Він продовжує розглядати можливість володіння атомною зброєю як гарантію збереження себе при владі, а також як інструмент шантажу міжнародних партнерів.
Головні зовнішньополітичні партнери КНДР — Китай і Росія намагаються у міру своїх можливостей використовувати північнокорейський фактор як інструмент впливу на Вашингтон. Зокрема, Китай максимально зацікавлений у збереженні існуючого у Пхеньяні режиму, який стримує американське домінування в Азії та є фактором протидії Японії.
Для Росії північнокорейський чинник є доказом існування так званого багатополярного світу, який Кремль вважає інструментом протидії «американській гегемонії однополярного світу».
Путін переконує Кім Чен Ина не поспішати йти на поступки Трампу, тим паче що у листопаді 2020 року США переживатимуть чергові президентські вибори й не факт, що за умов зміни політичної кон’юнктури можуть бути надійні гарантії безпеки КНДР після гіпотетичної відмови від ядерної зброї.
Аналогічні аргументи впливу на північнокорейського диктатора використовує й Китай. На початку березня Кім Чен Ин уже відвідав Пекін, де почув оптимістичні для себе запевнення підтримки. Тож збереження Північної Кореї в існуючому стані та її ядерної зброї залишається фактором антиамериканської гри Росії і Китаю.