У відповідь політична влада Сербії прийняла рішення не роздмухувати шпигунський скандал, зважаючи на особливий характер сербсько-російських відносин. Свідченням цього стали переговори 4 грудня 2019 року у Сочі прем’єр-міністра Сербії Александра Вучича та президента Росії Володимира Путіна.
Кремль намагається призупинити процес переговорів щодо можливого вступу Сербії до Євросоюзу і НАТО. Опитування незалежних соціологічних агентств засвідчують, що сербська громадська думка поділена щодо цих стратегічних питань. Хоча минуло 20 років від війни 1999 року за Косово, більше половини сербів продовжують критично ставитися до НАТО та перспектив співпраці з цієї організацією.
Більш прихильними є серби щодо перспектив вступу в Євросоюз. Однак переговорний процес фактично зупинено. Не в останню чергу тому, що Євросоюз наполягає на попередній вимозі — визнанні Сербією незалежності Косова.
Поки що у Белграді наголошують, що чимало країн Євросоюзу не визнали цього факту. Йдеться про країни Євросоюзу, які самі мають проблеми з територіальною цілісністю: Греція і Кіпр (суперечки з Туреччиною за Північний Кіпр), Румунія (проблема Молдови і Придністров’я), Іспанія (Каталонія і Басконія).
Попри це сербські націоналісти звинувачують уряд Александра Вучича у «тихій» підготовці референдуму з питання визнання незалежності Косова. Крім того, сербська дипломатія не може похвалитись успіхами у відкликанні рішень більшості країн — членів ООН щодо визнання незалежності Косово.
Власне косовська дипломатія докладає зусиль для розширення мережі своїх дипломатичних представництв. Лише на минулому тижні у німецькому Дюссельдорфі відкрили консульство Косова.
На цьому тлі за результатами сочинських переговорів Сербія і Росія декларували намір завершити розбудову газопроводу «Південний потік», збільшити обсяги торгівлі зброєю, продовжити координувати зусилля на міжнародній арені. Але найближчим часом Сербії доведеться робити вибір між своїм європейським майбутнім і «стратегічними відносинами» з Росією.