1-го груд­ня в Ки­єві роз­по­ча­ли­ся зйом­ки ук­ра­їн­сько­го ху­дож­ньо­го філь­му «Те­пер я бу­ду лю­би­ти те­бе» ре­жи­се­ра Ро­ма­на Шир­ма­на, по­ві­дом­ляє i-pro.kiev.ua.

У перший знімальний день на знімальному майданчику за адресою вулиця Вернадського, 32, була проведена сакральна кінематографічна акція — розбивання тарілки за участі акторів Богдана Бенюка та Ольги Сумської, виконавців ролей чоловіка та дружини у цій стрічці.
Лауреат першого конкурсного відбору для формування Програми виробництва та розповсюдження національних фільмів — іронічна комедія «Тепер я буду любити тебе» була запущена у виробництво Державним агентством України з питань кіно ще 2011 року, але українська компанія «Інтерфільм» на той час втратила фінансового партнера, якого лише нещодавно знайшла в особі грузинської кінокомпанії Artizm.

Не­що­дав­но за­вдя­ки фес­ти­ва­лю гру­зин­сько­го кі­но укра­їн­ці змог­ли озна­йо­ми­ти­ся з но­вим кі­не­ма­то­гра­фіч­ним мис­тец­твом брат­ньої кра­їни. Це вже де­ся­тий кі­но­фес­ти­валь, ор­га­ні­зо­ва­ний за під­трим­ки мі­ніс­терств куль­ту­ри Ук­раї­ни та Гру­зії, Все­ук­ра­їн­сько­го гро­мад­сько­го об’­єд­нан­ня «Ге­ор­гія» і Асо­ці­ації гру­зи­нів в Ук­раї­ні, По­соль­ства Гру­зії.

Цьогоріч його організатори вирішили охопити більше регіонів нашої країни, тож мешканці Києва, Одеси, Херсона, Дніпропетровська, Сум, Полтави змогли побачити найкращі картини, зняті в Грузії, які стали переможцями престижних фестивалів і конкурсів. Окрім того — відреставровані улюблені фільми, популярні й до сьогодні.
Грузинський кінематограф має велику історію, своє пізнаване обличчя, свій почерк у світовому кінематографі. Нині Грузія, як і Україна, переживає нелегкі часи. Двадцять відсотків її території окуповано російськими військами, які відтяли Абхазію та Південну Осетію, за 40 км від Тбілісі розташовані війська загарбників. Але життя триває. Незважаючи на складну економічну ситуацію, Грузія підтримує свій кінематограф завдяки спеціальній програмі та Державному кінематографічному центру.

У нашій столиці залишилося небагато місцин, де й досі можна відчути неповторний дух старого Києва. Зрозуміло, насамперед згадується Поділ з його невеличкими старенькими будиночками і затишними двориками: мальовнича натура, яка поступово зникає посеред новобудов, але, безумовно, заслуговує на відображення у художніх творах.
Старовинному Подолу присвячений цикл живописних полотен київського художника Юрія Вакуленка. Його персональна виставка під назвою «Таємничий нічний Поділ» нещодавно відкрилась у галереї «Мистецька збірка» на Терещенківській.
Художник розповідає: «Відносно нещодавно я оселився на Подолі, в будинку, що має більш як столітню історію. День за днем, повертаючись додому, я пізнавав усе нові й нові таємниці древнього Подолу. Інколи я виходив на вулицю пізно ввечері і зазирав у найтемніші і найтаємничіші місцинки, відкриваючи для себе старі будинки, які вночі оживають і сяють внутрішнім світлом, витісняючи з мапи і розчиняючи в темряві схематичні і безликі новобудови».

Не мож­на зви­ну­ва­чу­ва­ти Шіл­ле­ра чи Ге­те в то­му, що Ні­меч­чи­ні до­ве­ло­ся пе­ре­жи­ти фа­шизм. Так са­мо До­сто­єв­ський, Тол­стой чи Пуш­кін не мо­жуть від­по­ві­да­ти за дії сьо­го­час­них крем­лів­ських вож­дів. Це доб­ре ро­зу­мі­ють в ук­ра­їн­ських те­ат­рах, де про­дов­жу­ють ста­ви­ти ро­сій­ську кла­си­ку. А не­що­дав­но Олек­сандр Ка­ту­нін вті­лив на сце­ні Ки­їв­сько­го ака­де­міч­но­го дра­ма­тич­но­го те­ат­ру на По­до­лі ко­ме­дію Олек­сан­дра Ос­тров­сько­го «Ліс».

П’єса «Ліс» була написана у 1870-му, а через рік відбулася її перша прем’єра в Александрійському театрі (Петербург). Після цього комедію багато разів ставили як у Росії, так і за кордоном, вона була перекладена на різні мови, в тому числі й українську. Серед українських сценічних прочитань «Лісу» варто відзначити постановку 1938 року Харківського драматичного театру імені Тараса Шевченка, де грали уславлені актори Мар’ян Крушельницький та Данило Антонович, а також виставу Одеського українського театру, здійснену в 1940 році. Наразі ж постановки легендарної п’єси дочекалася і столиця.