З метою виведення держави з гострої внутрішньополітичної кризи правлячі еліти були вимушені призначити ці позачергові вибори. Причому впродовж усього поточного року ситуація навколо Косова залишалася напруженою. Спочатку Карадінай, аби уникнути посадки до Гаазького трибуналу, намагався максимально загострити конфлікт із Сербією.
У цьому контексті відбулася спроба захоплення на спірних із Сербією територіях гідроелектростанцій. Потім жорсткішим став поліцейський режим у найбільшому сербському анклаві в Косові — місті Косовська Митровиця, яке річка Ібар розділяє на моноетнічну албанську і сербську частини.
Паралельно було прийнято рішення про запровадження стовідсоткового митного податку на імпортовані із Сербії до Косова товари. Лише вплив Європейського Союзу і американської адміністрації Дональда Трампа змусив косовських політиків знизити градус напруження у відносинах із Сербією.
Євросоюз домігся від косовських властей розблокування потоків товарів із Сербії для косовського сербського населення. У свою чергу, адміністрація президента Трампа, яка підтримала перетворення албанської косовської поліції на місцеву армію, домоглася консервації радикального політичному курсу косовських албанців щодо сербів і Сербії.
У підсумку сербський президент Александр Вучич закликав косовських сербів брати участь у виборах та голосувати за «Сербський список». Але цього разу голосуватимуть лише за косовськими паспортами.
Для багатьох косовських сербів це проблема, тому що вони послідовно з 2008 року відмовляються оформляти громадянські паспорти держави Косово. Адже це означатиме не тільки фактичне, а й правове визнання незалежності Косова від Сербії. Фактично до цього справа йде.
Європейський Союз неодноразово наголошував, що визнання Сербією незалежності Косова є передумовою для прогресу на переговорах про вступ Сербії до ЄС. Інша справа, що радикальна націоналістична частина сербського суспільства продовжує категорично виступати проти цього політичного курсу. Так само відкритим є питання приєднання Косова до Албанії.
Символічно, що у вересні 2019 року Євросоюз розпочав переговори про вступ з Албанією і Північною Республікою Македонія. Передумовою початку цих переговорів була відмова властей Албанії від самої думки про поглинання Косова.
Підсумки виборів до косовського парламенту засвідчили факт перемоги радикальної партії «Самовизначення» та «Демократичного списку Косова». Цим партіям доведеться формувати новий склад косовського уряду, якому доведеться вирішувати застаріли знайомі проблеми.
Йдеться про великий рівень безробіття (майже чверть працездатного населення), корупцію, мафіозний непотизм у державних органах влади. Саме ці негативні явища провокують опускання Косова на рівень «держав, які падають» або які не відбулися.
Сербські ліберали звертають увагу на те, що Косову не вдається побудувати багатонаціональну ліберальну демократію. Головними джерелами бюджету залишається плата США за оренду території Косова під найбільшу американську військову базу в Європі «Бондстіл» та субсидії з бюджету Євросоюзу.
А головними роботодавцями залишаються мафіозні клани, які вже вийшли на провідні позиції в європейських кримінальних колах за такими сферами «бізнесу», як торгівля людьми (через Косово йде балканський маршрут нелегальних біженців із Близького Сходу), торгівля наркотиками і зброєю.
Утім, найбільше занепокоєння розвідок країн — членів НАТО викликає той факт, що чимало колишніх бойовиків «Армії визволення Косова» у 2014–2019 роках пройшли вишкіл у складі бойових загонів «Ісламської держави» у Сирії. Фактично це перетворює Косово на потенційний анклав радикальних ісламістів на Балканах. Будь-яка серйозна військово-політична криза в регіоні може розбудити мережі радикалів, які вичікують свого зіркового часу.