Вагомим фактором нестабільності у регіоні стали недавно відкриті геологами великі поклади природного газу на шельфі Середземного моря. Поки цього не було, поділ шельфу між Кіпром, Туреччиною, Сирією, Ліваном та Ізраїлем був досить символічним.
Тепер Туреччина відкрито вступила у конфлікт із членом Євросоюзу — грецькою частиною Кіпру, розпочавши геологічну розвідку на шельфі турецької частини Кіпру. Невдоволення цими діями висловив й Ізраїль, який також відкрив на своїй ділянці середземноморського шельфу газ.
Але, звичайно, найбільшим дестабілізуючим фактором у регіоні залишається сирійський конфлікт. Туреччина спробувала провести військову операцію у Сирії. Трамп пригрозив зруйнувати турецьку економіку, але закликав припинити участь США у безкінечній війні в Сирії. Туреччина боїться проголошення незалежного Курдистану.
Утім, дії турецьких військових знову посилили напруження у відносинах із турецькими партнерами по НАТО. Більшість країн — членів ЄС оголосили про припинення військово-технічного співробітництва з Туреччиною на час проведення військової операції у прикордонних із Сирією районах.
Напруженими залишаються турецько-американські відносини. Сполучені Штати Америки відвели свої війська від сирійсько-турецького кордону і продовжують охороняти нафтові поклади поблизу іракської провінції Мосул.
Зрештою, анонсованою метою військової операції турецький президент Реджеп Ердоган назвав створення 30-кілометрової буферної зони вздовж кордону із Сирією, де діяли донедавна курдські загони самооборони. Але навіть успіх цієї операції не вирішує турецької стратегічної проблеми, пов’язаної з перспективою створення незалежної держави Курдистан.
До цього ще, звичайно, далеко, але тенденція веде до зазначеного результату невмолимо. В епіцентрі всіх цих проблем залишається Туреччина, що знову актуалізує питання, наскільки членство в НАТО вирішує усі без винятку проблеми національної безпеки.