На столичному Майдані Незалежності 13-річний Єгор Ткачук із Мелітополя встановив рекорд — 100 разів без перерви однією рукою підняв автомобільну покришку, повідомляє gazeta.ua. Він став рекордсменом Національного реєстру рекордів України.
За словами батька, син почав займатися силовим спортом випадково. Коли йому виповнилося 12 років, він знайшов у квартирі 16-кілограмову гирю, взяв її у руки і запросто підняв над головою. Тоді батько зрозумів, що Єгор має до цього здібності, й наступного дня відвів його до тренера. Той сказав, що у хлопчика талант. Із тренером Єгор займається двічі на тиждень по дві години. Але крім цього, щодня підтягується на турніку, грає з хлопцями у футбол і відпрацьовує нові трюки.
Одна покришка важить 13,5 кг. Після встановлення рекорду Єгор продемонстрував ще одне вміння: шиферні цвяхи він скручував у вузол.

Ро­сій­ська фут­боль­на збір­на вкот­ре не змог­ла здо­ла­ти ста­дію гру­по­во­го тур­ні­ру чем­піо­на­ту сві­ту. Ро­сі­янам не до­по­ма­гає за­про­шен­ня іно­зем­них на­став­ни­ків — ни­ніш­ній кер­ма­нич коман­ди іта­лі­єць Фа­біо Ка­пел­ло ста­вив звич­ну для се­бе гру від обо­ро­ни, але пе­ре­гра­ти у ви­рі­шаль­но­му мат­чі ал­жир­ців це не до­по­мог­ло.

Попри те, що у двох стартових турах групи H збірна Росії набрала тільки одне очко, у вирішальному поєдинку все було в її руках. Перемога над Алжиром виводила б триколірних в 1/8 фіналу, де на них чекали б німецькі футболісти.
І на старті зустрічі все для росіян складалося — після помилки центральних захисників збірної Алжиру Кокорін безперешкодно пробивав головою приблизно з 11-метрової позначки. Удар вийшов на славу, голкіпер був безсилий — 1:0.
Далі на полі точилася рівна гра, сценарій якої диктував рахунок — росіяни намагалися вберегтися від голу, алжирці шукали шляхів до воріт Акінфеєва. Розв’язка настала на 60-й хвилині, коли після подачі кутового голкіпер збірної Росії припустився другої і останньої на турнірі результативної помилки.

На чем­піо­на­ті сві­ту на­ста­ла по­ра ви­рі­шаль­них мат­чів. І хо­ча на шля­ху до чверть­фі­на­лу жо­ден із фа­во­ри­тів не зій­шов з дис­тан­ції, од­нак всім їм до­ве­ло­ся до­клас­ти чи­ма­ло зу­силь для пе­ре­мо­ги.

Збірна Бразилії з серйозними проблемами пробилася до чвертьфіналу домашнього чемпіонату світу з футболу. У поєдинку з чилійцями чарівникам м’яча вдалося оформити перемогу лише у серії післяматчевих пенальті.
Чилійці, які востаннє перемагали Бразилію ще у 2000 році, того вечора були однією ногою у чвертьфіналі. Згадати варто хоча б момент на останніх хвилинах овертайму, коли Пінілья влучив у поперечину.
Загалом суперники продемонстрували рівний футбол. Єдине, в чому чилійці відверто поступалися своєму опонентові, — це гра на другому поверсі. Саме звідси і прийшов перший м’яч у ворота Браво, коли скидку Тіаго Сілви результативно завершив Давід Луїс.

Хоча переважна більшість сучасних чоловіків вважають за краще видаляти рослинність на обличчі самостійно, зрідка їм доводиться вдаватися і до послуг перукарень. Однак там їх може підстерігати небезпека зараження вірусом гепатиту.
Іноді достатньо один раз поголитися у перукарні, щоб заразитися небезпечною хворобою — це цілком можливо, якщо співробітники цирульні порушать хоча б одне із суворих правил асептики і антисептики стосовно інструментів для гоління.
Особливу небезпеку у цьому відношенні представляють ВІЛ і збудники вірусних гепатитів В і С.
Індійські вчені з університету міста Маніпал вивчали причини спалаху вірусного гепатиту В у цьому населеному пункті.
Кількість хворих на гостру форму гепатиту В збільшувалася з кожним тижнем, а причину виявити ніяк не вдавалося, оскільки ніхто з хворих не був ін’єкційним наркоманом і не отримував переливань донорської крові.

Во­да — дже­ре­ло жит­тя. На­уков­ці твер­дять, що все жи­ве ро­дом із вод­ної сти­хії. Без во­ди дов­го не про­тяг­неш — днів зо три, мо­же, п’ять. А чи по­го­ди­те­ся ви вліт­ку від­пра­ви­ти­ся на від­по­чи­нок, де не­має мо­ря, річ­ки або зви­чай­ні­сінь­ко­го озер­ця? Отож! То­му ма­ло хто від­дасть пе­ре­ва­гу від­по­чин­ку су­то на су­хо­до­лі.

Звичайний похід на пляж — це насамперед водні процедури й лише потім — сонячні ванни. Адже навіть самовіддані фанати засмаги після довгого лежання під сонцем із задоволенням рятуються від спеки у воді. Взагалі переважна більшість із нас відправляється до водойми з головною метою — отримати радість від купання. Значна кількість сучасних мандрівників полюбляє водний туризм, що й не дивно.
А ось де розбити намет, яку воду брати для пиття, як уберегтися від неякісної води? На ці запитання ми попросили відповісти фахівця — гігієніста вищої категорії, кандидата медичних наук Любов Кіцулу.

Ни­ніш­ній рік Ор­га­ні­за­ція Об’­єд­на­них На­цій ого­ло­си­ла Між­на­род­ним ро­ком сі­мей­них фер­мер­ських гос­по­дарств. Із 570 млн фер­мер­ських гос­по­дарств, які на­лі­чую­ть­ся у сві­ті, 500млн— са­ме сі­мей­ні.

Фермерські господарства сімейного типу виробляють щонайменше 56% загального обсягу сільгосппродукції, а це вагомий внесок у національну і глобальну продовольчу безпеку. Якщо говорити про виробництво продовольства, то сімейні фермерські господарства є переважною формою ведення сільського господарства у світі.
А в Україні? Дивно, проте у нас сімейних фермерських господарств узагалі не існує. Звісно, вони є, але на законодавчому рівні їх статус не визначений. І це тягне за собою цілу низку проблем і негативно позначається на розвитку сільських територій.
Утім, є й добра новина: невдовзі в Україні фермерські господарства сімейного типу можуть запрацювати офіційно. Надати їм такого статусу має удосконалений Закон «Про фермерське господарство». Відповідні пропозиції народним депутатам готує спеціальна експертна група, до складу якої входить і керівник напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» проекту USAID «АгроІнвест» Микола Гриценко.

ІРИНА КЛІЩЕВСЬКА:

Є в ук­ра­їн­ській сто­ли­ці мі­ні­атюр­ний те­атр, де ар­тис­ти гра­ють бук­валь­но на від­ста­ні по­ди­ху і ви­тяг­ну­тої ру­ки. А це зу­мов­лює гра­нич­ну при­род­ність, від­вер­тість і щи­рість. Інак­ше не мож­ли­во, бу­де фальш. Ідеть­ся про Ки­їв­ський ака­де­міч­ний те­атр «Ко­ле­со» на Ан­дрі­їв­сько­му узво­зі, який 26 ро­ків то­му за­сну­ва­ла-ство­ри­ла Іри­на Клі­щев­ська, ни­ні на­род­на ар­тист­ка Ук­раї­ни.

Цей театр одночасно нагадує задушевного оповідача, трагіка, клоуна, співака, а загалом філігранного майстра на всі руки, який дарує глядачам великі почуття і думки.
Театр «Колесо» напрочуд різний: традиційний і авангардно-модерновий, і при тому щемливо добрий і задьористо веселий. Хто його раз відвідав, той прагне знову і знову потрапити у ненав’язливі обійми магічної чарівливості.
Отже, наш співрозмовник — Маленький принц українського театру мініатюрно-велична Ірина Кліщевська.

Ні для ко­го не та­єм­ни­ця, що му­зи­ка, яка ото­чує ди­ти­ну змал­ку, стає час­ти­ною її сві­ту, впли­ває на фор­му­ван­ня ха­рак­те­ру та сві­то­гля­ду. Але для ба­га­тьох бу­де від­крит­тям, що ін­ту­їтив­но біль­шість ма­лень­ких слу­ха­чів на­дасть пе­ре­ва­гу му­зи­ці Мо­цар­та та Чай­ков­сько­го, а не ро­ку чи ре­пу.

Однак, переважно, дітям не дають можливості слухати класику, і вони поступово втрачають уміння насолоджуватися прекрасним. Змінити цю невтішну ситуацію вирішили у Київському муніципальному академічному театрі опери і балету для дітей та юнацтва, де було започатковано проект «Музичні класики».
Мета цього проекту — допомогти батькам та дітям навчитися сприймати багатогранний світ музичнотеатрального мистецтва, відновити або розвинути вміння слухати та любити класичну музику і театр. На першому занятті «Симфонічна абетка для дітей та їхніх батьків» маленькі та дорослі глядачі разом з професійними музикантами мали змогу долучитися до створення того дива, яке називають симфонічною музикою.

Та­ри­фи ма­ють бу­ти спра­вед­ли­ви­ми
Коли політика Кремля із затягування України в новітній СРСР під назвою Євразійський союз зазнала краху, Москва негайно підняла ціну на газ. Це потягло за собою зростання тарифів на гарячу воду та опалення. Проте малозабезпеченим держава гарантує грошові компенсації, які цілком покриють різницю в оплаті.

Під со­ці­аль­ною па­ра­соль­кою
Якщо у першому кварталі поточного року Росія продавала Україні блакитне паливо по 268,5 дол. США за 1 тис. куб. м, то з 1 квітня ціна зросла до 385,5 дол. Однак протрималася вона рівно один день: 2 квітня Москва в односторонньому порядку виставила нову ціну — 485,5 дол. Україна не погодилася, тож питання вартості газу вирішуватиметься в міжнародному суді в Стокгольмі, куди Київ уже надіслав позов. Кремль виставив політичну ціну за енергоносії, щоб підірвати економіку України.

Міль­йо­ни лю­би­те­лів манд­рів ще на по­чат­ку ни­ніш­ньо­го ро­ку за схід­ним ка­лен­да­рем Бі­ло­го ко­ня бу­ли впев­не­ні: все бу­де доб­ре. Адже, як ві­до­мо, ста­рий кінь бо­роз­ни не псує. Од­нак не­спо­ді­ва­ний ро­сій­ський «пре­зент» у ви­гля­ді анек­сії Кри­му й під­лих на­ско­ків на Дон­бас до­по­мог­ли Яну­ко­ви­чу й ком­па­нії на­нес­ти Ук­раї­ні своє­рід­ний удар у спи­ну.

Це негативно позначилося на всьому. Туристична галузь — не виняток. За великим рахунком, людям не до вояжів. Порівняно з минулим роком кількість подорожуючих і до нас, і за кордон значно зменшилася. Ну а про Крим цього літа, як дехто вважає, взагалі можна забути. Про 6 млн курортників, 70% з яких були українці, лише згадуватимуть. Навіть росіяни не поспішають на незаконно захоплене ними узбережжя.
Ясна річ, такий ракурс подій вплинув і на висоту, вибачте за тавтологію, високого курортного сезону. Чимало турфірм завмерли, а сміливі оптимісти активно взялися за порятунок вітчизняної тургалузі. Радує й те, що руку підтримки їм, як і відпочивальникам, простягають європейські і турецькі колеги.