Але про все по порядку. Чи не найбільше змін припадає на статтю 15, де йдеться про основні положення щодо допуску до керування транспортними засобами, викладену в новій редакції, та низку доданих 15 статей.
Зокрема, у ст. 15 сказано, що кожна особа, яка досягла визначеного цим законом віку, тимчасово чи постійно проживає на території України або безстроково на законних підставах перебуває на її території, не має медичних протипоказань або обмежень та пройшла повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідних категорій.
Новачків чекає сюрприз. Права для водіїв, які отримуватимуть їх уперше, будуть чинні протягом двох років. І їздити вони зможуть зі швидкістю не більше 70 км/год та без пригод.
Після цього строку, якщо не скоїли більше двох порушень ПДР, зможуть отримати права на 15 років без зазначеного обмеження по швидкості.
Заради підвищення майстерності та знань водіїв їхню підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації проводитимуть в акредитованих закладах, які внесені до Реєстру акредитованих закладів, що є складовою частиною Єдиного державного реєстру МВС.
Тобто такі школи повинні пройти державну акредитацію й отримати відповідну ліцензію на провадження освітньої діяльності. А навчанням водіїв займатимуться атестовані спеціалісти, які відповідають визначеним кваліфікаційним вимогам та внесені до Реєстру атестованих спеціалістів.
Атестацію проводять не рідше одного разу на п’ять років, а переатестацію — в разі позбавлення інструктора права на керування транспортними засобами та/або в разі низького рівня підготовлених ним кандидатів у водії.
Інформацію про акредитовані заклади, атестованих (переатестованих) спеціалістів, зміни відомостей про такі заклади чи склад їхніх фахівців вносять до відповідних реєстрів. Вони будуть доступними і кожен зможе вибрати той, який йому до вподоби.
Особливу увагу слід звернути на зміни, які стосуються категорійності транспортних засобів. Від нижчої до вищої категорії йдуть у такому порядку: АМ, А1, А2, А, В1, В, ВЕ, С1, С1Е, С, СЕ, D1, D1Е, D, DЕ, Тm, Tb.
Особи, які мають посвідчення водія на право керування автомобілями будьякої категорії, але останнім часом не працювали водіями більше року або наймаються на роботу водіями вперше, допускаються до керування транспортними засобами після проходження стажування з практичного керування на відповідному авто тривалістю не менше 30 годин. Визначено й право на керування транспортними засобами (ст. 152), де передбачено віковий ценз.
Є ще один важливий нюанс: якщо особа складає практичний іспит на транспортному засобі з автоматичною коробкою передач, це зазначається в посвідченні водія. Це означає, що такий водій може управляти машинами лише з автоматичною коробкою передач, а для керування авто з механічною системою слід скласти практичний екзамен.
Варто наголосити на тому (ст. 155), що посвідчення водія категорій C1, C, D1 і D видають лише особам, які вже мають право на керування транспортними засобами категорії B.
Така вимога не застосовується до військовослужбовців строкової служби, осіб рядового та молодшого начальницького складу служби цивільного захисту.
А права на категорії BE, C1E, CE, D1E і DE можуть мати лише ті, у кого дозвіл на керування автомобілями категорій B, C1, C, D1 і D відповідно.
У законопроекті перелічено документи, що підтверджують право на керування транспортними засобами. Це може бути національне посвідчення водія, посвідчення водія іноземної держави, що відповідає вимогам Конвенції про дорожній рух 1968 року, або посвідчення, що не відповідає цій Конвенції, але за наявності міжнародного посвідчення.
Особа може мати лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування автомобілями відповідних категорій.
Надзвичайно важливою є ст. 154, в якій ідеться про термін дії водійського посвідчення, який істотно скорочується. Право на керування транспортними засобами категорій АМ, А1, А2, А, В1, В та ВЕ надається терміном на 15 років, а на категорії С1, С1Е, С, СЕ, D1, D1Е, D, DЕ, Тb та Tm — на 5 років. Тобто термін коротший для тих, хто задіяний у пасажирських та вантажних перевезеннях.
Деталізовано випадки припинення та призупинення права на керування транспортними засобами. Їх близько десятка (ст. 156). Інформацію про недійсність документа вносять до Реєстру виданих посвідчень водія.
Процедура повернення призупинених прав прописана так само ретельно. Що ж до відомостей про осіб, позбавлених права на керування автомобілями або тимчасово обмежених у цьому праві, то їх можна знайти у спеціальному реєстрі.
Та чи не найбільшу увагу привертає ст. 158, у якій ідеться про адміністративні послуги, пов’язані з допуском до керування транспортними засобами, строки та вартість їх надання.
Кошти, отримані як адміністративний збір за надання адміністративних послуг, спрямовують до відповідного місцевого бюджету та спеціального фонду Держбюджету України у пропорції 70 на 30%.
Аби отримати якусь із перелічених адмінпослуг, слід звернутися з письмовою заявою встановленого зразка до територіального органу МВС і додати пакет документів (від паспорта до квитанції про сплату адміністративного збору).
Безпідставно відмовляти в наданні адмінпослуг, пов’язаних із допуском до керування транспортними засобами, буде куди складніше. У ст. 1510 сформульовано підстави для відмови (їх близько півтора десятка) і вони досить конкретні.
Нарешті буде впорядковано й сферу функціонування тракторів, самохідних сільськогосподарських, меліоративних, землерийних і дорожньобудівельних машин (ст. 1511).
Усе розписано так само детально, як і для автомобілів: від права на керування, вилучення, обміну посвідчень до категорій машин та вартості адмінпослуг, пов’язаних із допуском до керування.
Отже, права можна отримувати з 18річного віку, якщо немає медичних протипоказань або обмежень та пройдено повний курс навчання за відповідними програмами.
Категорій тракторів, самохідних сільськогосподарських, меліоративних, землерийних і дорожньобудівельних машин визначено 15: від А1 — трактори з потужністю двигуна до 73,5 кВт до G2 — бульдозерів із потужністю двигуна понад 73,5 кВт та H — інших самохідних машин.
Не оминув законопроект і таку дражливу проблему, як використання спеціальних світлових та звукових пристроїв на транспортних засобах. На них треба буде отримувати спеціальний дозвіл, аби мати допуск до участі в дорожньому русі. Послуга платна і дорівнює 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтю 34, яка є архіважливою для кожного водія, мабуть, слід набрати особливим шрифтом. Вона — про державну реєстрацію (перереєстрацію), тимчасову реєстрацію транспортного засобу. Комплекс заходів, який при цьому проводиться, складається з десятка перевірок, оглядів, пошуків.
Автоматизований облік автомобів та відомостей про їхніх власників чи належних користувачів ведеться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, який є складовою частиною Єдиного державного реєстру МВС.
Забороняється відчуження (передача у володіння або користування) та експлуатація незареєстрованих або непереєстрованих транспортних засобів. Без держреєстрації будьякий автомобіль, що використовується на вуличнодорожній мережі загального користування, є поза законом.
Однак слід зауважити, що здійснити цю обов’язкову процедуру зможуть не всі. Забороняється укладати та оформляти договори купівліпродажу (міни, поставки), дарування авто, а також знімати їх з обліку або вибраковувати, якщо власник внесений до Єдиного реєстру боржників.
А ще у законопроекті дуже деталізовані відомча та тимчасова реєстрації. Щодо останньої, то у світлі нинішніх проблем з «євробляхами» це досить актуально.
Згідно з нововведеннями транспортні засоби, тимчасово ввезені на митну територію України більш як на два місяці, підлягають тимчасовій держреєстрації. Вони не можуть бути розукомплектовані, передані у володіння або користування іншим особам.
На час тимчасової держреєстрації таких авто в Україні номерні знаки та реєстраційні документи держави реєстрації здаються на зберігання в територіальний орган МВС (крім автомобілів, що належать дипломатичним представництвам та консульським установам, представництвам міжнародних організацій).
Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов’язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм автомобілі протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.
Нові статті (342–349) деталізують адміністративні послуги, пов’язані з держреєстрацією (перереєстрацією), тимчасовою реєстрацією, зняттям з обліку автомобілів, строки та вартість їх надання.
Нині вартість реєстрації авто обходиться від 485 грн — для вітчизняних автомобілів до 520 грн — для іномарок. За новими тарифами треба буде сплатити від 1112 грн і більше залежно від термінів реєстрації та деяких інших нюансів.
Любителів особливих номерних знаків змусять розщедритися на значно більшу суму. Скажімо, держреєстрація (перереєстрація, тимчасова реєстрація) транспортних засобів категорій M1M3 з видачею свідоцтва про реєстрацію та видачею (заміною) номерних знаків, що містять комбінацію із чотирьох однакових цифр, вартуватиме 15 прожиткових мінімумів (нині це 27795 грн).
У стільки ж обійдеться послідовна комбінація цифр від 0001 до 0009. Загалом таких комбінацій для багатіїв, яким нікуди дівати гроші, безліч. Суми збору за послугу залежно від послідовності цифр коливаються від 15 до 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
А ще власники транспортних засобів можуть замовити один додатковий комплект спеціально виготовлених номерних знаків (індивідуальних). Такий номерний знак видається лише на один транспортний засіб, є дійсним тільки на території України та може бути перезакріплений за іншим транспортним засобом.
Дуже багато уваги в законопроекті приділено Єдиному державному реєстру транспортних засобів, доступі до нього, пошуку і отриманню інформації, платі за ці послуги.
Передбачається, що частина інформації буде безплатною (відомості про марку, модель, тип, колір, вагу, рік випуску, тип кузова транспортного засобу, об’єм (потужність) двигуна, дата державної реєстрації, тип реєстраційної операції), а частина — за гроші (за інформацію за ідентифікаційним номером (VIN) справляється адміністративний збір у розмірі 0,025 прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Посадові особи органів державної влади, місцевого самоврядування, судів, поліції, прокуратури, СБУ, адвокати, нотаріуси, інспектори з паркування у зв’язку зі здійсненням ними повноважень мають безпосередній доступ до Єдиного державного реєстру транспортних засобів. Однак адвокати та приватні нотаріуси платять за інформацію адміністративний збір у розмірі 0,04 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слід також наголосити, що в Єдиному державному реєстрі МВС Єдиний держреєстр транспортних засобів є лише одним із 25 інших реєстрів (реєстр відомчих транспортних засобів, реєстр номерних знаків і т. д).
Широко розписано в законопроекті повноваження МВС у сфері гарантування безпеки дорожнього руху (ст. 521), у тому числі щодо перевезення небезпечних вантажів, де деталізовано вимоги до перевізників та транспортних засобів.
У прикінцевих положеннях зобов’язано Кабмін протягом шести місяців з дня опублікування закону привести свої нормативноправові акти у відповідність із ним.
У Перехідних положеннях зазначено, що посвідчення водія, які були видані до дня набрання чинності цим законом, є дійсними до закінчення строку їх адміністративної дійсності та не підлягають обов’язковому обміну, крім випадків, передбачених законодавством. Вони можуть бути обміняні на категорії в певному співвідношенні.
Приміром, посвідчення водія, видані для категорії A, підтверджують право на керування транспортними засобами категорій АМ, А1, А2, А; для категорії A1 — на АМ, А1; для категорії В — на В1, В.
Посвідчення водія з розпізнавальним знаком SU (СРСР) та посвідчення трактористамашиніста, видані в республіках колишнього СРСР, вважаються посвідченнями іноземної держави.

Тетяна КИРИЛЕНКО