Уряд на­да­ва­ти­ме гро­шо­ву до­по­мо­гу для по­крит­тя ви­трат на орен­ду жит­ла ро­ди­нам, які по­ки­ну­ли рід­ні до­мів­ки в анек­со­ва­но­му Кри­му чи на Схо­ді Ук­раї­ни та пе­ре­їха­ли в ін­ші ре­гіо­ни на­шої дер­жа­ви. Для цьо­го Каб­мін не­що­дав­но ухва­лив дві спе­ці­аль­ні по­ста­но­ви.
Про суть та­кої уря­до­вої іні­ці­ати­ви та про прак­тич­ні по­ра­ди пе­ре­се­лен­цям — в ін­тер­в’ю пер­шо­го за­ступ­ни­ка мі­ніс­тра со­ці­аль­ної по­лі­ти­ки Ук­раї­ни Ві­та­лія Му­щи­ні­на Укр­ін­фор­му.

— Якою кількістю переселенців зараз опікується держава?

— Нині ми можемо говорити лише про тих, хто звернувся до місцевих органів різних регіонів за сприянням у проживанні, а також про громадян, які потребують переведення на іншу адресу своїх пенсій, соціальних виплат чи розраховують за допомогою центрів зайнятості знайти собі роботу.
За оперативною інформацією Міжвідомчого координаційного штабу, в Україні налічується понад 410 тис. внутрішньо переміщених осіб: зі сходу — понад 391 тис. та з Криму — понад 18 тис. українців. Усі вони вже забезпечені тимчасовим житлом.

Збіль­шен­ня ди­тя­чої та під­літ­ко­вої зло­чин­но­сті ни­ні не­по­ко­їть гро­мад­ськість ба­га­тьох кра­їн, бо са­ме в ній уба­ча­ють ко­ре­ні до­рос­лої зло­чин­но­сті, яка чер­пає кад­ри із се­ре­до­ви­ща не­пов­но­літ­ніх пра­во­по­руш­ни­ків. У мі­лі­ції ви­зна­ють, що юні зло­чин­ці вже не об­ме­жую­ть­ся дріб­ни­ми пра­во­по­ру­шен­ня­ми, а все час­ті­ше на­ва­жую­ть­ся на ско­єн­ня тяж­ких— до­рос­лих зло­чи­нів — убивств, зґвал­ту­вань, роз­бій­них на­па­дів, квар­тир­них кра­ді­жок, уго­ну ав­то­транс­пор­ту то­що.

Турбує суспільство й те, що дорослі все більше втягують дітей у злочинну діяльність, і раз у раз самі діти стають об’єктами злочинних посягань із боку дорослих. Правоохоронці дослідили, що в Україні найнебезпечніший — у розумінні схильності до злочинів віковий період сьогодні — 16–17 років. У цьому віці підлітки вчиняють до 62% злочинів від загальної кількості, яка припадає на молодь...

Екс­пер­ти Cві­то­во­го бан­ку прог­но­зу­ють, що цьо­го­річ ук­ра­їн­ський ВВП ско­ро­тить­ся на 8%. Па­дін­ня три­ва­ти­ме і в на­ступ­но­му ро­ці— на 1% по­рів­ня­но з ну­льо­вим зрос­тан­ням 2013 ро­ку. Від­нов­лен­ня еко­но­міч­ної ак­тив­но­сті мо­же за­йня­ти біль­ше ча­су, ніж очі­ку­ва­ло­ся ра­ні­ше.

Тенденції у реальному секторі погіршуються через конфлікт на сході країни. Після падіння на 1,1% у першому кварталі ВВП зменшився на 4,8% у другому, скорочення за перше півріччя становило 2,9%. У другому кварталі прискорення падіння ВВП було викликане зменшенням внутрішнього попиту, зумовленого жорсткішою макроекономічною політикою.
Однак протягом останніх місяців загострення конфлікту у Донецькій і Луганській областях, частка яких у ВВП сягає близько 16%, стає більш визначальним фактором, що погіршує динаміку майже всіх секторів економіки. Промислове виробництво у першому півріччі скоротилося на 5,8%, причому у липні впало на 12,1%, у серпні — на 20,1%. Подібне зменшення було зафіксоване впродовж січня-серпня і в секторі оптової торгівлі (-13,8%), транспорті (-4,1%), будівництві (-15,6%).

Подолання корупційних схем, зміна старого механізму реалізації арештованого і конфіскованого майна, оптимізація роботи служби та мотивація державних виконавців — такими є основні кроки реформування Державної виконавчої служби (ДВС) за останні сім місяців.
Запроваджено пілотний проект — Систему електронних торгів арештованим майном (СЕТАМ). Цей механізм, який широко використовують у світі, показав позитивний результат уже після першого місяця проведення онлайн-аукціонів. З кожним місяцем відсоток реалізації майна зростає, забезпечуються права боржників і стягувачів, а державний бюджет одержує більше надходжень у вигляді гарантійних внесків.
Так, з першого травня до бази СЕТАМ внесено 8 тис. лотів на суму 1,5 млрд грн. За шість місяців роботи системи проведено 2 тис. онлайн-торгів, реалізовано майна на суму 95 млн грн. До бюджету країни надійшли 10% суми реалізації (це близько 10 млн грн).

Який ви­бір у су­час­них ре­алі­ях роб­лять ад­во­ка­ти: за­ли­ши­ти­ся «рі­ша­ла­ми», під­три­му­ючи і під­жив­лю­ючи ко­руп­цію, чи ста­ти чин­ни­ком успіш­них ре­форм, яких гос­тро по­тре­бує дер­жа­ва? Для об­го­во­рен­ня цієї те­ма­ти­ки не­що­дав­но зби­рав­ся екс­перт­ний круг­лий стіл, що мав та­кож на ме­ті да­ти по­штовх до дис­ку­сії із за­лу­чен­ням ши­ро­ких кіл гро­мад­сько­сті.

Попит на корупцію
Незабаром виповниться два роки, як набрав чинності новий КПК, однак і досі не всі адвокати прочитали його. То як же вони працюють? Вочевидь, виконуючи суто посередницькі функції, передаючи конверти з грошима від клієнтів слідчим чи суддям.
У цьому провина не лише захисників. На жаль, опитування свідчать, що в суспільстві є неймовірний попит на корупцію. Кілька років тому таке дослідження проводили експерти Міжнародного фонду «Відродження» у п’яти невеликих містах України. З’ясувалося, що число людей, які хотіли б вирішити питання в правовий спосіб чи по-іншому, приблизно однакова. Часто мотивація така: якщо вже немає зв’язків, жодних виходів на потрібних людей, ніякої шпаринки, тоді вже робитиму все по закону.

Як­що у на­ступ­но­му ро­ці йо­го Пар­тія спра­вед­ли­во­сті і роз­вит­ку (ПСР) ви­грає ви­бо­ри з пе­ре­важ­ною біль­шіс­тю, Ер­до­ган змі­нить Кон­сти­ту­цію і Ту­реч­чи­на ста­не пре­зи­дент­ською рес­пуб­лі­кою. Ві­до­мий аме­ри­кан­ський пуб­лі­цист Фа­рід За­ка­ріа на­зи­ває та­ку сис­те­му пле­біс­цит­ною, тоб­то без­по­се­ред­ні­ми від­но­си­на­ми між лі­де­ром, який уособ­лює (час­ті­ше йо­му так здає­ть­ся) на­род­ну во­лю, і на­ро­дом, до яко­го ма­ють пра­во на­ле­жа­ти тіль­ки ті, хто го­ло­су­вав за лі­де­ра.

У Туреччини і деяких європейських країн є немало спільного. Ось що говорив Ердоган на одному з мітингів наприкінці 90-х років: «Суспільство засліплене пропагандою. Еліта зверхньо ставиться до суспільства, нав’язує йому західну культуру, не відповідну місцевій ментальності, і не шанує місцевих звичаїв. Влада роками переконувала громадян, що вони щасливі, і одночасно окрадала їх, приватизуючи національне багатство. Але передовсім вона відкидала Бога на користь матеріальних божків».

Під час ві­зи­ту прем’­єра Ки­таю Лі Ке­ця­на 13 жовт­ня у Мос­кві під­пи­са­но май­же 40 до­ку­мен­тів, у то­му чис­лі по­над 30 еко­но­міч­них про­то­ко­лів (зок­ре­ма, у фі­нан­со­вій, ін­вес­ти­цій­ній і енер­ге­тич­ній сфе­рах). Еко­но­міч­ні до­го­во­ри ста­но­влять чер­го­вий про­яв по­лі­тич­ної стра­те­гії Во­ло­ди­ми­ра Пу­ті­на бу­дів­ниц­тва близь­ких від­но­син із Ки­та­єм для змен­шен­ня фі­нан­со­вої і тех­но­ло­гіч­ної за­леж­но­сті ро­сій­ської еко­но­мі­ки від За­хо­ду та ди­вер­си­фі­ка­ції рин­ків збу­ту енер­ге­тич­ної си­ро­ви­ни (пе­ре­важ­но га­зу).

Введення в дію у цьому році західних санкцій лише прискорило цей процес і одночасно погіршило переговорну позицію Москви щодо Пекіна. Підписані договори всупереч твердженням російської пропаганди не становлять жодного перелому у російсько-китайських економічних відносинах.
Наприклад, порозуміння з газових питань показує, що сторони так і не узгодили багатьох деталей реалізації підписаного у Шанхаї контракту на поставки російського газу у Китай (передовсім брак домовленостей щодо фінансування будівництва газопроводу «Сила Сибіру»).

20 жовт­ня 2014 ро­ку мі­ніс­три за­кор­дон­них справ кра­їн — чле­нів Єв­ро­со­юзу об­го­во­ри­ли низ­ку ак­ту­аль­них пи­тань між­на­род­но­го жит­тя, які є сим­во­ліч­ни­ми для спіль­ної зов­ніш­ньої по­лі­ти­ки ЄС. Зок­ре­ма, йшло­ся про умо­ви про­ти­дії бо­йо­ви­кам «Іс­лам­ської дер­жа­ви». По­при зу­сил­ля, спря­мо­ва­ні на ком­про­міс се­ред кра­їн Єв­ро­со­юзу що­до до­по­мо­ги кур­дам, так і не вда­ло­ся за­ці­ка­ви­ти у цьо­му кра­їну-кан­ди­да­та на вступ до ЄС — Ту­реч­чи­ну.ї

Крім близькосхідних проблем, європейським дипломатам довелося вкотре згадати про Балкани. Днями в Албанії стався напад на грецьку меншину, що знову радикалізувало ультраправих грецьких націоналістів та спровокувало додаткову кризу у грецько-македонських відносинах. Ці інциденти відбуваються на тлі недавніх сутичок під час футбольного матчу між сербами та албанцями. Тому дипломатія Євросоюзу намагається вдатися до негайних кроків, аби не дати балканському конфлікту запалати з новою силою.

У Пе­кі­ні дня­ми за­вер­ши­ла­ся зу­стріч мі­ніс­трів фі­нан­сів кра­їн Азій­сько-Ти­хо­оке­ан­сько­го еко­но­міч­но­го спів­ро­біт­ниц­тва. На по­ряд­ку ден­но­му бу­ли ак­ту­аль­ні пи­тан­ня кри­зи сві­то­вої фі­нан­со­вої сис­те­ми, яка пе­ре­жи­ває склад­ні тур­бу­лент­но­сті.

Впадають в око декілька визначальних тенденцій. По-перше, промислово розвинені країни світу не можуть забезпечити стабільні показники економічного зростання не в останню чергу через відносно високу ціну на енергоносії. Японія, країни Євросоюзу і США ведуть консультації з державами Перської затоки щодо можливості зменшення ціни на нафту.
Однак досягти цього непросто, оскільки нафтоносний Близький Схід перебуває у полоні незавершених арабських революцій. Днями атакам терористів було піддано нафтове сховище у Саудівській Аравії. Тож нафтовиробникам доводиться платити додаткову ціну за ризики безпеки не лише видобутку, а й збереження та транспортування нафти.

По­чи­на­ючи від XIV сто­літ­тя, ко­ли в Єв­ро­пі стрім­ко по­ши­рю­ва­ла­ся епі­де­мія чу­ми, яку про­зва­ли «чор­ною смер­тю», що унес­ла жит­тя май­же чвер­ті то­діш­ньо­го єв­ро­пей­сько­го на­се­лен­ня, де­фі­цит ін­фор­ма­ції за­ли­шаєть­ся мо­гут­нім сти­му­лом па­ніч­них очі­ку­вань. Від­то­ді ця сум­на іс­то­рія має тен­ден­цію ре­гу­ляр­но по­вто­рю­ва­ти­ся.

Зокрема, закінчення Першої світової війни стало приводом для поширення інформації про епідемію грипу, яка була восени 1918 року названа «іспанкою». У країнах, які воювали на той час, ще зберігалися цензурні обмеження в засобах масової інформації, внаслідок цього епідемія замовчувалася і профілактичні заходи для її запобігання не застосовувалися.
Натомість нейтральна під час Першої світової війни Іспанія не мала таких цензурних обмежень, тому й хвороба була названа на її «честь». Зрештою, епідемія грипу, яка тривала до весни 1919 року, унесла більше життів, ніж Перша світова війна.