Шановні читачі! 15 червня 2018 року газеті "Демократична Україна"
(до жовтня 1991р. - "Радянська Україна") виповнилося 100 років!
Донедавна пересічні французи мало чули про Емманюеля Макрона. Тепер вони задумуються, чи стане він президентом. А точніше — коли стане.
«Красивий, молодий і блискучий» — так описує Емманюеля Макрона тижневик «Ле Нувель Обсерватер». Кілька років тому мало хто чув про нього, а нині говорять як про майбутнього президента Франції. І це може бути вже з 2017 року — якщо дуже непопулярний президент Олланд відмовиться від участі у виборах і звільнить йому місце на лівому фланзі.
«Більшість французів не хочуть ні Саркозі, ні Олланда. Вони вже були при владі і розчарували. Тому складається омріяний шанс для Макрона», — сказав Бернард Гетта, один із найвідоміших французьких публіцистів.
«Країна стоїть на місці. Політичний клас повністю вичерпав себе. І так само, як наприкінці довгого правління Міттерана, розпачливо шукає нових рішень», — додає інший відомий публіцист Гі Сорман. А якщо так, то президентські амбіції Макрона належить розглядати цілком серйозно.
Він народився у 1977 році в Ам’єні на півночі Франції. Його батьки були професорами медицини з лівими поглядами. Макрон навчався у престижній Національній школі адміністрації, кузні французьких еліт. Кілька років він працював у державній адміністрації, а потім розпочав кар’єру в банку «Ротшильд».
Другий місяць тривають масові заворушення в індійській частині штату Кашмір. На початку липня приводом до демонстрацій стало вбивство силами правопорядку Індії місцевого ісламістського активіста.
Цей конфлікт є одним із найбільш застарілих: його витоки — у часах територіального поділу колишньої Британської Індії та утворення незалежної Індії і незалежного Пакистану. Прикордонний між цими державами штат Кашмір не вписувався в алгоритм поділу територій. Британці домоглися, аби ті території, де більшість становили індуїсти, залишились у складі Індії, натомість території, на яких домінували мусульмани, мали відійти до Пакистану.
Однак у Кашмірі 1947 року правив раджа-індуїст, а більшість населення становили мусульмани. Проте, аби зберегти свою владу, раджа звернувся до Індії, яка ввела до штату війська і відторгла його від Пакистану. Це стало приводом для першої індійсько-пакистанської війни 1947–1948 років.
Цей конфлікт став одним із перших у практиці діяльності Організації Об’єднаних Націй. Тоді ООН направила до зони індійсько-пакистанського розмежування в Кашмірі один із перших миротворчих контингентів, але миротворці лише зафіксували факт поділу Кашміру на пакистанську та індійську частини.
Відтоді у 1965 році, 1971-му Індія і Пакистан воювали, аби забрати кожен собі всю територію Кашміру.
Нещодавно призначена замість Девіда Кемерона новий прем’єр-міністр Великої Британії Тереза Мей не має багато часу для того, аби швидко увійти в курс внутрішньополітичних і зовнішньополітичних проблем, викликаних результатами червневого 2016 року референдуму щодо виходу з Євросоюзу.
Не випадково перший візит після призначення вона здійснила до шотландської столиці Единбурга. Утім, перший міністр Шотландії Нікола Фергюсон Серджен висловилася за те, аби Євросоюз розробив спеціальні процедури, щоб Шотландія, нехай і як частина Великої Британії, але залишалась у складі Євросоюзу.
Вона нагадала, що на референдумі 23 червня 2016 року за членство в Євросоюзі проголосувало 62% мешканців Шотландії й не виключила можливості проведення в першій половині 2017 року ще одного референдуму щодо виходу Шотландії зі складу Сполученого Королівства.
Тоді Євросоюз зіграв на боці Лондона, попередивши шотландців, що, у разі виходу зі складу Сполученого Королівства, їм доведеться з нуля проходити шлях вступу до ЄС. Тепер усі сподіваються, що Британія знайде такий шлях, щоб решта Євросоюзу була у виграші.
У поточному році Німеччина головує в Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Тому значну увагу німецька дипломатія приділяє проблемам реалізації миротворчих зусиль, переважно — в зонах конфліктів євразійського «апендиксу» ОБСЄ.
Ідеться про конфлікт на Донбасі, у Придністров’ї, Нагірному Карабаху, а також у Абхазії та Південній Осетії. Росія безпосередньо залучена до виникнення, розвитку і актуального стану кожного з цих конфліктів. Це волеюневолею змушує головного німецького дипломата звертати увагу на позицію Кремля.
15 серпня 2016 року в Єкатеринбурзі відбулися переговори міністра закордонних справ Німеччини ФранкаВальтера Штайнмайєра та міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова. Офіційні повідомлення про їхні результати фіксують факт різних підходів до логіки врегулювання.
Зокрема, Німеччина не в захваті від прогнозів щодо можливості проведення у Південній Осетії та Абхазії референдумів щодо їхнього приєднання до Росії. У Нагірному Карабаху Росія також намагається відігравати ексклюзивну роль посередника між Єреваном і Баку. Натомість щодо придністровського врегулювання, Німеччина наполягає на наданні Придністров’ю максимально можливої автономії, але у складі Молдови.
Так історично склалося, що Чернігівщина, котра дала Україні одного з найяскравіших борців за державну незалежність — Левка Лук’яненка, стала ще й місцем одного з перших у Радянському Союзі громадянських вибухів, спрямованих проти прогнилого вже на той час комуністичного режиму.
Ідеться про так звану ковбасну революцію початку 1990 року — стихійний виступ жителів Чернігова, який сколихнув і дав поштовх суспільному пробудженню.
Отже, згадаємо, як це було, разом з активними учасниками тих історично важливих подій.
«Хто з’їв моє м’ясо?»
Напередодні Різдва (6 січня 1990 р.), внаслідок ДТП, у Чернігові зіткнулися приватні «Жигулі» і чорна облвиконкомівська «Волга» з партійним функціонером у салоні. Від удару багажник останньої відкрився — і люди побачили в ньому дефіцитні на той час продукти: копчену ковбасу, шинку, коньяк тощо.
24 СЕРПНЯ — ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
Інколи можна почути, що незалежність нам надто легко дісталася, мовляв, її проголосили у парламентській залі, а не завоювали в кровопролитних боях.
На перший погляд, з цим важко не погодитись, але...
Історія України — це історія багатовікового перебування українців у ярмі чужинців: вони захоплювали і продавали наших пращурів на невільницьких ринках, руйнували наші святині, вирішували за нас якою мовою нам спілкуватися, що нам читати.
Кращих синів і доньок, які намагалися боротись проти чужинців, запроторювали до в’язниць, а то й просто знищували. Для окупантів, які століттями панували на нашій землі, ми завжди були людьми другого ґатунку.
Хто порахує втрати українського народу у війнах за чужі інтереси? А скількох українців виморили голодною смертю під час штучно влаштованих більшовицьким режимом голодоморів 20–30 років? Чи всі ми знаємо, де обірвався земний шлях наших батьків, дідів і прадідів, яких чекісти забирали посеред ночі як «ворогів народу»?
Перший фінал нового футбольного сезону, поєдинок за Суперкубок УЄФА був протистоянням двох іспанських команд — володаря Кубка чемпіонів мадридського «Реала» та переможця Ліги Європи «Севільї».
Попри офіційний статус матчу, він частково був елементом підготовки обох команд до нового сезону — головний для обох клубів чемпіонат, іспанська Прімера, стартує наприкінці наступного тижня.
Камерною була й атмосфера на стадіоні «Леркендал» у норвезькому місті Тронхеймі. Ця арена стала місцем проведення зустрічі за Суперкубок невипадково — в нинішньому сезоні знаний учасник єврокубків норвезький «Русенборг», який квартирує на «Леркендалі», святкує 100річний ювілей, і керівники європейського футболу вирішили, що поєдинок двох найкращих команд континенту стане гідною частиною урочистостей.
Мінімальними перемогами лідерів відзначився третій тур чемпіонату України з футболу у прем’єр-лізі. Так, «Шахтар» переграв «Олександрію», а «Динамо» в центральному матчі туру здолало «Дніпро».
Завдяки цим виграшам донеччани і кияни зміцнили свою перевагу над усіма переслідувачами, крім «Зорі», яка розгромила «Чорноморець».
У матчі на столичному НСК «Олімпійський» значних сюрпризів у складах «Динамо» й «Дніпра» тренери один одному не підготували. Хіба що наставник дніпрян Дмитро Михайленко кинув у бій Володимира Адамюка, який повернувся до клубу.
Господарів спіткала невдача ще у першому таймі: Домагой Віда зазнав травми, і вимушений дебют за основний склад киян відбувся для Зураба Очігави.
Перший змагальний тиждень Олімпіади в Ріо-де-Жанейро для українських спортсменів минає в боротьбі за метал найвищого ґатунку, але після п’яти змагальних днів «золота» в активі наших співвітчизників ще не з’явилося.
Найближче до звання олімпійського чемпіона наблизився гімнаст Олег Верняєв у багатоборстві, але проти тріумфу 22-річного атлета був японський суперник Кохей Учімура.
Багатьом українським уболівальникам здалося, що ще й арбітри дещо занизили Верняєву оцінку у вирішальний момент.
Наш гімнаст був серед лідерів ще після першого виду, але на перше місце вийшов за підсумками трьох дисциплін (вільні вправи, кільця, кінь). Четвертим і п’ятим видами були його улюблені опорний стрибок і паралельні бруси, й тут Верняєв зміцнив своє лідерство — отримавши 15,500 і фантастичні 16,100 бала відповідно.
Відмінності у поведінці обох статей починаються на генетичному рівні. Крім розбіжностей у спортивних уподобаннях відзначається також, що чоловіки і жінки вирішують конфлікти у різний спосіб.
Науковці з Гарварда зайнялися вивченням поведінки людей під час занять спортом і виявили суттєву різницю між тим, як це роблять жінки і чоловіки. Для досліджень вони переглянули відеозаписи різних спортивних змагань. Було помічено, що чоловіки витрачають на відновлення мирних стосунків із суперником більше часу, ніж жінки. Це стає підтвердженням припущення, яке свідчить, що чоловічій статі потрібно більше зусиль для вирішення конфлікту у своєму оточенні.
Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань – гіперпосилання) на «DUA.com.ua».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню
та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».