У п’ятницю 26 червня 2015 року терористи одночасно атакували сунітську мечеть у Кувейті, туристичний готель з іноземними туристами у Тунісі та американський завод із виробництва скрапленого газу у Франції. Кожна з цих атак має вагоме символічне значення. Нападом на кувейтську мечеть ІДІЛ показала, що має прихильників навіть у соціально благополучних країнах Перської затоки. Атака на готель у Тунісі стала частиною проекту ісламістів, спрямованого на зачистку земель ісламу від «невірних».
Нарешті нападом у Франції ІДІЛ продемонструвала, що гучний резонанс від убивств журналістів гумористичного видання «Шарлі Ебдо» у січні поточного року її цілком влаштував і промислові цілі у Франції ІДІЛ вважає придатними для свого «другого терористичного фронту» в Європі.
Найгірше, що ці синхронізовані три резонансних терористичних напади засвідчили, що спецслужби як Франції, так і мусульманських країн виявилися нездатними попередити атаки. Адже мало для кого є таємницею, що фанатики використовують сакральні події для активізації своїх дій. Дуже ймовірно, що й завершення місяця Рамадан може стати приводом для чергових атак, якщо, звичайно, вони не візьмуть тайм-аут, поки спецслужби знову розслабляться.
У тій же Франції виконавці терактів давно були під ковпаком спецслужб як потенційні терористи, але жодних позитивних наслідків для запобігання терактам це не мало. Виявляється, спецслужбам Франції треба ще багато чого повчитись у американських колег, які після свого провалу 11 вересня 2001 року зробили адекватні висновки й відтоді на території США не було жодного резонансного теракту.
Натомість Євросоюз, лише зіштовхнувшись із бурхливим потоком нелегальних мігрантів переважно з мусульманських країн, недавно ухвалив рішення про обмежену військово-морську операцію у Середземному морі проти мережі транспортування нелегалів в Європу. Час покаже, наскільки ця операція буде ефективною.
Так само на фронті боротьби з ІДІЛ антитерористична коаліція поки що особливими успіхами похвалитися не може. Тактичний наступ іракських і сирійських курдів зосередився на їхніх етнічних територіях та навряд чи розвиватиметься у бік іракського ядра володінь ІДІЛ. У свою чергу, іракські шиїти також поки що не є тією ударною силою, яка може військовими засобами розгромити мережу ІДІЛ. Тож поки що її стратеги визначають, де і коли вони нанесуть черговий терористичний удар, аби здобути максимальний для себе пропагандистський результат.

Андрій МАРТИНОВ