Вона тільки посилилася після 11 вересня 2001 року, коли США увійшли до сусіднього Афганістану у спробі боротьби з радикальним ісламським тероризмом. Але президент США Дональд Трамп ще у 2017 році звинуватив власті Пакистану у подвійній грі та максимально скоротив фінансову допомогу цій країні.
На цьому тлі на загальних виборах 2018 року до влади у Пакистані прийшов популярний гравець у крикет Імран Хан. Йому треба віддати належне, адже Хан намагається шукати вихід із глухого кута, одночасно граючи на декількох шахових дошках.
Пріоритетним завданням є мінімізація ризиків безпеці Пакистану. Заради цього пакистанські власті активізували дипломатичні переговори зі «стратегічним ворогом» — Індією. Сторони відновили практику обміну координатами ядерних об’єктів, аби уникнути ризику удару по цих об’єктах.
Також Імран Хан ініціював нормалізацію відносин зі ще одним сусідом — Іраном. Традиційно переважно сунітський Пакистан, який є союзником Саудівської Аравії, має напружені відносини з шиїтським Іраном. Тегеран регулярно протестує проти переслідування пакистанських шиїтів у місті Карачі, але на нормалізації пакистансько-іранських відносин наполягає Китай.
Пекін хоче, аби нормальні відносини між Ісламабадом і Тегераном забезпечували надійний транзит іранської нафти до Китаю. У свою чергу, після відновлення режиму американських економічних санкцій Іран зміцнює периметр своїх кордонів.
Спільною проблемою для Ірану і Пакистану є невизначена ситуація у сусідньому Афганістані. Водночас Тегеран і Ісламабад мають спірну проблему у прикордонному Белуджистані.
Одночасно заграючи з ворогами Саудівської Аравії, Імран Хан домігся саудівської реакції. Аби збалансувати ситуацію, Саудівська Аравія вирішила збільшити інвестиції у пакистанську економіку.
Ці гроші виглядають більш реальними, аніж проект транснаціонального концерну «Екксон-Мобіл», який готовий інвестувати кошти у геологічну розвідку нафтоносних родовищ на території Пакистану та у прилежній зоні шельфу.
Наведені факти засвідчують, що уряд Імрана Хана принаймні намагається шукати і знаходить варіанти активної політики, яка у разі успіху має вивести Пакистан на більш пристойні позиції у міжнародних рейтингах і головне — поліпшити соціально-економічне і політичне самопочуття самих пакистанців.