Революційні зміни в Україні, безпосередню участь в яких взяло чимало опозиційно налаштованих білоруських активістів, анексія Росією Криму, конфлікт на Донбасі — все це серйозно налякало білорусів. За цих обставин чинна влада, яка вдало скористалася з фактично головного гасла виборчої кампанії — «аби не було війни», спромоглася здобути переконливу перемогу.
Цікавою інтригою після виборів є подальша тактика дій Європейського Союзу і США щодо Білорусі. З одного боку, прогнозується, що яскравий імідж «останнього диктатора Європи», який належить Олександрові Лукашенку від 1994 року, помітно збляк. Активна посередницька роль, яку в урегулюванні конфлікту на Донбасі виконує Мінськ, зробила більш прихильним ставлення до Білорусі в Європі.
Найбільші оптимісти вважають, що в наступному році Євросоюз радикально перегляне режим санкцій проти Білорусі. Мотивом для цього буде не стільки чесність президентських виборів, скільки бажання показати Росії, що за умов поступок санкції можна й зняти.
Загалом світова економічна і політична кон’юнктура, яка склалася навколо Білорусі, вимагатиме непростих рішень. Дія економічних санкцій Заходу проти Росії перетворила Білорусь на головного нелегального транзитного партнера Євросоюзу на шляху доступу його товарів на російський ринок. Такий стан справ дедалі потужніше дратує Кремль. Тож можна очікувати, що від Лукашенка Путін вимагатиме не повторення «досвіду Януковича» з балансування між Сходом і Заходом, а однозначно чіткого вибору. Тому п’ятий президентський термін для Олександра Лукашенка обіцяє бути найбільш складним за всі попередні разом узяті.
Андрій МАРТИНОВ
