Роз­мо­ви про ви­ве­ден­ня віт­чиз­ня­но­го біз­не­су з «ті­ні», а за­од­но за­мі­ну роз­ра­хун­ків у «кон­вер­тах» із най­ма­ни­ми пра­ців­ни­ка­ми на офі­цій­ну зар­пла­ту то­чать­ся три­ва­лий час. Ме­то­дів і за­со­бів бо­роть­би про­по­нує­ть­ся чи­ма­ло, ось тіль­ки ре­зуль­тат — ну­льо­вий. Бю­джет не­до­от­ри­мує міль­йо­ни по­дат­ків, а мі­зер­ні пен­сії за­ли­шаю­ть­ся на то­му ж рів­ні че­рез не­спла­ту стра­хо­вих внес­ків.

Врештірешт, сталося так, що 6 мільйонів українців, які чесно працюють, утримують 12,5 млн пенсіонерів. Арифметика, якою поділився міністр соціальної політики Андрій Рева з агентством УНІАН, вражає. За статистикою, у нас 26 млн осіб працездатного віку, які запросто могли б утримувати згадану вище кількість пенсіонерів.
Однак реально працюючих налічується лише 16 млн, із них тільки 10 млн сплачують ЄСВ. Причому з цієї кількості 4 млн отримують мінімальну зарплату.

Впро­довж 2014–2015 ро­ків ук­ра­їн­ська еко­но­мі­ка та бан­ків­ська сис­те­ма прой­шли най­глиб­шу кри­зу ча­сів не­за­леж­но­сті, кон­ста­ту­ють екс­пер­ти. Во­на бу­ла обу­мов­ле­на вій­сь­ко­вим кон­флік­том на Дон­ба­сі, анек­сією Кри­му, мас­штаб­ним струк­тур­ним дис­ба­лан­сом, який фор­му­вав­ся впро­довж остан­ньо­го де­ся­ти­літ­тя.

Додатковим джерелом проблем стало те, що банківський сектор тривалий час залишався без належного регулювання й ефективного нагляду. Тож стрімко зросла кількість фінустанов, які не збиралися займатися класичним фінансовим посередництвом і розглядались акціонерами лише як інструменти фінансування пов’язаних бізнесів.
Негативну роль у погіршенні фінансового стану банків відіграла правова незахищеність кредиторів. Реструктуризація фінсектора та перезапуск банківської системи, що проходить нині, викриває багато фундаментальних проблем і засвідчує надвисоку вартість для економіки зволікань із прийняттям соціально непопулярних, але необхідних рішень, кажуть у НБУ.

Ни­ні до скла­ду Пів­ніч­но­ат­лан­тич­но­го аль­ян­су вхо­дять 29 кра­їн сві­ту. Ук­раї­на піс­ля про­го­ло­шен­ня Не­за­леж­но­сті теж не­од­но­ра­зо­во за­яв­ля­ла про ба­жан­ня по­пов­ни­ти йо­го ла­ви, але да­лі слів спра­ва не пі­шла.
Чо­му? Ко­ли аль­янс на­да­ва­ти­ме і чи вза­га­лі на­да­ва­ти­ме нам більш ефек­тив­ну до­по­мо­гу у про­ти­сто­ян­ні пу­тін­ській Ро­сії? Що дав са­міт НАТО, який від­був­ся у Вар­ша­ві, на­шій кра­їні?
Від­по­віс­ти на ці та ін­ші за­пи­тан­ня ко­рес­пон­дент «ДУ» по­про­сив Ва­ди­ма Гре­ча­ні­но­ва — ге­не­рал-майо­ра у від­став­ці, пре­зи­ден­та Ат­лан­тич­ної Ра­ди Ук­раї­ни — гро­мад­ської ор­га­ні­за­ції, яка ба­га­то зро­би­ла для на­бли­жен­ня на­шої кра­їни до НА­ТО.

Ту­реч­чи­на про­дов­жує до­ла­ти на­слід­ки пут­чу вій­сь­ко­вих, який во­ни здійс­ни­ли 15–16 лип­ня. Пре­са жва­во об­го­во­рює при­чи­ни про­ва­лу за­ко­ло­ту та пе­ред­умо­ви йо­го мож­ли­во­сті. За­со­би ма­со­вої ін­фор­ма­ції зав­жди до­сить ре­тель­но сте­жи­ли за не­прос­ти­ми від­но­си­на­ми між Ре­дже­пом Ер­до­га­ном та ар­мією.

Ця історія розпочалася ще за часів перемоги його партії на виборах 2000 року та формування нею уряду. Вже за п’ять років відбулася хвиля арештів серед військових, які були звинувачені у спробі підготовки державного перевороту. Чимало з них досі відбувають ув’язнення.
Початок світової економічної кризи 2008 року ще більше загострив відносини Ердогана і турецької армії: готуючись пересісти у президентське крісло, він підстрахувався від чергової змови.