Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
На порозі — зима. А вона, на жаль, додає нам багато проблем, пов’язаних зі здоров’ям. Найчастіше більшість громадян стають жертвами гострих респіраторно-вірусних інфекцій, зокрема грипу.
Чи можна їм запобігти? Що потрібно для цього робити? На ці та інші запитання «ДУ» попросила відповісти Любов Владику — сімейного лікаря вищої категорії клініки амбулаторної допомоги Головного військово-медичного клінічного центру Міністерства оборони України.
— Найбільше з подібними проблемами ми стикаємося наприкінці осені — на початку зими, — говорить Любов Францівна. — Респіраторні захворювання провокуються багатьма вірусами, серед яких досить поширеним є грип — гостре вірусне захворювання дихальних шляхів з яскраво вираженим епідемічним характером розповсюдження.
— У чому його небезпека?
Для духовного та інтелектуального збагачення, оздоровлення людина прагне до сакральних (святих) місць, котрі, як правило, надзвичайно мальовничі і живописні та водночас заповідні. До таких місць, без перебільшення, можна віднести нерукотворні схили Канівського Придніпров’я, Шацькі озера, букові праліси Карпат... і багато-багато інших заповідних теренів України.
Виникає свого роду конфлікт між сакральним бажанням людини і святістю заповідної землі, охорона природних комплексів якої передбачена відповідним законодавством. Для збереження заповідних територій існують державного рівня природоохоронні заходи. До їх числа належить забезпечення (розробка і встановлення) диференційованого режиму охорони цих територій.
Наш співрозмовник — заслужений артист України Борис Лобода, лауреат Міжнародної премії «Тріумф».
Від 1978 року працює артистом розмовного жанру Національної філармонії України. В репертуарі артиста — твори українських, російських і зарубіжних письменників, власні літературні композиції, присвячені видатним літераторам і композиторам.
Паралельно Борис Лобода постійно бере участь у різних радіопередачах. Він озвучував тексти універсалів Центральної Ради, історичних праць Михайла Грушевського, Івана Крип’якевича, нариси про видатних українців (Івана Огієнка, Симона Петлюру, Євгена Коновальця, Петра Конашевича-Сагайдачного та багатьох інших).
У програмі «Поезія в’язнів сумління» каналу духовного відродження «Культура» задушевно-проникливо озвучував поетичні твори Миколи Руденка, Михтода Волинця, Володимира Косовського, Івана Світличного, у передачі «Золоті ворота» — сторінки багатостраждального життя колишнього політв’язня патріарха Володимира.
Чимало любителів театру хотіли б заглянути за куліси і побачити, які актори насправді в житті, чим їхні реальні обличчя відрізняються від образів, створених на сцені.
Саме таку унікальну нагоду наразі дає Київський театр «Актор», де режисер Григорій Зіскін нещодавно поставив виставу «Без вини винувата» за комедією відомого російського драматурга Миколи Коляди «Курка».
Назва п’єси походить від прізвиська молодої артистки-початківця — Курка. А розпочалася ця доволі смішна історія з того, що молода дівчина примудрилась одночасно відповісти взаємністю на залицяння двох поважних чоловіків — головного режисера та головного адміністратора театру... Цим порушила спокій провінційного театру, і, що найжахливіше, двох примадонн цього закладу культури. А ті, у свою чергу, вирішили серйозно провчити нахабне дівчисько.
У Державній художній середній школі імені Тараса Шевченка почала діяти військова документально-речова виставка «Герої не вмирають».
На ній представлено особисті речі бійців, що полягли на полі бою, зброя, унікальні історичні фото. Виставку організувала школа за підтримки Міністерства культури України, Національного військово-історичного музею України, Міжнародної асоціації дослідників фортифікації «Цитадель».
Одна з учениць цієї школи у своїй листівці до бійця АТО написала: «Любий воїну! В той час, коли ти кожну хвилину ризикуєш своїм життям, я ходжу до школи, зустрічаюсь із друзями, радіючи життю. Цим усім я завдячую тобі. В ці важкі для країни дні ти став щитом між нами і війною».
Експонати представленої експозиції є свідченням подій, які відбувалися наприкінці серпня — початку вересня цього року в Луганський та Донецькій областях. Експозицію виставки відкривають фотографії рідних співробітників школи, яких вони втратили під час нинішньої війни. Два імені вписано в Книгу пам’яті школи.
Два тижні тривав у Києві Перший фестиваль італійського музичного бароко в Україні, організований із нагоди головування Італії в Раді Європейського Союзу, який подарував столичним шанувальникам класичної музики унікальну можливість почути практично невідомі твори епохи бароко у виконанні італійських та українських митців.
Організований з ініціативи та за підтримки Посольства Італійської Республіки в Україні та Італійського інституту культури в Україні за сприяння Візового центру Італії в Києві цей фестиваль розпочався у Колонному залі імені М. Лисенка Національної філармонії України виступом ансамблю АССАDEMIA BIZANTINA у складі шести музикантів із міста Равенна. Під орудою диригента Стефано Монтанарі, який до того ж грав на скрипці, цей камерний колектив подарував слухачам хвилини високого натхнення, блискуче виконавши незнайомі у нас твори Арканджело Кореллі, Антоніо Вівальді, П’єтро Антоніо Локателлі.
Молоді люди зазвичай сповнені енергії, однак роблять багато помилок. Старше покоління має значний досвід, проте не має сили, а часом і бажання, аби щось змінити. Проте є у людському житті період, коли вже є досвід, але ще є сили й прагнення зробити щось хороше.
Саме такий період наразі у житті однієї з провідних актрис Київського академічного театру «Колесо» Валентини Бойко, яка нещодавно відзначила ювілей.
Раніше учнів київських шкіл часто водили до театрів, щоб змалечку прищепити їм любов до прекрасного. Так Валентина, яка лише починала навчання у школі, вперше відвідала Київський театр юного глядача, де побачила вистави «Снігова королева» і «Попелюшка», які справили незабутнє враження на все життя.
Уже навчаючись у старших класах, передивилася багато вистав різних театрів, найбільше припали до душі спектаклі столичних драматичних театрів імені Івана Франка та Лесі Українки. У цей же час відвідувала піонерський театр при заводі «Більшовик». Отож питання вибору професії не стояло.
Якщо не брати до уваги події в зоні АТО та стрімке падіння гривні, у суспільстві нині немає, мабуть, найгарячішої теми, ніж опалення квартир і будинків узимку. Налякані відвертими заявами політиків про нестачу газу в засіках батьківщини, попередженнями про раптове відключення електрики та песимістичними передбаченнями різного штибу вітчизняних оракулів щодо перебоїв з опаленням або взагалі його відсутністю, прості люди жваво роблять прогнози про те, як Україна переживе зиму, котра вже постукала у двері...
Вони невтішні, адже наші співвітчизники вже звикли не вірити владі та про всяк випадок готуватися до найгіршого. Навіть тоді, коли їх запевняють, що все буде добре. У переліку найгіршого не останнє місце відведено проблемі з опаленням житлових будинків цієї зими. Люди побоюються, що комунальники робитимуть це про людське око, заощаджуючи газ.
У тому, що винесено у заголовок цієї публікації, йдеться не взагалі про два різних типи космічних ракет-носіїв — «Дніпро» та «Антарес», а про два конкретних їхніх пуски, які відбулися наприкінці жовтня і у першому тижні листопада нинішнього року.
Японські супутники на українській ракеті
Один із цих стартів — пуск конверсійної ракети «Дніпро», розробленої українськими фахівцями конструкторського бюро «Південне», що в Дніпропетровську, й виготовленої в тому ж місті на виробничому об’єднанні «Південний машинобудівний завод» у кооперації з іншими українськими та російськими підприємствами.
Ця ракета-носій, чий успішний пуск, здійснений за програмою діяльності міжнародної космічної компанії «Космотрас», відбувся 6 листопада 2014-го, стартувала з бази «Ясний», що в Оренбурзькій області Росії, і вивела на навколоземну орбіту п’ять японських космічних апаратів.
Україна входить до першої десятки держав із розвинутою ядерною енергетикою. На чотирьох АЕС експлуатуються 15 енергоблоків потужністю 13 835 МВт, які забезпечують виробництво майже половини електроенергії країни. Провідна роль атомної галузі збережеться в нашій енергетиці і у майбутньому, стверджують експерти. Влітку 2011 року українські атомники були прийняті до Європейського ядерного форуму (FORATOM), що дає можливість спільно з європейськими колегами захищати й просувати наші інтереси на ринку Європи.
У 1996 році було створене державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Його основне завдання — збільшення виробництва електроенергії за умови постійного підвищення безпеки експлуатації енергоблоків, а також поліпшення енергозабезпечення народного господарства і населення, завершення ринкових перетворень в електроенергетиці й підвищення ефективності роботи АЕС на оптовому ринку електроенергії.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».