Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
Чимало експертів з реформування вітчизняної правоохоронної системи сушить голову над тим, як обійти правило арифметики: змінити підсумок, помінявши місцями складові. А саме — реформувати українську міліцію в українську поліцію на базі існуючої правоохоронної системи, яка себе давно скомпрометувала. І від цієї сумнівної перестановки отримати принципово якісний результат, який би відповідав запитам суспільства. Утім, уже зараз зрозуміло, що завдання не можна розв’язати лише формальним перейменуванням міліції на поліцію.
Із «ментів» у полісмени
Коли в Україні кажуть про реформування міліції, що вже давно на часі, багато хто киває в бік Заходу. Мовляв, довірити реформу «своїм» — це марно витратити гроші та остаточно підірвати довіру населення до правоохоронців. Схоже, без допомоги іноземців і тут не обійтися.
На Полтавщині, де чималий загін правоохоронців, нині теж переймаються майбутньою реформою, яка вже постукала у двері міліцейських підрозділів. Необхідність реформування «системи» в самій міліції відкрито ніхто не заперечує. Принаймні, на офіційному рівні. Як було днями, коли актову залу УМВС України в Полтавській області заповнили працівники обласного управління і районних відділів міліції Полтави. Усі, хто ставав до мікрофона, висловлювалися за реформування МВС, бо цього потребують суспільство і нібито самі міліціонери.
Посада секретаря Ради національної безпеки й оборони України завжди викликала в суспільстві неабиякий інтерес. Ще з тих часів, коли екс-президент Леонід Кучма, подібно до свого російського колеги Бориса Єльцина, призначив секретарем РНБО одного зі своїх конкурентів на виборах глави держави — Євгена Марчука.
Відтоді спливло багато води, і нинішні вершителі українських доль люблять повторювати, мовляв, не варто надто покладатися на «стару кучмівську політичну братію»... У тому сенсі, що вона, хоча й володіє значними запасами умінь та навичок, нині вже не є авангардом вітчизняних політичних процесів, а тому формальне призначення самого Леоніда Даниловича куратором переговорів із сепаратистськими «ДНР» та «ЛНД», по суті, є повторенням вершин дипломатії початку 2000-х років у наш час.
Така прелюдія зроблена нами зовсім не випадково. Адже саме цього тижня Президент Петро Порошенко, після дуже тривалих роздумів (від серпня місяця), нарешті призначив секретаря Ради національної безпеки й оборони України. Цю відповідальну посаду обійняв фактичний попередник Петра Олексійовича на посаді глави держави — Олександр Турчинов.
Найкращим хмарочосом світу визнали Il Bosco Verticale («Вертикальний ліс»), який розташувався в Мілані. У змаганні на звання найкращої будівлі брало участь понад 800 хмарочосів зі всієї планети, повідомляє gazeta.ua. Il Bosco Verticale — дві висотні будівлі 111 і 78 метрів. Головна їхня особливість — гармонійне поєднання архітектури і природи.
Премія заснована Музеєм архітектури у Франкфурті й присуджується кожні два роки міждисциплінарною та міжнародною колегією. Її фахівці оцінюють будівлі, висота яких перевищує 100 метрів. Оцінюють хмарочоси за такими критеріями, як стійкість, дизайн, житлові приміщення, а також інтеграція з навколишнім середовищем.
Дерево дитячих бажань з’явилося у храмі Пресвятої Євхаристії у Львові, повідомляє radiokultura.org. Тут стартувала щорічна акція до Дня Святого Миколая, під час якої кожен охочий може стати помічником Чудотворця. Для цього слід прийти до храму, зняти із символічного деревця паперове серце з номерком та обміняти його на дитячого листа.
Свої прохання до Святого Миколая писали діти-сироти й діти з малозабезпечених сімей. Цьогоріч, окрім звичних речей, вони також просили, аби вояки на сході не мерзли та щоб закінчилася війна в Україні.
Десять світлин-переможців української частини найбільшого у світі міжнародного фотоконкурсу «Вікі любить пам’ятки» визначено, повідомляє life.pravda.com.ua. Найкращою роботою визнано фото Олександра Левицького і Дмитра Шаматажі — розписи Іллінської церкви Свято-Іллінського чоловічого монастиря в Одесі. На другому — світлина Юрія Клименка, що зображує купол і розписи стелі Семінарської церкви резиденції митрополитів Буковини та Далмації (Чернівці), на третьому — фото Святогірського монастиря (Донецька область) Костянтина Брижниченка.
Цього року фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки» зібрав понад 45 тисяч фотографій культурної спадщини з усіх куточків України. У міжнародному змаганні Wiki Loves Monuments Україна посіла перше місце, побивши власні минулорічні рекорди.
Відомий український письменник, поет, громадський діяч Сергій Жадан отримав одну з найпрестижніших літературних премій Швейцарії — Jan Michalski Prize, повідомляє gazeta.ua. Журі, що складається з інтернаціонального гурту письменників, відзначило роман Сергія Жадана «Ворошиловград» у його перекладі французькою. Український автор отримає 50 000 швейцарських франків за «незвичайний епос пострадянської неприкаяності».
Премія Jan Michalski Prize заснована однойменним фондом 2004 року з метою підтримки творчості письменників і сприянню мультикультуралізму. У рамках діяльності інституції діє резиденція для літераторів і художників, розташована в мальовничому Монріше.
У Музеї Івана Гончара презентували календар на 2015 рік «Скарби рідної землі», повідомляє i-pro.kiev.ua. Це спільний проект Музею Івана Гончара та відомих особистостей сучасності, присвячений двадцятиліттю музею. Українські співаки, тележурналісти, художники, кінорежисери, вбираючись в одяг тієї місцевості, де вони народилися, презентують на сторінках календаря найкращі зразки народного одягу зі збірки закладу. Автентичні зразки доповнені реконструкціями з приватних колекцій.
Цей календар мав побачити світ наприкінці 2013 року, проте видання було відтерміновано. Його актуальність за цей час набрала ще більшої гостроти, оскільки впродовж останнього року в багатьох українців відбулися глибокі процеси самоідентифікації, відбулося об’єднання нації. На сторінках календаря через народний одяг представлено колорит і розмаїття різних регіонів України. Учасники проекту своєю діяльністю творять сучасний український культурний простір та є самобутніми представниками різних регіонів, що несуть у собі духовний спадок роду й силу землі, на якій народилися їхні батьки, діди, прадіди.
Донецький «Шахтар» внічию завершив останній поєдинок групового турніру Ліги чемпіонів. Підопічні Мірчі Луческу розійшлися миром із переможцем групи Н — португальським «Порту». Матч не мав турнірного значення — ще до його початку було відомо, що обидві команди зіграють в 1/8 фіналу Ліги чемпіонів і не змінять свого розташування в турнірній таблиці.
На стадіоні «Драгау» повторився сценарій зустрічі другого туру на «Арені Львів». В обох поєдинках «Шахтар» вів перед, але втрачав перемогу на останніх хвилинах. Єдина відмінність у тому, що у Львові «дракони» відіграли гандикап у два м’ячі, а вдома португальцям вистачило й одного голу.
Голи були забиті в другому таймі. Майже одразу після перерви — на 50-й хвилині після розіграшу кутового Тарас Степаненко забив головою, а за кілька хвилин до фінального свистка Абубакар ударом з-за меж штрафного майданчика відновив рівновагу.
Біатлон — єдиний зимовий вид спорту, в якому на світовій арені українці не є середняками або аутсайдерами. Підтвердженням цього є золоті медалі сочинської Олімпіади в одному з найпрестижніших видів програми — жіночій естафеті. Перший після головного змагання чотириріччя сезон «синьо-жовті» теж розпочали з високих результатів, хоча вболівальники готові були до регресу.
Пояснення не надто оптимістичних прогнозів просте — кадрові втрати. Деякі з них безповоротні — завершив кар’єру ветеран чоловічої команди Андрій Дериземля, деякі мають бути тимчасовими — капітан жіночої команди Олена Підгрушна взяла річну перерву на користь своєї молодої родини, а Віта Семеренко має хронічну травму спини, через яку, вочевидь, пропустить нинішній сезон.
Але ті біатлоністи, які залишилися в складі, довели, що не пастимуть задніх. Уже стартовий вид програми на першому етапі Кубка світу у шведському Остерсунді довів: завдяки тренерському таланту Надії Бєлової чоловіча команда підтягується до високого рівня жіночої. У змішаній естафеті Артем Прима і Сергій Семенов змогли зберегти той часовий інтервал відносно лідерів, який «привезли» їм Наталія Бурдига і Валя Семеренко. За позиціями, це означало підйом хай не на п’єдестал пошани, але поруч із ним — на четверте місце.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».