Тодішній еквадорський президент поділяв антиамериканські настрої та надав таку можливість Ассанжу. Правоохоронні органи США наполягали на безумовній видачі Ассанжа, якого звинуватили у розголошенні державної таємниці, хоча він є не американським, а австралійським громадянином.
Історія з його сайтом уже увійшла до підручників із журналістики та навчальних посібників із контррозвідувальної діяльності. Відтоді завдяки сучасним інформаційним технологіям склались унікальні можливості для окремої особи, а не тільки видатних особистостей або професійних журналістів, доносити суспільству інформаційні послання різної якості.
Це створило нечувані раніше можливості для звичайного індивіда у формуванні масової громадської думки через сучасні засоби інформаційної комунікації епохи постмодерну.
Констатація цього факту вимагає потребу пояснення одного з ключових понять духу нашого часу — постправди. Часто про постправду говорять як про постфактичність. Зі свідомим викривленням фактів пов’язано поняття фейку.
Ситуацію постправди породжує зіткнення культурних світів у просторі відкритої комунікації, створеної за останні три десятиліття процесом розвитку глобалізації. Оксфордський словник визначив post-truth як топ-слово 2016 року.
Це поняття визначається як «обставини, за яких об’єктивні факти є менш впливовими у формуванні громадської думки, ніж звернення до емоцій і особистих переконань». Власне, так у світі прийняли і новину про передачу Ассанжа британським спецслужбам.
Приводом до вигнання з посольства, де Ассанж переховувався з 2012 року, стала публікація на сайті «Вікілікс» інформації про офшорні рахунки брата чинного президента Еквадору Леніна Морено.
Але, скоріше за все, історія з можливою видачею Ассанжа до США тільки розпочинається і стане приводом для протестів правозахисників і знову поставить питання, де межі свободи слова і національної безпеки.