Під час другого уроку — «Симфонічна абетка» — вони здійснили захоплюючу мандрівку до чарівного світу хореографічного мистецтва, дізналися про багато балетних таємниць, чимало цікавих фактів з історії балету, танцювального костюму та взуття. А нещодавно відбулася прем’єра третьої програми цього пізнавального проекту — «Оперна абетка, або У пошуках загублених нот».
«Потрапивши в дитинстві на оперну виставу, я нудьгував, думав про буфет зі смачними тістечками і врешті... заснув. Бажання знову відвідати оперу не виникало довго. Значно пізніше, навчаючись у консерваторії як музикантінструменталіст, я почав відвідувати театр і так фанатично захопився оперою, що навіть вирішив змінити професію, щоб стати оперним режисером. Мене зачарувала і полонила магія оперного мистецтва, адже музика і людський голос як інструмент душі мають силу дивовижного емоційного впливу.
Тепер я розумію, що тоді — у дитинстві — був абсолютно не готовий до сприйняття такого складного мистецтва, як оперне. Познайомити з оперою, підготувати до її сприйняття, залучити до кола шанувальників і покликана наша «Оперна абетка», адже оперу неможливо полюбити, не пізнавши її, а пізнавши — не полюбити просто неможливо!», — розповів автор ідеї та режисерпостановник Віталій Пальчиков.
Під час цієї незвичайної вистави було здійснено подорож чарівним світом оперного мистецтва, дорослі та маленькі глядачі мали змогу дізнатися про цікаві факти з історії опери, відвідати найкращі театри світу. У доступній інтерактивній формі відбулося знайомство з невід’ємною частиною кожної опери — партитурою, а провідником у цій подорожі став геніальний композитор Моцарт.
Розповідь про світ опери доповнювала відеопроекція із зображенням кращих оперних театрів України, Росії, Австралії, Італії та інших європейських країн. У виконанні артистів театру прозвучали найяскравіші уривки з оперних хітів «Енеїда», «Євгеній Онєгін», «Кармен», «Аїда», «Весілля Фігаро», «Валькірії». Усі костюми, створені за ескізами заслуженого художника України Людмили Нагорної, надали цьому музичному дійству святкових барв та неповторності.
Крім естетичної насолоди, під час музичної вистави можна було дізнатися багато нового. Приміром, як виникла опера, які є види цих музичних вистав, чим відрізняються бас, баритон, сопрано та тенор або як залежно від кількості виконавців називається ансамбль. Далеко не кожен знає, що «Браво!» вигукують співакові, «Брава!» — голосно дякують співачці, а «Браві!» — прийнято вигукувати групі артистів на сцені.
Ця програма, як і весь пізнавальноосвітній проект «Музичні класики», є швидше приємним винятком, маленьким острівцем серед океану низькопробної попси. Чи прийде час, коли серед цього бурхливого океану почнуть з’являтися вже не острови, а материки духовності? Як говорила Леся Українка: «Без надії сподіваюсь»...
Едуард ОВЧАРЕНКО