ть­ся, ще у ни­ніш­ньо­му ро­ці бі­ло­ру­ський пре­зи­дент бу­де зму­ше­ний да­ти від­по­відь на со­ці­аль­ні про­тес­ти сво­го на­ро­ду.

Коли людина перетинає білоруський кордон, ніщо не вказує на в’їзд у країну, де панує «остання диктатура в Європі». Широкі, сучасні дороги, чисті вулиці міст, наповнені продуктами магазини і усміхнені, гостинні люди. Все дуже красиво і урочисто, але коли починається розмова з мешканцями білоруських міст, виявляється, що усмішка на їхніх обличчях не зажди щира. Небагато приводів для радості мають мешканці білоруської провінції, і це не пов’язано зі складною політичною ситуацією, оскільки, як говорять, політика їх якнайменше цікавить.

Піс­ля 12 ро­ків склад­них пе­ре­го­во­рів Іран і дер­жа­ви гру­пи Д5+1 (Ки­тай, Фран­ція, Ро­сія, США, Ве­ли­ко­бри­та­нія і Ні­меч­чи­на) до­мо­ви­ли­ся про об­ме­жен­ня іран­ської атом­ної про­гра­ми для мир­них ці­лей. В об­мін за тіс­ну спів­пра­цю Іра­ну з цієї проб­ле­ми дер­жа­ви Д5+1 ухва­ли­ли рі­шен­ня про по­сту­по­ве ска­су­ван­ня санк­цій що­до Іра­ну, які бу­ли вста­нов­ле­ні остан­нім ро­ка­ми ООН, Спо­лу­че­ни­ми Шта­та­ми Аме­ри­ки і Єв­ро­пей­ським Со­юзом.

Сама домовленість стала успіхом світової дипломатії, одночасно поставивши нові запитання. Успішний фінал переговорів означає кінець першого етапу і розпочинає довгий процес зусиль щодо імплементації ухвалених рішень, який буде залежати від міжнародної ситуації та розстановки сил на іранській і американській політичних сценах.

10–12 серп­ня 2015 ро­ку Бі­ло­русь від­ві­дав прем’­єр-мі­ністр Па­кис­та­ну На­ваз Ша­риф. По­міт­на зов­ніш­ньо­по­лі­тич­на ак­тив­ність Бі­ло­ру­сі су­про­во­джує­ть­ся не ли­ше на­дан­ням доб­рих по­се­ред­ниць­ких по­слуг у про­це­сі роз­в’язан­ня кри­зи на Дон­ба­сі, а й дип­ло­ма­тич­ни­ми зу­сил­ля­ми на азій­сько­му на­прям­ку.

Досі розширення зовнішньополітичних контактів Білорусі відбувалося під впливом західних економічних санкцій та потреб знаходження нових ринків збуту для білоруських товарів. Упродовж останніх двох десятиліть вони стали добре відомими на ринках країн Азії, Африки та Латинської Америки.

50 ро­ків то­му, 9 серп­ня 1965 ро­ку, ви­йшла зі скла­ду Ма­лай­ської Фе­де­ра­ції і про­го­ло­си­ла не­за­леж­ність Рес­пуб­лі­ка Сін­га­пур. «Міс­то ле­вів» (в пе­ре­кла­ді із санс­кри­ту) вод­но­час є міс­том-дер­жа­вою. 
За пів­сто­літ­тя са­мо­стій­но­го роз­вит­ку Сін­га­пур спрос­ту­вав ві­до­ме від ко­ло­ні­аль­них ча­сів твер­джен­ня, що «За­хід і Схід ні­ко­ли не зі­йдуть­ся». Міс­ту-дер­жа­ві вда­ло­ся син­те­зу­ва­ти міс­це­ві тра­ди­ції і по­туж­ний за­хід­ний по­тен­ці­ал мо­дер­ні­за­ції. Зви­чай­но, що цей до­свід є уні­каль­ним, адже на роль дру­го­го Сін­га­пу­ра до вхо­джен­ня у склад Ки­таю пре­тен­ду­вав ли­ше Гон­конг.

Домовленості щодо переведення на мирний шлях розвитку іранської ядерної програми суттєво не позначилися на змінах становища на фронті сирійської громадянської війни. Інтенсивність бойових дій між сирійською урядовою армією Башара Асада та збройними загонами опозиції регулюється лише рекордними показниками температури цього літа. Натомість більш інтенсивно змінюється внутрішньополітична і зовнішньополітична конфігурація сил, які ворогують у Сирії та навколо неї.