Звісно, цей вірус не схожий на той, що десятиліттями формувався на Донбасі, однак від того він не стає менш небезпечним (так званий русинський рух, відчутні проугорські настрої тощо).
До того ж саме на Закарпатті традиційно активними є роль і місце контрабанди. Тим цікавіше зрозуміти, чому місцевий «Правий сектор», котрий досі не виявляв особливої активності, вирішив у прямому сенсі слова підірвати ситуацію в регіоні. Причому зроблено це було на тлі переговорів про отримання Україною чергового траншу кредиту МВФ і реструктуризації боргу; підготовки до розгляду закону про місцеві вибори та конституційних змін, спрямованих на децентралізацію...
«Правий сектор» наполягає на правильності дій своїх закарпатських бійців. Мовляв, без активних дій подолати контрабанду й корупцію нереально. Подібне твердження було би беззаперечним, якби в результаті згаданих дій не з’явилися жертви й поранені. До того ж не надто зрозуміло, чому саме «Правий сектор» останнім часом усе частіше бере на себе функцію мало не виголошування істини в останній інстанції?
Словом, запитання, запитання, запитання... Звісно, від нинішніх кадрових перестановок суспільство очікує, бодай, якогось результату. Для початку великим благом стало би впорядковування потоку товарів через кордон. Зрештою, події в Мукачевому розкрили давню українську проблему, яку в Києві чомусь воліли роками не помічати: тривалий час у Закарпатті створювалася кланова система. При цьому формальна лояльність до центру тут зберігалася.
Саме тому більшість експертів схильна вважати: ситуація в Мукачевому, передусім, небезпечна тим, що вона здатна здетонувати ланцюжок подій, які разом із економічними і соціальними проблемами ризикують перерости в глобальну й некеровану «регіоналізацію». Що, у свою чергу, загрожує самому існуванню держави, враховуючи ту величезну кількість зброї, яка сьогодні безперешкодно кочує Україною з області в область. Власне, не виключено, що саме задля запобігання цього Президент і пішов на нинішнє кадрове підсилення Закарпатського регіону.
Експерт зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексій Мельник вважає, що, попри все, конфлікт у Мукачевому необхідно врегулювати мирно. І, передусім, закрити питання з незаконними збройними формуваннями, інакше подібні випадки будуть повторюватися.
«Разом з тим і Президенту як Верховному Головнокомандувачу і як гаранту Конституції доведеться відповідати на незручні запитання, — цитує політолога УНІАН. — Боюся, що це буде досить неприємна бесіда. Я маю на увазі те, що люди не отримали того, чого очікували від нової влади. Нині в суспільстві все більше помітні ознаки розчарування тим, що немає реальних реформ, немає реальної боротьби з корупцією. Ситуація в Мукачевому — це лише наочний варіант нариву, який прорвав. І такі ситуації можуть повторюватися. Є побоювання, що піде ланцюгова реакція або ефект доміно по всій Україні. Тому що ні для кого не секрет, що триває контрабанда, продовжують працювати всі непрозорі схеми, які не могли би працювати без покровителів у вищих ешелонах влади.
Боротьбу з корупцією та контрабандою потрібно було починати, якщо не відразу після перемоги Майдану, то, принаймні, після обрання Петра Порошенка на пост Президента. А так, нині втрачено понад рік, упродовж якого було зроблено величезну кількість помилок, зокрема, й кадрових».
Україна змінилася — цей факт уже ні в кого не викликає сумніву. Однак ціла низка подій та їхніх наслідків усе частіше ставить перед суспільством нове, зовсім нериторичне запитання: «А чи в ліпший бік?»... Мабуть, ключовим завданням сьогодення є якнайшвидше дати на нього позитивну відповідь.

Ярослав ГАЛАТА