Незважаючи на кризу в молочній галузі, споживання деяких категорій молочної продукції на внутрішньому ринку 2016го зросло, зокрема кисломолочної. Збільшились обсяги виробництва сухого знежиреного молока і казеїну, що йдуть на експорт.
За словами Чагаровського, до першої десятки виробників молочної продукції входять і мультинаціональні компанії: вони випускають 58,2% молочки, яка відповідає міжнародним стандартам якості. Це змушує вітчизняних виробників краще працювати, турбуватися про якість, бути конкурентоспроможними.
Та у них є фінансові проблеми, пов’язані із зобов’язаннями перед банками. Якщо зуміють їх розв’язати, стабільно працюватимуть у 2017му. До другої десятки входять лише вітчизняні компанії, трьом треба реструктуризувати банківські кредити, інакше можуть поповнити лави аутсайдерів.
У третій десятці — стабільні підприємства, які не відчувають падіння виробництва. Тут з’явились і нові гравці, які впевнено стартували й непогано почуваються на ринку, відвойовують нові позиції.
Нині ж двадцять переробників тримають 80% молочного ринку. У 2017му, вважає В. Чагаровський, відбуватиметься перерозподіл ринку, почнеться процес активних поглинань і купівлі слабших компаній сильнішими.
Нинішній рік починався з парадних реляцій — десять вітчизняних компаній отримали дозвіл на експорт молочки до ЄС. Але при цьому їм дали мізерні квоти. Європейці дозволили продавати на своїх ринках лише 8 тис. т незбираного молока, 1,5 тис. т масла та стільки ж сухого молока.
Тож говорити про завоювання євроринку смішно. Є лише разові контракти, зокрема у «Молочного альянсу» на поставку молочки до Болгарії. Експорт продукції з незбираного молока порівняно з торішнім упав на 60%, бо Молдова ввела квоти для наших молочарів. Натомість експорт казеїну та сухого молока зріс. Чимало компаній мають непогані потужності з їх виробництва, застосовують нові технології.
Були часи, коли ціни на наше молоко були нижчими за європейські, згадує Вадим Чагаровський. Тож можна було більше виробляти сухого молока й продавати за кордон суттєві партії. У березні 2016го ціни на сире молоко в Україні стрімко зросли. Це дає надію виробникам на прибуток.
А от переробники, орієнтовані на внутрішній ринок, можуть бути у мінусі, адже купівельна спроможність українців низька. Конкурувати з іноземними виробниками складно, бо ціни на молочну сировину у єврокраїнах нижчі за наші (лише в Угорщині майже такі ж).
До того ж базові показники молока у нас і в Європі різні: там жирність — 3,8%, білок — 3,4%, в Україні — 3,4% та 3%. Тож переробникам і виробникам, вважає Чагаровський, треба узгоджувати базові показники вітчизняного молока з європейськими. Важливо домовлятись і про прогнозовані ціни на молочну сировину.
Міфи
Вадим Чагаровський переконаний, що нам треба відмовитися від міфів. Зокрема, про те, що у нас виробляється близько 11 млн т молока. Зараз є лише 7,5–8 млн т (індустріального молока, яке відповідає вимогам ЄС, — 2,7 млн т і 5 млн т — від населення, його якісні показники не дотягують до євростандартів).
Міф № 2: із підписанням Угоди про асоціацію з ЄС відкриються молочні ринки для наших виробників, і вони суттєво збільшать експорт. Євросоюз виділив для молочарів мізерні квоти. Лише сир не квотував, бо його в Європі не їстимуть, у тамтешніх мешканців інші сирні вподобання. Тож треба забути про молочний ринок ЄС і опановувати інші ринки збуту.
Це складно, бо щоб випускати якісну продукцію, треба модернізувати виробництво, але на це не вистачає грошей. Можна звернутися за досвідом до білоруського підприємства «Савушкін продукт». Воно — єдине на теренах СНД здатне постачати молочку до Європи. Рішення про відкриття євроринку для наших компаній — більше політичне, ніж економічне.
Міф № 3: влада у 2014–2015 роках багато зробила для підтримки й розвитку тваринництва. Нічого не зробила, вважає В. Чагаровський, навіть скасувала спецрежим оподаткування та дотаційні схеми. В умовах кризи держава не підтримувала ні молочну, ні тваринницьку галузь.
В Європі ж ефективно діє експортна субсидія — якщо підприємство експортує продукцію, отримує додаткові кошти на розвиток. У нашій країні варто ввести аналогічний механізм, від цього буде значний ефект.
Міф № 4: через закриття російського ринку в Україні зменшилося виробництво молочної продукції. Сьогодні наш сир везуть у Росію через Молдову, Сербію, Білорусь, Казахстан, опановують контрабандні шляхи.
Міф № 5: українське молоко — найдешевше в Європі. Це не так.
Якщо відмовитися від цих міфів, можна розробити ефективну програму розвитку тваринницької та молочної галузі.
Що да­лі?
Виробники й переробники молока мусять домовитися про ціноутворення на молочну сировину, наголошує Вадим Чагаровський. Підприємства мають стати прозорими, відкрити свої рахунки, підвищити продуктивність. Завдяки відкритості можна разом вийти з кризи. Зараз немає річних контрактів на постачання молочної сировини переробникам, а вони б дали змогу переробним заводам прогнозувати свої бюджети.
Аби вирішити проблему сезонного падіння цін, варто задіяти держмеханізм інтервенцій молока і зняти його надлишок на ринку. Така успішна практика була у 2010 році. Зараз виробники диктують ціни на молоко, у березні диктат перейде до переробників.
Тож треба домовлятися про розумні ціни, удосконалювати процес промислового виробництва молока, зменшувати собівартість, підвищувати продуктивність, модернізувати виробництво.
Аби отримувати якісне молоко у господарствах населення, людям треба об’єднуватись у виробничі кооперативи. Нині переробники купують у населення молочну сировину задешево, аби компенсувати високі ціни для сільгоспгосподарств.
За чинним законом кооперативи можуть створювати лише фізособи, а юрособам разом із ними об’єднуватись у кооперативи закон не дозволяє. Тож уже підготовлені зміни до Закону «Про кооперацію», які усунуть такі недоречності.
Сьогодні тваринництво розвивається в агрогосподарствах за рахунок рослинництва. Необхідно, вважає В. Чагаровський, унормувати кількість поголів’я великої рогатої худоби на гектар оброблюваної землі. Якщо аграрій не хоче займатися тваринництвом, нехай платить певну суму до бюджету. Держава віддасть гроші тим, хто хоче розвивати тваринництво.
В. Чагаровського турбує й хаос у нормативнотехнічній базі. Зокрема, те, що Інститут продресурсів розробляє держстандарт на згущене молоко з рослинними добавками. Хоча це мало б називатися технічними умовами.
Нещодавно влада скасувала регулювання цін на соціально значущі продукти харчування на три місяці, але вибрала невдалий час, коли традиційно зростають ціни на харчі. Тож незабаром почнуться дискусії про доцільність повернення держрегулювання. При цьому забуватимуть про те, що ціни диктує ринок. Варто було скасувати держрегулювання цін не на три місяці, а на рік, тоді можна проаналізувати коливання цін.
Мо­лоч­на Бі­ло­русь
За словами начальника головного управління Міністерства сільського господарства та продовольства Республіки Білорусь Олексія Богданова, нині Білорусь лідирує у світі за виробництвом молока на душу населення — 743 кг. За цим показником вона випереджає всі країни світу, навіть надто молочні Нідерланди.
Білорусь може повністю забезпечити своїх громадян молочною продукцією і багато її експортувати, хоча зростати було важко — за п’ять років виробництво молока додало лише 6%. Позаторік нарощувати обсяги завадила засуха, торік погода допомагала цьому.
У країні діє програма розвитку молочної галузі до 2020 року, в якій передбачено збільшення виробництво молока до 9,7 млн т. Щороку треба додавати 4–5%, цьогоріч очікується +2%. Нині білоруська корова дає за рік 4700 кг молока. Акцент у програмі не на збільшенні поголів’я корів, а на підвищенні їх продуктивності. Генетичний фонд дозволяє довести річні надої до 9–9,8 тис. кг.
Білорусь експортує 59% своєї молочки в 24 країни, майже все сухе молоко вивозиться, за кордоном продається 92% сироватки, 78% сирів. У наступному році планується збільшити експорт цільного молока на 4,2%, сирів — на 7%, сухого молока — на 2%, більше виробляти масла.
За експортом вершкового масла Білорусь посідає третє місце у світі (88 тис. т). Четверте місце країна утримує за експортом сиру, третє — сироватки, п’яте — за продажем сухого молока. Такі позиції Білорусь хоче зберегти й зміцнити
Торік за експортовані 4,2 млн т молочки виручили 1,8 млрд дол. В основному білоруська молочна продукція експортується до Росії та країн СНД — вони недалеко, логістика хороша. 2015го виробництво молочної продукції збільшилось, а ціни на її основні види не зростали. Цьогоріч вони трохи підскочили разом з обсягами виробництва. Моніторингом цін займається спецкомісія при Міністерстві сільського господарства.
Нині білоруські молочні ціни вищі за світові. За прогнозами експертів, попит на молоко у світі зростатиме, а за ним і ціни. Білоруські молочарі намагатимуться зберегти старі традиційні ринки й шукатимуть нові в Середній Азії, Африці, планують завоювати непростий євроринок.
Найбільший імпортер білоруської молочки — Росія нині активно розвиває свою молочну галузь. Сільгоспдотації у 256 млрд рублів невдовзі дадуть непогані молочні результати, і росіяни витиснуть білорусів зі свого ринку.
Білоруські молочники конкурують на світових ринках з українськими, продукція яких дешевша. Донедавна білоруси активно постачали молочку в Україну. Позаторік і торік товарообіг упав, цьогоріч взаємна торгівля між країнами знову активізувалась. Але Білорусь поставляє до України товарів на 2 млн дол., Україна — вдесятеро більше, але в основному сировину. Білорусь планує нарощувати поставки молочки до України, адже поступово українська економіка відновлюється, тож купівельна спроможність зростатиме.
У Білорусі діє стратегія розвитку молочної галузі до 2030 року, в якій планується експортувати 30% молочки до Євразійського економічного союзу, 30% — до ЄС, 30% — до інших країн. Влада орієнтує виробників на диверсифікацію експорту, і ті вже активно опановують китайський ринок. Китай зацікавлений у білоруській молочці, тож уже сертифіковано 34 молокозаводи. Наступного року Білорусь хоче поставляти до Піднебесної ще й м’ясо птиці.
Білоруські молочники прагнуть випускати якісну продукцію, тому ввели суворий контроль за виробництвом, майже всі заводи сертифіковані. Торік були створені мобільні лабораторії, обладнані сучасним устаткуванням. Вони не тільки перевіряють якість молочної продукції, а й кормів, надають слушні рекомендації фермерам.
Елла НОВАК