Помітною подією року в Євросоюзі стали травневі 2019 року вибори депутатів Європейського парламенту. Лівоцентристи і правоцентристи зберегли більшість, а європейські скептики так і не здобули вирішального голосу у процесі вирішення долі європейської інтеграції.
 Наприкінці року почав працювати новий склад Європейської комісії на чолі з німкенею Урсулою фон дер Ляйєн. Стратегічним пріоритетом виконавча влада Євросоюзу обрала екологічну модернізацію економіки Євросоюзу, аби запобігти подальшим негативним кліматичним змінам.
 Також 2019 рік позначився соціально-політичною нестабільністю у деяких країнах Євросоюзу. В Австрії за результатами позачергових вересневих виборів уперше в політичній історії цієї альпійської країни почали формувати коаліцію правоцентристи з Австрійської народної партії на чолі з Себастьяном Курцем та Австрійська партія зелених. Утім, до кінця року цей процес так і не закінчився.
 Натомість в Іспанії у квітні та листопаді двічі поспіль відбулися позачергові вибори до кортесів. Але сформувати стабільну коаліцію політичні сили країни до кінця року теж не змогли. Внаслідок цього загострилися проблеми з каталонськими сепаратистами, які виступають проти жорсткого покарання своїх активістів та наполягають на незалежності.
 Завершення року посприяло визначенню з долею виходу Великої Британії з Євросоюзу. Британці 12 грудня 2019 року проголосовували на позачергових виборах до палати громад, де переконливу більшість здобули консерватори — прихильники ратифікації Угоди про умови виходу з Євросоюзу.
 Після цього основною турботою Євросоюзу стало зміцнення внутрішньої консолідації країн-членів, аби запобігти посиленню скептичних настроїв щодо європейського проєкту.
 А от серед балканських країн зберігаються оптимістичні настрої щодо просування у напрямку європейської інтеграції. Завдяки таким тенденціям Греція і Македонія домовилися про зміну назви останньої на «Північну Республіку Македонія». У грудні 2019 року Україна і Північна Республіка Македонія підписали Угоду про безвізовий режим для громадян обох країн.
 Упродовж 2019 року не сталося замирення між грецькою і турецькою громадами Кіпру. Натомість влада грецької частини Кіпру прийняла рішення щодо позбавлення громадянства осіб, які його отримали за інвестицію у кіпрську економіку.
 Однак Кіпр внаслідок цього все ще не втратив статусу офшорної зони, хоча Євросоюз і вимагає уніфікації податкових норм і правил для всіх своїх країн-членів.
 Дипломатичним скандалом року стала пропозиція президента США Дональда Трампа викупити у Данії острів Гренландія, де жваво поводиться китайський капітал. Причому острів продовжує відігравати ключову роль у процесі контролю комунікацій Північного морського шляху акваторією Арктики.
 Але Данія поки що відмовилася продавати Гренландію Сполученим Штатам Америки, натомість Копенгаген розблокував процес будівництва у своїх територіальних водах другої черги газопроводу «Північний потік».
 У жовтні 2019 року національно-консервативна партія «Право і справедливість» удруге поспіль виграла вибори до Сейму Польщі. Така політична стабільність дала можливість Польщі зберегти лідерські позиції серед країн Євросоюзу за обсягами іноземних інвестицій та темпами економічного зростання.
 Не в останню чергу це сталося завдяки українським трудовим емігрантам до Польщі. Офіційна кількість трудових мігрантів з України до Польщі досягла майже двох мільйонів осіб. Внесок вихідців з України у зростання польського валового внутрішнього продукту дав можливість відмовитися від проєкту збільшення пенсійного віку для поляків.
Протягом року гучними були розмови про надзвичайну кліматичну ситуацію. Екологічна активістка Грета Тунберг навіть стала людиною цього року за версією журналу «Тайм». Кліматологи визнали 2019 рік найжаркішим за усі роки спостереження. Але між Євросоюзом і США зберігаються серйозні розбіжності щодо системних зусиль, спрямованих на запобігання подальшим негативним змінам клімату.
2019-й виявився доленосним для багатьох нових незалежних держав. У березні 2019 року пішов у відставку перший президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв. Він зберіг певний вплив на кадрову політику та на визначення стратегії розвитку Казахстану за нового президента Касіма-Жомарта Токаєва. Серйозними викликали для нового глави держави стали заворушення, пов’язані з невдоволенням казахів посиленням економічного впливу Китаю.
 У червні 2019 року від влади у Молдові за тактичної згоди Росії, Євросоюзу і США був усунений олігарх Влад Плахотнюк. Була створена «політично-неприродна» коаліція соціалістів і ліберальних проєвропейських політичних сил.
 Але вона виявилася нестійкою і перехідною, в результаті чого у грудні 2019 року влада цілком перейшла до соціалістів на чолі з президентом Ігорем Додоном. Загалом у замороженому стані перебував процес урегулювання придністровського конфлікту.
 У грудні 2019 року Росія повернула Україні моряків і катери, захоплені у листопаді 2018 року в акваторії Керченської протоки. Водночас Кремль поєднав питання врегулювання на Донбасі з проблемами підготовки нової угоди про умови транзиту російського газу в Європу українською газотранспортною системою.
 Причому передумовою укладання газової угоди було відкликання українських позовів до «Газпрому», які розглядають міжнародні арбітражні суди. Тож конструктивного діалогу з Кремлем знову не вийшло, що змусило Євросоюз і США продовжити політику стримування Росії економічними санкціями.
Російські спецслужби переключили увагу зі звинувачень російських хакерів у втручанні в президентські вибори в США у листопаді 2016 року на «український слід» у зв’язках з істеблішментом Демократичної партії.
 Це послужило приводом для демократів ініціювати у грудні 2019 року в палаті представників Конгресу США процедуру імпічменту президенту Дональду Трампу. Це стало пробою сил основних політичних партій США напередодні старту президентських перегонів 2020 року.
 Натомість канадці вже дали на виборах оцінку своїй владі. За результатом жовтневих 2019 року виборів у Канаді при владі залишилися ліберали на чолі з Джастіном Трюдо. Ця подія стала помітною з точки зору підтримки Канадою на міжнародній арені курсу на пошук багатосторонніх рішень найскладніших міжнародних проблем.
 Також показово, що український вектор канадської зовнішньої політики залишився консенсусним між лібералами і консерваторами. Завдяки цьому у 2019 році запрацювала зона вільної торгівлі між Канадою і Україною.
 У квітні і вересні 2019 року двічі поспіль в Ізраїлі відбулися позачергові вибори, за результатом яких не вдалося сформувати стабільну правлячу коаліцію. Різні фракції ізраїльської політичної еліти не змогли досягнути ефективного компромісу щодо створення дієвого уряду.
 Причому якщо традиційно демаркаційною лінією політичного поділу було протистояння правих і лівих, то тепер розколотим виявився правий політичний спектр, а ліві внаслідок вимог поступок палестинцям узагалі позбулися шансів на входження до коаліційних урядів. Вихід із глухого кута ізраїльські виборці і політики шукатимуть уже наступного року.
 До цього спонукає складна військово-політична ситуація на Близькому Сході. Адже однією з найбільш резонансних подій 2019 року став фактичний вихід Ірану з режиму угоди 2015 року з ЄС, Росією і США щодо гарантування умов розвитку мирної ядерної програми Ірану. Адміністрація президента США Дональда Трампа звинуватила Тегеран у порушенні букви цієї угоди та запровадила жорсткі економічні санкції проти Ірану.
 Але це у 2019 році не перешкодило Тегерану реанімувати свою ядерну програму та фінансувати свою участь у сирійській та єменській війнах. Ціною такого навантаження на іранську економіку стали періодичні соціальні бунти, які поки що не привели до зміни правлячого в Ірані клерикального політичного режиму.
 Проте найбільш резонансною подією 2019 року на міжнародній арені стало продовження американсько-китайської торговельної війни. Вашингтон і Пекін перейшли від ударів митними і тарифними обмеженнями до опосередкованого зіткнення у Гонконгу.
 Впродовж другого півріччя 2019 року антикитайські протести у Гонконгу стали постійним інформаційним супроводом сучасних міжнародних відносин. Після прийняття Вашингтоном Акта про гарантії демократії у Гонконгу Пекін відповів забороною на діяльність на території КНР американських неурядових організацій.
 Крім того, прискорилося китайсько-російське політичне та економічне зближення. У грудні 2019 року було запущено в експлуатацію газопровід «Сила Сибіру». Також Москва і Пекін ведуть мову про російське технічне сприяння у розбудові китайської системи протиракетної оборони.
 У цьому сенсі 2019 рік ще більше загострив основні вектори міждержавних протиріч, унаслідок чого ускладнилися дипломатичні можливості для розв’язання найскладніших конфліктів.

Андрій МАРТИНОВ