Значна увага на зустрічі міністрів закордонних справ була приділена розвитку подій в Україні. Поки що з 28 країн — членів Євросоюзу завершили процедуру ратифікації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС лише шість: Болгарія, Латвія, Литва, Мальта, Словаччина, Румунія. Незважаючи на це, Євросоюз ухвалив політичне рішення щодо започаткування дії зазначеної Угоди з 1 листопада поточного року. Однак консолідуватися щодо стратегії і тактики у відносинах із Росією Євросоюзу ніяк не вдається.
Зокрема, Франція так остаточно й не відмовилася від передачі «Містралів» Росії, хоча офіційно пов’язує цю можливість із міцним миром на Донбасі. Захід продовжує закликати агресора до пошуку взаєморозуміння, за яке виставляється зовсім неприйнятна ціна.
У найближчому майбутньому Німеччина буде вимушена імпортувати більше газу й нафти, тому відмовляється від атомної енергетики, тоді як у Росії заплановано побудувати сорок нових атомних реакторів, щоб задовольнити підвищений попит на сировину в Євросоюзі й Китаї.
Євросоюз замінив Росію як ринок збуту українських товарів, але це стало можливо тільки за умов преференцій, які діють для України з боку ЄС, а не за жорстких правил ринкової конкуренції. У свою чергу, російський президент Володимир Путін робить ставку на сили дезінтеграції в Євросоюзі, що засвідчила його зустріч минулого тижня в Мілані з лідером партії «Ліга Півночі» Маттео Сальвіні. Кремль напередодні політично спекотної зими 2015 року намагається максимально мобілізувати свої групи впливу у кожній із країн — членів Євросоюзу та в Європейському парламенті.
Оптимістично налаштовані експерти вважають: якщо країни Євросоюзу виявлять солідарність та виконуватимуть рекомендації Єврокомісії щодо інтенсивного застосування наднаціональних важелів регулювання енергетичного ринку, то вони зможуть пережити непросту зиму 2014–2015 років без російського газу. Тим паче що Володимир Путін за підсумками минулої тижневої зустрічі у Мілані відмовився постачати Україні газ у борг. Внаслідок цього стабільність транзиту російського газу до Європи залишається у зоні ризику.
Надто відмінно виглядають ціннісні засади, які учасники цих переговорів пропонують застосовувати до знаходження компромісу. Україна демонструє готовність діяти на газовому ринку за прозорими європейськими правилами, у той час як російська сторона продовжує використовувати тіньові зв’язки з європейськими політичними та бізнесовими елітами, наслідком чого стає навіть проникнення «Газпрому» до газових сховищ Німеччини. За такого розкладу сил дипломатичні баталії й надалі обіцяють бути цікавими.
Андрій МАРТИНОВ
