Од­нак про­ти­річ­чя тут не­має. Згід­но з пра­во­слав­ним учен­ням свя­ті угод­ни­ки, які в ду­хов­но­му сві­ті жи­ві, ли­ше під­си­лю­ють на­ші мо­лит­ви, звер­не­ні до Бо­га. «...Мо­літь­ся один за од­но­го, щоб вам уздо­ро­ви­тись. Бо ду­же мо­гут­ня рев­на мо­лит­ва пра­вед­но­го!» У цьо­му зв’яз­ку важ­ли­во зна­ти іс­то­рію свя­то­го, до яко­го звер­та­єш­ся і про­сиш до­по­мог­ти в мо­лит­ві до Бо­га.
Згідно з церковним переданням великомученик і цілитель Пантелеймон народився в місті Нікомидії в сім’ї знатного язичника Євсторгія. Мати його Єввула була християнкою. Вона хотіла виховати сина в християнській вірі, але померла, коли майбутній великомученик був ще юним отроком. Батько віддав Пантолеона (таким спочатку було його ім’я) в початкову язичницьку школу, закінчивши яку юнак почав навчатися лікарському мистецтву у знаменитого в Нікомидії лікаря Євфросина, і став відомий імператору Максиміану (284–305), який захотів бачити його при своєму дворі.
У той же час у Нікомидії таємно проживали священномученики пресвітери Єрмолай, Єрмип і Єрмократ, що вціліли після спалення 20 тисяч християн у Никомидійській церкві в 303 році. Одного разу пресвітер покликав юнака до своєї оселі і розповів про християнську віру. Після цього Пантолеон щодня відвідував священномученика Єрмолая.
Якось юнак побачив на вулиці укушену єхидною мертву дитину. Пантолеон почав молитися Господу Ісусу Христу про воскресіння померлого. Він твердо вирішив, що у разі виконання його молитви стане послідовником Христа і прийме хрещення. Дитина ожила, а єхидна розлетілася на шматки на очах у Пантолеона.
Після цього чуда Пантолеон був охрещений святим Єрмолаєм з ім’ям Пантелеймон (всемилостивий). Коли батько святого побачив, як син зцілив сліпого, закликавши ім’я Ісуса Христа, то увірував і хрестився разом із прозрілим сліпим.
Після смерті батька святий Пантелеймон присвятив своє життя стражденним, хворим, убогим і жебракам. Він безоплатно лікував усіх, хто звертався до нього. Залишивши інших лікарів, жителі почали приходити тільки до Пантелеймона.
Із заздрощів лікарі донесли імператору, що святий Пантелеймон лікує християнських в’язнів. Максиміан умовляв святого спростувати донос і принести жертву ідолам, але Пантелеймон визнав себе християнином і на очах імператора зцілив слабого іменем Ісуса Христа. Розгніваний Максиміан стратив оздоровленого, що прославив Христа, а самого святого віддав на жорстокі тортури.
Великомученика кинули на розтерзання диким звірам у цирку. Але звірі лизали його ноги і відштовхували один одного, намагаючись торкнутися руки святого. Глядачі піднялися з місць і почали кричати: «Великий Бог християнський!» Розлючений Максиміан наказав воїнам рубати мечами всіх, хто славив ім’я Христове, а великомученику Пантелеймону повелів відрубати голову.
Коли мученику відсікли голову, із рани потекло молоко. Оливкове дерево, до якого був прив’язаний святий, на момент його смерті вкрилося плодами. Багато присутніх при страті увірували в Христа. Тіло святого, кинуте у вогонь, залишилося неушкодженим і було поховане християнами (305 р.).
Святі мощі великомученика Пантелеймона частинками розійшлися по всьому християнському світу: чесна глава його перебуває нині в Афонському монастирі в ім’я великомученика Пантелеймона.
Пантелеймон-цілитель шанується Православною церквою як грізний святий, покровитель воїнів. Ця сторона шанування розкриває його перше ім’я — Пантолеон, що означає «лев у всьому». Друге ім’я, дане при хрещенні, — Пантелеймон, тобто «всемилостивий», розкривається із шанування великомученика як цілителя. У західних християн він вважається покровителем лікарів.
Православною церквою ім’я святого великомученика і цілителя Пантелеймона закликається також при здійсненні таїнства соборування, освячення води і в молитві за немічного.
У XIV ст. в Україні св. Пантелеймона ще називали Палієм. Селяни глибоко шанували пам’ять Палія і остерігалися братися в день його пам’яті за будь-яку роботу, щоб він не побив за це громом. У давнину на Пантелеймона особливо боялися грози і вважали, що «хто на Палія працює, у того гроза спалить хліб».
Укрінформ