Утім, не ностальгуватимемо за минулим: що сталося, те сталося. Нині функціонує Інформаційне агентство Міноборони Арміяinform. Про завдання цієї структури, колектив, який тут працює, ми попросили розповісти полковника Геннадія Карпюка — його керівника.
— Нашу розмову, якщо не заперечуєте, почну із запитання, яке хвилює багатьох читачів, насамперед з-поміж тих, які носять армійські однострої...
— Запитуйте: якщо зможу, то відповім...
— Чому мас-медіа Міноборони припинили існування?
— Це стало наслідком ухвалення парламентом закону, яким передбачалося роздержавлення державних засобів масової інформації. Під його юрисдикцію потрапили військові видання. Ми, їхні журналісти, розуміли важливість армійської преси й робили все можливе, не виходячи за межі правового поля, щоб цього не сталося.
Не переповідатиму всіх нюансів, а скажу лише, що у цьому нам активно допомагали наші друзі —депутати Верховної Ради. Зокрема, нині покійний Дмитро Тимчук — виходець із «Народної армії», Вікторія Сюмар й інші. Але нам удалося лише трохи відтермінувати виконання закону стосовно цих видань.
— Якими є основні завдання Інформагентства?
— Це, зокрема, підготовка і поширення інформаційно готового до використання як медійними організаціями та структурами, так і індивідуальними споживачами інформаційного продукту мілітарного характеру.
Агентство є військово-медійною структурою, що має всі належні спроможності до роботи у заявленому форматі. Тобто оперативно, якісно, доступно, достовірно, цікаво і в достатньому обсязі інформувати суспільство про життєдіяльність українського війська.
Це — ті основні процеси, з яких ми розпочали свою практичну роботу влітку цього року. Стартували з відкриття сторінки у Facebook та в Instagram. Трошки незвичний підхід, але так нам удалось апробувати роботу з новинною стрічкою, одразу налаштувати зворотний зв’язок із читачем.
Згодом запрацював сайт Армія-Inform, тож присутність у соцмережах поступово стає суттєвою підтримкою для основного медіамайданчика Агентства. Щодня на своєму офіційному веб-порталі та в соцмережах ми висвітлюємо повну картину подій у царині оборони й безпеки, а це: оперативна інформація, аналітика, ексклюзивні коментарі, інтерв’ю, фоторепортажі, інфографіка, кореспонденції з місця подій, які впливають на життя кожного українця.
— Люди, які нині працюють в Інформагентстві, хто вони? Маю на увазі, де шукали кадри для укомплектування новоствореної структури? Колектив великий?
— Так, колектив наш цілком достатній для того, щоб виконувати ті завдання, що покладені на нас. Його кістяк — це кращі журналісти «Народної армії» і «Війська України», а також ті, хто працював у таких виданнях, як «Крила України» і «Флот України» — друкованих медіа Повітряних сил та Військово-Морських сил України.
У процесі формування наш колектив поповнили і цивільні журналісти. Важливо, що під час створення Агентства вдалося зробити все можливе, щоб військові журналісти, які багато років віддали професії, не опинилися біля розбитого корита.
Нині ми намагаємось експериментувати з різними формами подачі матеріалів. Адже чимало журналістів звикли працювати у форматі журналу, що виходив раз на місяць, і тижневика, що не потребувало тієї оперативності, яка потрібна нині. Маємо оперативно доносити до суспільства важливу інформацію, яка стосується життєдіяльності Міністерства оборони, військової сфери взагалі.
— Центральний офіс Армія-Іnform розташований у Києві. Але Збройні Сили розкидані по всій Україні. Яким чином висвітлюєте їхнє життя-буття? Чи вони залишаються поза кадром?
— Докладаємо максимум зусиль для того, щоб відстежувати всі ті процеси, що мають мілітарне забарвлення. Професійний рівень столичного колективу дозволяє це робити. Окрім цього, маємо 8 регіональних відділень, розташованих у Львові, Рівному, Хмельницькому, Вінниці, Одесі, Дніпрі, Харкові і Чернігові. На часі — повноцінний запуск відділення в Маріуполі.
— Знаю, що протягом минулих п’яти років практично всі журналісти «Народної армії», у тому числі і Ви, неодноразово бували в районі АТО/ООС. Чи триватиме ця практика і нині? Маю на увазі відрядження на Донбас...
— Звісно, що так. Зокрема, арміяінформівці представлені у прес-центрі ООС у різних, зокрема керівних, іпостасях, входять до інших структурних ланок, що діють на Донбасі.
— Запровадження посади спецкора Агентства — на засадах ротації — в районі ООС не планується?
— Ні. Там діють мобільні групи, до складу яких входять наші журналісти спільно з представниками військового телебачення.
— Колеги з цивільних мас-медіа не звертаються до вас за допомогою? Наприклад, прокоментувати події, що відбуваються у військах чи в районі проведення ООС?
— Передусім наші матеріали активно використовують колеги з багатьох мас-медіа. Особливо фотоматеріали. Справа у тому, що завдяки наданій американцями технічній допомозі маємо досить сучасну техніку, яка дозволяє отримувати якісну фото- й відеопродукцію. І ми цьому раді, оскільки таке використання нашого контенту свідчить не лише про професіоналізм наших журналістів, а й про достовірність усього, що вони поширюють.
Досить плідні відносини у нас склались із сайтом «Новинарня», тижневиком «Український тиждень» та іншими електронними і друкованими мас-медіа. Ми активно і по-партнерському обмінюємося з ними матеріалами, які об’єктивно висвітлюють ситуацію у військах і оборонному відомстві.
— Події на Сході України висвітлюють і цивільні мас-медіа. Як людина, яка там бувала, скажіть відверто: колеги часто грішать проти істини?
— Зауважу, що кожен журналіст є людиною, яка слідує у фарватері політики того видання, в якому він працює... До того ж кожен професійний журналіст намагається здобути ексклюзивний матеріал, зробити — у кращому розумінні цього слова — ім’я. Абсолютна більшість колег роблять це чесно. Але ж є й такі, які задля досягнення цієї мети маніпулюють фактами, опускаються до відвертих інсинуацій, а то й брехні.
— Чи відбулися за час військових реформ зміни в озброєнні, матеріальному забезпеченні армійців? Скажіть як журналіст, а не як чиновник...
— Попри ту обставину, що певний час я керую творчим колективом Інформагентства, чиновником ніколи не почувався: журналіст — це, як на мене, не професія, це — спосіб життя. Тож і відповім Вам як колега колезі: зміни за ці п’ять років відбулися. Разючі.
Довелося бувати в багатьох локаціях фронту, спілкуватися із сотнями військовиків — від простого бійця до генерала. І, як би там не було, зараз українське військо не таке, яким було п’ять років тому.
Найбільше позитивних змін сталось у побуті військовослужбовців, логістиці, забезпеченні їх спецтехнікою, засобами зв’язку і медичним супроводом. А ось технопарк потребує ще кардинальних змін — досі бракує сучасного озброєння, бойової техніки, адекватної сучасним безпековим викликам.
— Кілька слів про себе, пане Геннадію.
— Журналістську кар’єру розпочинав у Міністерстві внутрішніх справ: майже чверть століття пропрацював у різних прес-службах, починаючи з районного відділу, згодом обласного, потім центрального апарату МВС. Очолював також відділ тижневика «Іменем Закону» до 2014 року.
А коли в Україні розпочалась антитерористична операція, перейшов до МО України, ставши штатним співробітником «Народної армії». З червня 2019-го очолюю АрміюInform.
— Дякую, Геннадію Вікторовичу, за відверту розмову і від імені наших читачів вітаю Вас і Ваших колег із першою річницею від дня створення Агентства й бажаю колективу творчих успіхів, здоров’я й настання якомога скоріше на українській землі миру.
— Я Вам теж дякую.
Спілкувався Сергій ЗЯТЬЄВ
