Звільнившись із війська, Ігор передав своє спорядження іншому вояку. Загалом вільшанці забезпечили бронежилетами понад 50 відсотків своїх земляків, призваних під час першої хвилі мобілізації. Допомагали також камуфляжним одягом, взуттям, білизною. А ще — бензопилками, електрогенераторами, такими потрібними для спорудження бліндажів, дощовиками, гумовими чобітьми, спальниками, карематами, раціями, теплими шкарпетками...
— До збору коштів тоді долучилося все населення, — розповіла місцева активістка Галина Шалапко. — Зараз в армії ситуація абсолютно інша, але ми продовжуємо надавати їй посильну допомогу. Тому і збираємо пожертви на ринках району, в селах влаштовуємо благодійні ярмарки, на яких люди охоче купують твори мистецтва, дитячі роботи, смаколики, книги, бо знають, що виручені кошти підуть на підтримку бійців.
Завдяки соціальним мережам до участі в акції активно долучаються і вихідці з району, які мешкають за межами Вільшанщини, а то й за кордоном. Скажімо, родина Гайденків із села Владиславка виготовила і передала на фронт сотні пакетів із сухим борщем. Жінки Березової Балки відправили на солдатські кухні понад тонну квашеної капусти. Смачна домашня випічка — пироги, печиво, рулети, вареники з різноманітною начинкою періодично доставляються з мальовничої Вільшанки на неспокійний схід, зігріваючи наших захисників теплом рідних домівок.
Зимової пори у бліндажах хлопці сушать одяг, готують їжу за допомогою «буржуйок», виготовлених місцевими умільцями з газових балонів. Десятки тонн городини, домашніх консервів, копченостей, борошна, круп, олії зібрано громадами та відправлено за місцем призначення.
У рамках акції «Подаруй солдату свято!» волонтерами надіслано «Новою поштою» 53 різдвяні посилки, ще 25 посилок передали трудові колективи, окремі громадяни. Зокрема, приватні підприємці Марина Коханюк, Олена Савченко, Любов Таран, Галина Антонова, Галина Лєпєшонкова, Олександра Крисюк, Яків Шевчук, Валерій Лисонь, сім’я Даценків із Чистопілля.
Серед тих, хто допомагає українському війську, люди різних соціальних прошарків, професій. Приміром, Сергій Кулясов — директор видавництва і головний редактор тижневика «Кременчуцький телеграф». Окрім справ, пов’язаних із випуском газети і функціонуванням підприємства, допомагає воякам — учасникам антитерористичної операції у вирішенні їхніх проблем. Наприклад, одному із вояківдобровольців допоміг відновити двигун його мікроавтобуса, на якому той поїхав на війну. У своєму «Телеграфі» чоловік регулярно друкує фінансові звіти, які відображають витрати зібраних коштів.
Офіс пана Кулясова перетворений на збірний пункт, куди небайдужі жителі міста приносять продукти харчування, теплі речі, овочі і фрукти.
Буваючи у військовомедичних закладах, де лікуються бійці — учасники АТО, теж не раз зустрічав там небайдужих громадян, серед яких чимало дідусів та бабусь. Незважаючи на похилий вік, мізерні пенсії, яких навіть на ліки не вистачає, старенькі хочуть допомогти солдатам скоріше стати на ноги.
— Так сталося, що з моєї великої родини ніхто не воює на сході,— говорить Ганна Остапко — жителька Вінниччини. — Довідавшись з обласної газети, що тут лікуються поранені, я і мої дві сусідки напекли пирогів, наварили вареників, і я все це повезла хлопчикам. Для нас вони, як сини, бо ж на війні немає чужих синів.
А полковник у відставці Анатолій Савка того дня завітав до Вінницького військовомедичного центру з двома тисячами гривень. Він їх приніс пораненому солдату, у якого немає ні рідних, ні близьких. А ось професор Вінницького національного медичного університету ім. М. Пирогова, учасник Другої світової війни Іван Ілько подарував військовим медикам свого «Форда». За словами Івана Ілліча, медикам, які рятують солдатські життя, він більше потрібний, ніж йому.
До надання благодійної допомоги захисникам України долучаються і ті українці, які живуть за кордоном. Полтавчанка Наталя Панченко — одна з них. Вона проживає у Польщі, але події, що розпочалися 2 роки тому на Донбасі, сприйняла, як особисту трагедію. Тож організувала серед української діаспори збір коштів, на які вже влітку 2014го були придбані бронежилети, захисні шоломи, медикаменти і доставлені в район проведення антитерористичної операції. За словами жінки, перша партія гуманітарного вантажу обійшлася благодійникам у більш як 6 мільйонів гривень!
Після того, як Українська держава все ж забезпечила своїх захисників «брониками» і шоломами, Наталя та її подруги почали виконувати інші замовлення. Зокрема, на тепловізори, зимову форму одягу, кровозупинні препарати типу «Целокс».
Активісти Миколаївського волонтерського центру «Перевізник» теж уже тривалий час відвідують вояків, які нині боронять східні рубежі України. Нещодавно вони повернулися з розташування 81ї аеромобільної та 57ї механізованої бригад, вкотре доставивши хлопцям продукти харчування, інші необхідні речі. За словами Юрія Шутяка, ситуація в Збройних Силах останнім часом змінилася на краще.
— Але це, як на мене, не означає, що маємо забути про людей у погонах, — каже пан Юрій. — Багато хто ремствує на труднощі сьогодення, мовляв, зарплати і пенсії практично не підвищуються, а ціни зростають. Це так. Але хіба нашим синам, братам, які щодня ризикують життям під російськими «градами», легше? Ні. Я дуже радий, що, незважаючи на всі труднощі, є багато людей, які проблеми військовиків сприймають, як власні. І допомагають їм хто чим може. Наприклад, волонтери ринку «Альянс» — Зінаїда Чоботар, Надія Козловець, Євгенія Спірідонова, Максим Удовиченко, Надія Чабаненко, Олександр Щербина завжди готові поділитись останньою крихтою хліба з нашими захисниками.
Підполковник запасу Володимир Щеглов — людина неординарна, енергійна, із загостреним почуттям справедливості. Тож після початку подій на Донбасі теж не міг всидіти на дивані, спостерігаючи за ними з екрана телевізора. І став волонтерствувати, збираючи і доставляючи разом із такими ж небайдужими земляками в район АТО гуманітарну допомогу. Бійці, які там воюють, щиро вдячні за неї, адже привозять їм продукти харчування, інструменти, необхідні для спорудження бліндажів та опорних пунктів, теплий одяг.
А ще Володимир — відомий бард, який ніколи не розлучається з гітарою. Буваючи в зоні АТО, своїми піснями, героями яких є не лише «афганці», а й нинішні захисники України, піднімає бойовий дух вояків. Разом із ним волонтерством займаються Олександр Кудін, Олександр Кукса, Андрій Герман, Сергій Шапаренко, Костянтин Крилов. Особливо вдячний Володимир Щеглов Петру Івановичу Постилу — головному постачальнику продуктів для вояків АТО.
Події на Донбасі багато хто називає Вітчизняною війною. І це дійсно так: українці воюють за рідну землю, свою Батьківщину, за право мати власну державу. А допомагають їм тисячі співвітчизників, яким теж болить доля країни.
Сергій ЗЯТЬЄВ, фото автора