Окрім того, Центральна виборча комісія схвалила пропозиції щодо вдосконалення Закону України «Про Державний реєстр виборців» у частині використання персональних даних. Ідеться про ті дані, що містяться у спеціальній базі Державного реєстру виборців і тепер викладені у формі проекту Закону України про внесення змін до статті 26 Закону України «Про Державний реєстр виборців».
Зокрема, пропонується доповнити перелік цілей використання персональних даних виборців, які містяться в цій базі.
Власне, поки що суспільство мало цікавить питання: як саме нові члени ЦВК (у разі ухвалення запропонованих змін) додатково користуватимуться нашими з вами персональними даними? Тим паче що діяльність «рахівників-неофітів» подібними дещо марудними справами не обмежується. Є у нової ЦВК і значно цікавіші пріорітети, пов’язані безпосередньо з громадським волевиявленням.
Так, уже на 22 грудня призначено перші місцеві вибори у 86 об’єднаних територіальних громадах. Спостерігачі зазначають, що цей день, власне, й стане для нових членів Центрвиборчкому своєрідним першим «бойовим хрещенням».
І хоча це — поточна робота, пов’язана з процесом децентралізації, але й вона може потребувати певних зусиль і знань. Особливо якщо врахувати, що професійний рівень нової ЦВК помітно слабший, ніж попередньої. У нинішньому складі є люди, які раніше до виборів не мали жодного стосунку.
Мотиви та наслідки
Мотиви зміни складу ЦВК, зазначені в поданні Президента, на зразок «упередженості при реєстрації кандидатів» та «неоднакової практики застосування законодавства за однакових обставин», м’яко кажучи, не надто переконливі.
Врешті, перезавантаження можна було влаштувати пізніше. Скажімо, напередодні наступних президентських виборів. Але схоже, що змінити ЦВК — принципова позиція «слуг народу».
Ще на стадії підготовки до парламентських перегонів оточення Президента відверто натякало, що обов’язково переформатує її на свій лад, хай там як вона професійно працювала. Так би мовити, на догоду політичній доцільності сьогодення.
Володимир Зеленський та його молода команда намагались і досі намагаються максимально дистанціюватися від попередників, щоб якомога швидше позбутися їхнього спадку. Зокрема, як їм здається, значного впливу на ЦВК колишнього Президента Петра Порошенка.
Також є думка, що переформатування вирішили влаштувати з прицілом на можливі вибори на окупованих територіях. Тут, звісно, будь-який аналіз варто проводити в контексті розгляду так званої «формули Штайнмаєра», про що ми вже неодноразово писали в попередніх числах. Тому зараз лише висловимо припущення, що з підконтрольним складом ЦВК це легше буде зробити.
Але серед усіх причин, які озвучуються, найімовірнішими видаються лише дві. По-перше, «слугам» потрібна своя ручна ЦВК не так задля можливого втручання в майбутні виборчі процеси, як для контролю над власною фракцією.
Однією з ініціатив президентської команди, що викликала чималий спротив у монобільшості, стала спроба провести законопроект про імперативний мандат (№ 1038).
Він не тільки зобов’язував народних обранців входити до фракції, від якої вони пройшли до парламенту, а й дозволяв виключати їх і позбавляти статусу. Наразі документ відкликаний на доопрацювання.
Але самого закону замало, щоб утримати різномасту більшість від розвалу, потрібно, щоб не було пробуксовування з боку ЦВК. Зі старим складом воно могло б виникати.
Ще одна ключова причина, що її усе частіше називають експерти, зводиться до особистої неприязні керівника Офісу Президента Андрія Богдана до попередніх «рахівників». Ідеться про ситуацію в окрузі № 169 у Харкові, де 21 липня у двобої зійшлися депутат минулого скликання Олександр Грановський і кандидат від пропрезидентської партії Олександр Куницький.
Останнього спершу через наявність ізраїльського громадянства ЦВК зняла з перегонів. Згодом гуманний український суд скасував постанову Комісії, у результаті Куницький став народним депутатом, але історія набула несподіваного розголосу.
Хто є хто...
Утім, хоч би якими були справжні мотиви розігнати стару Комісію, для «слуг» то — справа принципу. Задля цього вони були навіть готові ділитися власною квотою з іншими фракціями. Так, «Голосу» за підтримку постанови про припинення повноважень ЦВК пропонували аж три місця в новій Комісії, але партія Святослава Вакарчука все одно відмовилася це робити.
Після цього виникли проблеми з делегуванням навіть одного кандидата. Андрія Гевка «слуги» принципово не хотіли бачити в складі Центрвиборчкому, натомість пропонували подати Павла Любченка, який був 120-м номером у списку «Голосу». Згодом Любченко виявиться кандидатом від самих «слуг» і стане зрозуміло, що то була банальна політична гра.
Трохи інакше ситуація розкручувалася довкола «Європейської солідарності». Що саме пообіцяла фракції-опонентці монобільшість, до кінця незрозуміло, але в результаті у списку пропозицій опинились аж дві кандидатури: Олександра Черненка і Юрія Буглака.
Коли з’ясувалося, що для «ЄС» виділено таки одне місце, фракція намагалася відкликати Буглака, щоб залишити Черненка. І це — цілком виправдано, адже він є відомим фахівцем з виборчого права.
Але пропрезидентській партії такий цінний кадр, природно, був не потрібен. От вони й вирішили: краще взяти просто хорошу людину, з якою, можливо, вдасться домовитися. Тим паче ця людина (Юрій Буглак) є офіційним власником «5 каналу» (90% акцій).
Попри заяви деяких експертів, що ЦВК цілком працездатна й нічим не гірша від попередньої, її якісний склад усе ж таки викликає занепокоєння. Скажімо, Комісію спокійно міг би очолити Сергій Кальченко — голова Комітету ВР з питань Регламенту, який був офіційним представником Зеленського в ЦВК під час президентських виборів. У нього серйозний експертний і практичний досвід роботи на виборах, він — хороший юрист, міг стати сильним головою або, принаймні, просто членом Центрвиборчкому.
Те саме стосується Аліни Загоруйко, також довіреної особи Зеленського, а нині депутата від пропрезидентської партії. У неї за плечима кількарічна робота в апараті ЦВК. У 2016-му її прізвище навіть фігурувало в списку пропозицій нових членів Комісії від БПП.
Але ні тоді, ні тепер пані Загоруйко до ЦВК не потрапила. Власне, зараз вона, як і Сергій Кальченко, продовжує перейматися законотворчою роботою у парламентських стінах.
У результаті група з 12 осіб, яка зайшла до нової Центральної виборчої комісії за квотою пропрезидентської партії, доволі строката. Отже, новий голова ЦВК — Олег Діденко та один із його заступників Віталій Плукар належать до старої команди чинного мера Києва Віталія Кличка.
А саме — тих часів, коли Віталій Володимирович активно займався партійним будівництвом такої політичної сили, як «УДАР». Обоє достойників працювали у попередньому складі ЦВК, причому Діденко обрався туди ще 2014 року саме за квотою «УДАРу». Що ж до Плукаря, то він прийшов торік за квотою БПП.
Сьогодні з названими політичними силами їх нібито вже нічого не пов’язує. Колеги, які працювали з Діденком і Плукарем у минулому складі Центрвиборчкому, вважають такий крок зрадою, хоч і зізнаються, що, принаймні, Олег Діденко завжди виявляв симпатію до «слуг» і це ні для кого не було секретом.
У принципі залишитися могли й деякі інші кандидати (деякі таки й залишилися). Певні сигнали про це надходили з Банкової, кажуть колишні члени Комісії. Варто лише було проявити лояльність до нової влади.
Хоча, як відомо, і сам список членів Комісії не безмежний (проте й збільшений нині з 15 до 17). Цікаво також, що «слуги» не раз критикували попередній парламент за те, що той збільшив кількісний склад Комісії. Водночас зараз нічогісінько не зробили, щоб повернути усе на круги своя...
Втім, менше з тим. Не варто забувати, що «слугам» потрібно було ще виконати обіцянки, дані партнерам, і врахувати квоти груп впливу. Скажімо, Павла Любченка, Юрія Фрицького та Олександру Кармазу приписують до квоти першого заступника Голови Верховної Ради Руслана Стефанчука.
Віталій Грень — керівник юридичного департаменту партії «УКРОП» і член її політради. Зайшов до нового ЦВК за квотою групи «За майбутнє».
Ірина Єфремова є креатурою міністра внутрішніх справ Арсена Авакова. Довгий час працювала в нього радником, була членом ЦВК у попередньому складі.
Андрій Євстигнеєв — теж колишній член ЦВК. Хоча подавався він від «слуг», реально є представником від «Батьківщини» (власне, за квотою партії Юлії Тимошенко був обраний і торік). Вочевидь, нинішнє призначення — це свого роду подяка за те, що «Батьківщина» підтримала розпуск попередньої Комісії. Плюс у «Батьківщини» ще є офіційний представник — Вікторія Глущенко.
Також двох членів має відверто проросійська політсила — «ОПЗЖ». Це — Сергій Дубовик та екс-представник президента-втікача Віктора Януковича у Верховній Раді Юрій Мірошниченко. Понад те Дубовика навіть обрано одним із заступників голови ЦВК.
Зрештою, можливо, це — й не найгірший варіант. Принаймні, він справді має величезний досвід роботи в Комісії. Двічі був її членом (раз — секретарем). А упродовж останнього року працював у її секретаріаті. Фактично на організаційному рівні він — найпрофесійніший з усіх.
Чого не скажеш про такі персоналії, як Оксана Боярчук, Сергій Постівий і Володимир Перепелюк. Оксана Боярчук останні роки працювала приватним нотаріусом, а до того — юристом у бізнес-структурах. У біографії сказано, що на позачергових парламентських перегонах 2007-го надавала юридичний супровід. Кому — невідомо.
Володимир Перепелюк узагалі прийшов із судової системи. Якщо вірити його офіційній біографії, він добрий шмат свого життя пропрацював консультантом у судах. До ЦВК потрапив прямісінько з Касаційного адміністративного суду в складі Вищого адміністративного суду України.
Сергій Постівий із позаминулого року був керуючим справами виконавчого комітету Білоцерківської міської ради. Також займався приватною юридичною практикою і був якийсь час помічником народних депутатів попереднього скликання Сергія Кудлаєнка, Володимира Полочанінова й Андрія Пишного.
На кого орієнтовані ці люди, поки що незрозуміло. Навіть для самого Президента, який, власне, й подавав їхні кандидатури. Цікаво, що про це Володимир Зеленський чесно зізнався під час свого недавнього 14-годинного прес-марафону.
«Я не знаю цих людей, — заявив він, відповідаючи на пряме запитання одного з колег-журналістів. — У нас сидять юристи, вони принесли. Три людини приніс Стефанчук. Чому? Там він працював. Той — професор, той — має практику в ЦВК... Я не знаю цих людей...»
* * *
Власне, спосіб ротації ЦВК — це лише один із прикладів не надто професійного та вельми хаотичного ставлення нової влади до формування державних інституцій.
Але не це головне. Перед новим Центрвиборчкомом, зважаючи на складність історичного моменту, стоять чималі виклики, які доведеться долати.
Це і впровадження Виборчого кодексу, який, найімовірніше, перероблять та ухвалять, і адаптація Реєстру виборців до нових адміністративно-територіальних умов, пов’язаних із децентралізацією, і проведення місцевих виборів...
Ярослав ГАЛАТА
