Внаслідок цього впродовж 1990 років в Алжирі у зіткненнях між ісламістами та військовими загинули майже чверть мільйона осіб. Понад два мільйони алжирців емігрували до Франції.
Саме Париж вважався головним союзником алжирських військових у їхній війні з ісламістами. На тлі «арабської весни» 2011 року тодішній президент Франції Ніколя Саркозі також наполягав на збереженні внутрішньополітичної стабільності в Алжирі, який є важливим постачальником до Франції нафти й газу.
Але внутрішньополітична ситуація в Алжирі змінилася на початку 2019 року. Наближалися чергові вибори глави держави, а 82-річний президент Абдельазіз Бутефліка більше перебував у швейцарських госпіталях, борючись за життя.
Алжирська молодь вийшла на вулиці, вимагаючи оновлення політичної еліти країни. Однак президент Франції Емманюель Макрон, який від листопада 2018 року стикається із соціально-політичними протестами французьких «жовтих жилетів», вирішив забезпечити плавну зміну влади в Алжирі.
У підсумку відбулася відставка президента Алжиру, який більше не висуватиме своєї кандидатури на виборах. Виконуючим обов’язки президента став голова сенату Абделькадер Бенсалех, який має довести країну до президентських виборів, які призначені в Алжирі на 4 липня 2019 року. Тобто зміна влади має відбутися мирним демократичним способом.
Проте нині зроблено лише половину справи. Алжирські збройні сили готові забезпечити мирний виборчий процес, але його кінцевий результат, якщо до виборів будуть допущені ісламісти, непрогнозований. Так само тільки час дасть відповідь, чи збройні сили Алжиру залишаться у казармах, якщо переможуть ісламісти. У 1992 році вони обрали іншу поведінку.
Наразі здається, що алжирське суспільство знову майже навпіл розколото щодо питання ісламістського або світського шляху розвитку Алжиру. Тому не можна виключати жодних сценаріїв розвитку подій у цій північноафриканській країні, яка є великим споживачем українського збіжжя.