Але найбільші випробування нового складу уряду Євросоюзу попереду. Насамперед ідеться про врегулювання питання виходу Великої Британії з Євросоюзу. Після запланованих на 12 грудня позачергових виборів до палати громад може не вистачити часу до 31 січня 2020 року для завершення усіх правових процедур, аби запобігти хаотичному виходу без угоди.
Тож Європейській комісії доведеться пожертвувати різдвяними відпустками, щоб у тісному контакті з британськими європейськими скептиками врегулювати всі політично-правові колізії завершення процедури виходу Великої Британії з ЄС.
Актуальні соціологічні опитування поки що фіксують перевагу за кількістю голосів саме прихильників виходу, а не їхніх опонентів. Утім, візит до Лондона на саміт НАТО президента США Дональда Трампа може дещо відкоригувати ці показники, особливо якщо господар Білого дому у своєму скандальному стилі даватиме поради британським виборцям.
Крім британського іспиту, новому складу Європейської комісії доведеться мати справу з німецько-французькими розбіжностями. Президент Франції Емманюель Макрон останнім часом зробив чимало гучних заяв.
Зокрема, він анонсував «смерть мозку НАТО», заперечив проти подальшого розширення Євросоюзу за рахунок включення до складу об’єднаної Європи всіх балканських країн, виступив на підтримку російської пропозиції не поспішати з розміщенням ракет малої і середньої дальності в Європі.
Німецьке керівництво з усіх цих питань виявилося більш поміркованим. Чого не можна сказати про тенденції внутрішньополітичного життя Німеччини. Там після недавнього з’їзду Соціал-демократичної партії її нове керівництво виступає за перегляд тексту коаліційної угоди з християнськими демократами, що ставить під питання найближче майбутнє «великої коаліції».
Тож і Німеччина ризикує на початку 2020 року поринути у дострокову виборчу кампанію, за результатами якої вже зараз зрозуміло, що нову правлячу коаліцію з по-різному ідеологічно орієнтованих партій буде ще складніше сформувати.
Якщо до такої сумної картини додати внутрішньополітичну невизначеність в Іспанії та Італії, то новому складу Європейської комісії у спробі розробки стратегії розвитку процесу європейської інтеграції доведеться зважати на ризики посилення позицій європейських скептиків у найбільших за чисельністю населення країнах Євросоюзу.
Але найбільш негативно на Євросоюз впливає американсько-китайська торговельна війна. Загроза розширення її масштабу вже ставить перед ризиками світову економіку, а отже, й під сумнівом опиняються перспективи економічного зростання у зоні євро.
Тому на перший погляд очікуваний вихід з ЄС Великої Британії мав консолідувати європейських оптимістів, але останнім поки що не вдається переконати європейських скептиків у тому, що виходити з економічної кризи варто не за рахунок запровадження більшого протекціонізму, підкріпленого націоналізмом, а завдяки продовженню ліберальної торговельної політики.
Також Європейській комісії доведеться на початку 2020 року вирішувати питання продовження санкцій щодо російської економіки та можливого перегляду квот за Угодою про зону вільної торгівлі з Україною. Тож порядок денний діяльності нового складу Європейської комісії є дуже насиченим і амбіційним.